Автор Ульяненко Олесь

Олесь Ульяненко (справжнє ім’я Олександр Ульянов; 1962–2010) – найрадикальніший і найжорсткіший український письменник, автор понад 20 творів. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Сталінка», «Дофін Сатани», «Квіти Содому». Трилогія «Ангели помсти» друкується вперше. Буремне життя Олеся Ульяненка сповнене пригод і таємниць. Відомо, що він закінчив Миколаївську морехідку, був якутським шаманом; воював спочатку у ВДВ у Німеччині, а потім в Афгані; тусив з легендами пітерського року; заробляв на життя підпільним боксом; був послушником у Лаврі; він єдиний в Україні отримав Малу Шевченківську премію; був першим офіційно визнаним порнографом незалежної України; відстояв своє добре ім’я у суді і був знайдений мертвим у своїй квартирі за півроку по тому. Трилогія «Ангели помсти» складається із трьох частин – «Марго», «Альма» і «Танька». Це, без перебільшення, кримінальне чтиво розкриває перед нами світ розкішних та підступних жінок та їхніх романтичних коханців – красивих і сильних чоловіків. Три історії, три жіночі долі – зовсім різні, проте… Усе, що ви хотіли дізнатися про смерть, але страхалися спитати…

Олесь Ульяненко (справжнє ім'я Олександр Ульянов; 1962—2010) – найрадикальніший і найжорсткіший, скандальний і непередбачуваний український письменник, автор понад 20 романів. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки: «Сталінка. Дофін Сатани», «Жінка його мрії», «Квіти Содому» і трилогія «Ангели помсти». У романі «Вогненне око» (1999) із вражаючою достовірністю зображено цинічний і жорстокий абсурд української дійсності 90-х років минулого століття. Це і всепереможні у своєму безглузді і жорстокості злочинці брати Роздайбіди, і не менш злочинний міліціонер Гільмедов, і представник корумпованої верхівки полковник Кравченко… Це твір про злочин і безкарність, в якому із жахливими подробицями змальована «нечистота та розклад людського буття».

Коли вона померла вперше, на кiлька хвилин, була ще дитиною. Повернулась до життя iншою. I не сама. Щоби забрати або змiнити життя всiх, хто став на її шляху.

Коли вона померла вперше, на кiлька хвилин, була ще дитиною. Повернулась до життя iншою. I не сама. Щоби забрати або змiнити життя всiх, хто став на її шляху.

Як стверджують видавці, нова книжка Олеся Ульяненка - відверта і провокаційна. Вона показує зворотній бік життя сучасної еліти. Майор у відставці відчуває полегкість - нарешті дружина Лада звільнила його… наклавши на себе руки. Тепер він може без перешкод здійснювати свої сексуальні фантазії. Майору байдуже, що син Руслан прагне перевершити «подвиги» батька. Але коли хлопець зникає, стають відомими подробиці його особистого життя. Вони несподівані й приголомшливі. А тим часом у незнайомій квартирі прокидається Лада. Вона не пам'ятає, як опинилася тут. А на вулиці на неї чекає невідомий чоловік… Грішне кохання і витончена розпуста!

За яких обставин людина може опинитися на самому дні і чи може вона, навіть маючи бажання, вирватися звідти і повернутися до нормального життя? Чи можна змінити свою долю, якщо ти з дитинства приречений жити серед покидьків? На ці та багато інших питань намагаються знайти відповідь герої роману Олеся Ульяненка «Квіти Содому».

Олесь Ульяненко — мабуть, найрадикальніший і найжорсткіший сучасний український прозаїк, скандальний і непередбачуваний майстер слова. «Сталінка» — найбільш резонансний твір письменника, один із перших культових українських романів нового часу. Саме він здобувся на нищівну критику, саме за нього автор згодом отримав малу Шевченківську премію. Письменник змальовує життя в божевільні, де люди перетворюються на рослини. Але ж не всі. Головний герой Йона намагається втекти на волю, але що таке воля в «країні вічних дурнів і катів»? — Хаос, обман, розпуста, злочини… І тільки віра в Бога допомагає людині вистояти в цьому божевільному світі.

У творчому доробку Олеся Ульяненка, автора відомого роману «Сталінка», відзначеного малою Шевченківською премією, короткі романи «Зимова повість» та «Богемна рапсодія» посідають особливе місце. У них письменник тонко й глибоко досліджує сучасне життя та психологію смерті. Він відтворює нестримний потяг людини до особистого щастя і вільного життя в рідній країні, однак намагаючись подолати тотальне зло, вона так і не спроможна досягнути омріяного, і єдине, що їй залишається, — гідно загинути або ж мужньо і з великим спокоєм зустріти свої останні хвилини.