Вовка мусив таки визнати - грамотно розколов його ментяра поганий. Не просто розколов - фактично завербував. Дотиснути трохи за інших обставин, і став би Вовка Дизель позаштатним таємним співробітником міліції. Ходила за Рибалкою-Карасем слава справного вербувальника в часи його роботи в розшуку.

Хоча новий знайомий, безпосередній начальник Рибалки, директор страшно сказати - самого "Універсуму", якого Алла вирішила після першої спільно проведеної ночі обізвати Дені, чи навіть Деніком, і запросив її до ресторану, жіночий досвід підказував - вона тут зайва. Елегантний брюнет, котрий уже чекав за столиком у затишному куточку малої зали "Кавказького смаку", спочатку ковзнув по ній здивованим, потім - незадоволеним, і аж тоді - оцінюючим, звичним для неї липкуватим чоловічим поглядом. Вбралася вона без зайвого шику, бо "Кавказький смак" теж не елітний заклад, звичайнісінька тиха харчевня, куди приходять, аби сховатися подалі від людського ока і водночас не шукати спокою та затишку в гадюшнику середнього штибу на зразок "Континенту", де в дверях стоїть негр у лівреї, а залом сновигають театрально вбрані мулати-офіціанти, і де ознакою смаку вважається, коли замовляєш чорнопикому борщ з пампушками, вареники м`ясом, засмажені підчеревиною, "Українську з перцем" й узвар, а мулат усе це приносить на розцяцькованій таці, потім старанно бажає каліченою українською: "Смачнога!" Правда, краще пригоститися шашличком, долма, справжнім сиром сулугуні, лавашем, фірмовим гостреньким кавказьким салатиком у спокійній обстановці кавказької харчевні, де ніхто на тебе не дивиться, не горлає дурна музика, головне - не зустрінеш знайомих, для яких швендяти по різним понтовитим "континентам" за щастя. Один час Аллочка працювала ресторанним критиком, тож знала не просто усі основні ресторації столиці, а й постійну клієнтуру. Поки що рано виходити в люди з директором базару "Універсум".

А їй таки вдалося подолати його бастіони. Поки що вони на "ви", але культпохід до харчевні - традиційний крок для продовження знайомства, який передбачає перехід на брудершафт, бородаті анекдоти, компліменти, проводи до додому, заразом - артпідготовку щодо можливості продовжити розмову в більш інтимній домашній атмосфері за чашечкою кави з краплею коньячку. Алла вирішила не морочити Дені - про себе вона вже так його звала, - надто довго, але й не дозволити через три години після брудершафту лізти собі в труси. Це станеться, десь за другим разом. Поки - напівдорослий поцілунок, дитинне "добраніч". Стане коханкою Дениса Савицького. Знатиме заодно про все, чим живе та займається його загадковий начальник охорони, такий собі серйозний бука... Нехай Карась спробує позбутися її товариства тепер, тим піднести не подругу шефа руку. А вона вже знайде спосіб підловити його на чомусь. Хоча б так: вивести Рибалку з себе, нехай у присутності начальства на неї визвіриться, раз, другий, далі Савицький почне дивитися на Олежку вороже, їй лишиться підкидати дровенят у вогонь недовіри.

Спробує посварити його з начальством. Не вийде - все одно Карась постійно бачитиме її, смерть свою, перед очима. Там щось придумається.

-Знайомтеся, молодьож, - Савицький потиснув брюнетові руку. - Це - Алла, наша українська преса. Бач, ростемо у власних очах. Це - Сергій Сергійович, мій діловий партнер.

Брюнет чемно торкнувся вустами простягнутої руки, відсунув стілець.

-Прошу.

-Ой, вибачте! - Алла, випереджаючи події, картинно закотила очі. - У вас тут чоловіча розмова. Гріх вам, Денисе Вікторовичу, гріх. Тут же два прибори...

Справді, столика замовлено та сервировано на дві персони.

-По-перше, - зовсім не знітився Савицький, - замовити ще один прибор не проблема взагалі. По-друге, я не винен, що запросив нині на вечерю свого приятеля і свою нову чарівну приятельку. Не бачу нічого поганого. Мені просто захотілося. Аби ви познайомилися і час провели разом.

-Як на директора базару ви надто ексцентричний.

