3 На пастирів гнївом я палаю, і козлів тих (провідників) я покараю; бо навідається Господь сил до свого стада, й поставить рід Юдин, мов славного коня свого, до бою.
4 Із нього буде вугловий камінь, із нього - приколок, із нього - лук до бою, із його вийдуть всі гетьмани народу.
5 Нїби невміраки, будуть вони побивати на війні та, мов грязь на дорозі топтати, й воювати; бо Господь із ними, й посоромлять їздецїв на конях.
6 Подам силу Юдиному дому й спасу дом Йосифів, і приверну їх; я бо змилосердивсь до них, і будуть вони в мене, ніби я й не відкидав їх; я бо їх Гоеподь і Бог їх, та й вислухаю їх.
7 Лицарем буде Ефраїм у мене; серце їх звеселиться, мов вином заграє ; і бачити муть се їх дїти й зрадіють ; веселитись будуть серця їх у Господї.
8 Я дам їм знак і зберу їх до купи, бо я їх, викупив собі; безлїч буде їх у мене, і- стілько як перед тим було;
9 І розміщу їх проміж народами, а вони й в найдальших землях будуть згадувати мене й жити муть із дїтьми своїми, а схотять, - вернуться додому.
10 І заверну їх із Египту, скличу з Ассириї, й приведу їх у землю Галаадську й на Ливан, і не стане їм місця.
11 І, наче б прийшла на море халепа та побила Фидімррскі, наче б висхли глибинї ріки, - так упокорений буде Ассур і відняте буде скиптро Египтові.
12 Подам їм силу в Господї, й ходити муть у ймя його, говорить Господь.
Захарiя 11
1 Відчиняй, Ливане, ворота твої, й нехай пожирає огонь кедри твої.
2 Голоси, кипарисе; бо впаде кедр, бо й великі будуть спѓоЃстошені; голосїте, дуби Базанські, бо повадиться гай ненроходний.
3 Чути голос ридання пастухів, бо спустошено бажанне їх; чути рик левчуків, бо спустошено красу Йорданї.
4 Так говорить Господь, Бог мій: Паси вівці, призначені на заріз,
5 Що їх купивші вбивають безкарно, а продававші мовляють: Слава тобі, Господи; я збагатився! а пастухи не жалують їх.
6 Та й я вже не жалувати му сих землян, говорить Господь; і ось, я оддам людей, кожного в руки ближнього його й на поталу цареві його, й побивати муть вони країну, та й нікого не визволю із їх потали.
7 І буду пасти вівцї, призначені на заріз, - бідолашню отару. І возьму собі дві палиці; одну назву ласкавість, а другу - повязь, і буду пасти ними вівцї.
8 І занапащу трьох пастухів в один місяць, бо відвернеться душа моя од них, як се й їх душа одвертається від мене.
9 І скажу тоді: Не буду більш пасти вас: що вмірає, нехай умірае; що погибае, нехай погибае, а що зостається, нехай одно одного з'їдав.
10 І возьму мою палицю - ласкавості - та й поламлю її, щоб розвязати вмову, що вчинив був із усіма народами.
11 І буде розвязана вона того ж дня, а тоді зрозуміють бідолашні вівцї, що мене визирали, що се було слово Господнє.
12 Тодї скажу їм: Коли ваша ласка, дайте менї плату мою; а коли нї, так не давайте; а вони одважать плату менї - трийцять срібних.
13 Господь же заповів менї: Вкинь їх в храмову скарбівню; - та й висока ж бо ціна, за яку мене оцїнили! І взяв я трийцять срібних та й укинув у храму Господньому про ганчаря.
14 Тоді поламав я й другу (палицю - повязь, щоб розірвати братерства між Юдою й Ізраїлем.
15 І знов сказав мені Господь: Возьми ж тепер собі знаряд у одного дурного пастуха:
16 Ось бо, я поставлю в землі сїй пастуха, що байдуже йому пропадаючі, що заблуканих не буде шукати, нї хорих лічити, та й здорових не буде кормити, а їсти ме тілько мясиво ситих, ба й ратицї в них одривати.
17 Горе ж ледачому пастухові, що покидає стадо! Меч на руку його й на праве око його! О, рука йому зовсім усохне, а праве, око його зовсім ослїпне!
Захарiя 12
1 Пророче слово Господнє про Ізраїля. Господь, що розпростер небо й оснував землю та й сотворив духа в чоловіцї, говорить:
2 Ось, я зроблю Ерусалим чашою осторопіння про всї примежні народи, та й про Юду під час облягу Ерусалиму.
