Выбрать книгу по жанру
- Фантастика и Фэнтези
- Детективы и Триллеры
- Проза
- Любовные романы
- Приключения
- Детские
- Поэзия и драматургия
- Старинная литература
- Научно-образовательная
- Компьютеры и Интернет
- Справочная литература
- Документальная литература
- Религия и духовность
- Юмор
- Дом и Семья
- Деловая литература
- Жанр не определен
- Техника
- Прочее
- Драматургия
- Фольклор
- Военное дело
Книги автора Зюскинд Патрик
Парфюмер. История одного убийцы
328
-
Дата добавления: 27/05/2015
-
Язык книги: Русский
-
Кол-во страниц: 53
Это «Парфюмер». Культовый роман, который не нуждается в представлении. Опубликованный впервые в Швейцарии в 1985 году, он сразу завоевал бешеную популярность и продолжает занимать прочное место в первой десятке мировых бестселлеров до сих пор. Сегодня его автор — Патрик Зюскинд — настоящая звезда интеллектуальной моды, один из лидеров художественного истэблишмента Старого и Нового Света. За последнее время такого стремительного взлета не знал ни один литератор, пишущий на немецком языке.
Пьеса «Контрабас» — первое произведение выдающегося немецкого писателя Патрика Зюскинда. После премьеры в Мюнхене она стала одной из самых популярных в Европе. Хотя сам Патрик Зюскинд играет не на контрабасе, а на фортепиано, ему удалось создать то, «что не написал еще ни один композитор: меланхолическое произведение для одного контрабаса» (Дитер Шнабель).В одноактном монологе «Контрабас», написанном в 1980 г., Зюскинд блестяще рисует образ «аутсайдера, психически неуравновешенного индивида» (Вольфрам Кнорр), который, тем не менее, почти сразу завоевывает симпатии читателей. Это объясняется тремя особенностями блестящего стиля Зюскинда-литератора: его «юмором, почти контрабандным наслаждением языком и напоминающей о Чехове слабостью к неудачникам и одиночкам» (Марсель Райх-Раницкий).
Пьеса «Контрабас» — первое произведение выдающегося немецкого писателя Патрика Зюскинда. После премьеры в Мюнхене она стала одной из самых популярных в Европе. Хотя сам Патрик Зюскинд играет не на контрабасе, а на фортепиано, ему удалось создать то, «что не написал еще ни один композитор: меланхолическое произведение для одного контрабаса» (Дитер Шнабель).В одноактном монологе «Контрабас», написанном в 1980 г., Зюскинд блестяще рисует образ «аутсайдера, психически неуравновешенного индивида» (Вольфрам Кнорр), который, тем не менее, почти сразу завоевывает симпатии читателей. Это объясняется тремя особенностями блестящего стиля Зюскинда-литератора: его «юмором, почти контрабандным наслаждением языком и напоминающей о Чехове слабостью к неудачникам и одиночкам» (Марсель Райх-Раницкий).
В «Повести о господине Зоммере» Патрик Зюскинд, известный во всем мире автор романа «Парфюмер» и пьесы «Контрабас», обращается к внутреннему миру подростка, рассказывая о нем с неподдельной нежностью и легкой иронией.Книга иллюстрирована Жан-Жаком Семпе.
Роман П. Зюскінда «Парфуми», використовуючи нові засоби зображення, притаманні постмодернізму, розкриває одну з найважливіших проблем сучасності. Адже сьогодні, в епоху високого розвитку телебачення, яке показує масову культуру різного характеру, важливого значення набуває саме проблема влади митця над натовпом, проблема співвідношення краси й зла.
Герой роману Жан-Батіст Гренуй відверта потвора, яку автор порівнює з кліщем: «…він був такий живучий, як витривала бактерія, і невибагливий, як кліщ, що сидить на дереві, існуючи завдяки одній крихітній краплині крові, яку здобув кілька років тому». І справді, він не тільки не мав особливого таланту, але — що значно гірше — не мав моральних засад, не мав совісті, не жалів нікого й не цінував чужого життя. Звичайно від такої людини усі намагаються триматися якнайдалі. Але що як він їм стає потрібним? Гренуй, не мавши власного запаху, тонко розпізнавав чужі і навіть умів їх компонувати, створюючи чудові парфуми без усяких рецептів. Це було справжнє мистецтво, яким він оволодів. Здавалося б, це прекрасно, бо людина, яка володіє мистецтвом, заслуговує на визнання. Проте не Гренуй. Ним керувала зовсім не любов до мистецтва і не любов до людей. Він ненавидів усіх і того ж часу жадав їхнього визнання. Створивши особливі парфуми, здатні викликати любов до нього, він насолоджувався запахом, якого насправді не мав. Але натовпу було все одно. Перед ними стояв чоловік, засуджений за численні вбивства молоденьких дівчат, запахи яких він вкрав. Він був справжнім монстром, уособленням зла, але вони шаленіли через любов до нього, не розрізняючи митця-злочинця і мистецтва, яке він уособлював…