-Мій кум тримає авторинок у Рівному. Аби не вчащала податкова, він тримає у офісі живого удава. Люблю тварин, каже. Секретарка спочатку мліла, потім нічо, звикла. За додаткову сотню баксів до платні можна і до крокодила звикнути, - усе це Савицький переповів скоромовкою, дивлячись Аллі просто у вічі. - Оце, розумієте, ексцентрика.

-Податкова ходить? - делікатно поцікавилася жінка.

-Мусить, робота така. Але швидко йде, жодних претензій.

-Гм..., - Алла знітилася, але мусила хоч якось себе повести, тому підвелася. - Думаю, чоловіки пробачать, якщо я піду попудрити носика.

Приятелі синхронно кивнули, вона повернулася і поквапилася в бік туалету, розминувшись по дорозі з офіціантом у національному кавказькому вбранні, який ніс третій прибор.

Усамітнившись, Алла примостилася на стульчаку, видобула з сумочки сигаретну пачку, набиту стандартними "п`ятками". Невідомо чому, але майбутній коханець, а особливо - його діловий партнер з пронизливим поглядом налякали її. Саме від нього йшла основна небезпека. Сергій Сергійович просто випромінював її. Треба заспокоїтися, викурити косячок, прийти до тями, розслабитись. Останнім часом легкі наркотики їй подобалися більше, ніж стан алкогольного сп`яніння, після якого на ранок відчуваєш себе немов побитою кулачиськом Олега Рибалки. Згадка про нього повернула їй впевненість. Гаразд, нехай брюнет небезпечний. Майбутній Денік теж не такий простий. А хіба вона сама не небезпечна? Ха, не бачили вони анжелік у гніві!

Після третьої затяжки вона вирішила: Дениса Савицького вона зробить Деніком просто сьогодні, чого там тягнути. Почне традиційно, з орального сексу. Алла Різник не зустрічала ще жодного мужика, котрий не млів би від мінету. Тут треба показати себе. Травка посприяє гарному настрою. Якщо йому запропонувати, для більшої гостроти відчуттів? Такі дядки готові відверто розпусних жінок згребти в обійми, аби стрибнути з ними через океан.

-Ми так хіба домовлялися? Для чого ти бабу сюди припер?

-Хіба погана тьотя? - примирливо запитав Савицький.

-Не про те я. Бог з ним, була б типова профура. Що це за контакти з пресою? Здурів чи сперма з вух капає?

Чоловіки знали один одного не так давно, тому Сергій Боровий ще не знав, наскільки вільно може поводитися у розмові з діловим партнером. Та поява зовсім не бажаної тепер дотичної до газетярів людини, тим більше - баби з такими блудливими очима, насторожила його. Дотепер Боровий вважав - із Савицьким реально робити серйозні справи. Так, з рештою, його рекомендували.

-Не бійся. Ніхто не підставляє її, коли ти про це. Навів довідки, перш ніж за цицьку хапатися. Правда, пише в бізнесову пресу. До речі, нам це може придатися.

-Отак і поговорили про справи.

-А чого особливо триндіти? Поки все гаразд, лишилося знайти банк і людину в ньому.

-Власне, про це я хотів поговорити. А твоя оці прес-вумен, виявляється, може бути в курсах. Ну от для чого ти її притягнув сюди саме тепер?

-Знаєш про те залізо, яке кують, поки гаряче? Коли баби сідали мені на шию?

-Денисе, ми знайомі лише два місяці. Може, колись і сідали.

-Осьо! - директор ринку "Універсум" зігнув у лікті правицю. - Кажу тобі: в світлі останніх подій газетні чи журнальні публікації нас прикриють. І не будуть коштувати нічого. Отже, про банк.

-Тут до нового року хрін залишився, у всіх звітність, нашими, та й взагалі подібними проблемами ніхто займатися не захоче. Після новорічних та різдвяних свят почнемо. Мої пацанчики носами землю рили, та вирахували варіант абсолютно певняковський. Саме те, що лікар прописав.

Тепер Савицький поглянув на партнера з недовірою. Ціну набиває, сучий син. Бо, згідно домовленості, той, хто знайде банк, через рахунки якого вдасться провести власні "брудні" гроші, оформивши їх, як легальну банківську позику, вкладає в справу тридцять п`ять відсотків потрібної суми, партнер перекриває решту шістдесят п`ять. Не можна сказати, що Савицький сам не шукав варіантів. Він просто не був переконаний на всі сто, що знайдений партнером варіант спрацює, не зірветься, а на пропозицію доведеться приставати тепер. У випадку облому доведеться шукати нових виходів, це - трата часу.