3 І зроблю тоді Ерусалим важенним каменем для всїх народів; хто буде підіймати його, надсадиться, а зійдуться проти його всї народи землї.
4 В той час; говорить Господь, учиню, що кожний кінь обісїє, а їздецї обезуміють; на дом же Юдин одкрию очі мої, а конї в усїх народів ударю слїпотою.
5 І погадають гетьмани Юдинї в серцях своїх: сила моя й осадників Ерусалимських тілько в Господі сил, Бозї їх.
6 Того часу зроблю я гетьманів Юдиних, нїби жарівнею між дровами, й як палаючий смолоскип в серединї снопів, і повигублюють вони всї сусїдні народи праворуч і лїворуч, і знов буде Ерусалим залюднений на свойму місцї, в Ерусалимі.
7 І допоможе Господь, як і перш, наметам Юдиним, щоб не неслась високо над Юдою слава дому Давидового й величність осадників Ерусалимських - над прочими Юдеями.
8 Того часу закрие Господь щитом своїм осадників Ерусалимських, і найслабший між ними буде такий, як Давид, а дом Давидів буде як Божий, як ангел Господень перед ними.
9 І вигублю того часу всї народи, що рушили проти Ерусалиму.
10 На дом же Давидів і на осадників Ерусалимських вилию духа ласки. й побожностї, й поглянуть на того що його прокололи, й будуть голосити по нему, як по синові одинцеві, й сумувати, як сумують по перворідневі.
11 Здійметься_тодї в Ерусалимі голосний плач, як плач у Гададриммонї на Мегиддо-долинї.
12 І ридати ме країна, всяка родина окроме: родина Давидова окроме, й жіноцтво їх окроме; родина дому Натанового окроме, й жіноцтво їх окроме;
13 Родина дому Левіїного окроме, й жіноцтво їх окроме; родина Симеоніїв окроме, й жіноцтво їх окроме.
14 Так само й усї инші родини - кожна родина окроме й жіноцтво їх окроме.
Захарiя 13
1 Того часу відкриється домові Давидовому й осадникам Ерусалиським криниця на змиттє гріха й нечистї.
2 І буде того часу, говорить Господь сил небесних, повикоренюю імення ідолів із сієї землї, так що вже їх і згадувати не будуть, а так само повиганяю з землї ложних пророків і нечистого духа.
3 Коли ж іще хто наважиться пророкувати, тоді сам отець його й мати його, що його породили, казати муть йому: Не жити тобі на сьвітї, бо говориш лож в імя Господнє; і вбють його батько й мати, що вродила його, коли пророкувати ме.
4 І соромити муться пророки видива свого, пророкуючи, й не будуть уже вдягати волосяної гунї, щоб обманювати людей,
5 А казати ме кожен: Я не пророк, я такий собі, що порає землю, бо з самого малку хтось придбав собі мене рабом.
6 І як спитав хто в його: Що ж се в тебе за рани на руках ? то він відкаже: Се мене бито в дому люблячих мене.
7 Ой мечу! підіймись на пастиря мeighго, на близького мені, говорить Господь Саваот; побий пастиря, а вівцї порозбігаються! Я ж направлю руку мою на малих.
8 І станеться на всїй землї, говорить Господь, що дві третини на нїй будуть вигублені й вимруть, а тілько третина зіетанеться на нїй.
9 І введу ту третину в огонь, і розплавлю їх, як плавлять срібло, й очищу їх, як чистять золото: Вони будуть призивати ймя мов, а я вислухаю їх і скажу: Ось, се мій нарід, а вони казати муть: Господь - се Бог мій!
Захарiя 14
1 Ось, надходить день Господень, і паювати муть луп посеред тебе.
2 І позбіраю всї народи на війну проти Ерусалиму, й опанують город, і пограблять будинки, й побезчестять жіноцтво, й позаймають половину города у полонь, тілько останок людности не викорениться з городу.
3 тоді виступить Господь і в'оружиться проти тих народів, як було колись в'оружувавсь у день бою.
4 І стануть ноги його на горі Оливній, що навпроти Ерусалиму до сходу сонця, й розпадеться Оливна гора надвоє по серединї на схід сонця й на захід, вельми великою долиною, і половина гори відхилиться 'д півночі, а друга - 'д полудню.
5 Ви ж утїкатимете в долину мойс гір; бо долина проміж горами буде простягатись аж до Асилу; ви ж будете втїкати, як утікали за царя Юдейського Озії від земного трусу; й прийде Господь, Бог мій й усї сьвяті з ним.
6 І не буде сьвітла в той день, сьвітила, наче позникають.
