4 Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене.
5 Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною.
6 Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм.
7 Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя.
8 Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені.
9 Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу.
10 Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені.
11 Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої.
12 Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму.
13 Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
14 Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене.
15 Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе.
16 Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою.
17 Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою.
18 Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш.
19 Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш.
20 Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські.
21 Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.
Слава…
Начальнику хору.
Повчання Давида, після того, як приходив Доїк Ідумеянин і доніс Саулу, сказавши йому, що Давид прийшов у дім Авимелеха.
1-3 Чого хвалишся злодійством, сильний? Зловживаєш милосердям Божим кожен день?
4 Неправду висловлює язик твій, як бритва вигострена — таке твоє лукавство.
5 Ти полюбив зло більше, ніж добро, більше неправду, ніж говорити правду.
6 Ти полюбив слова погибелі, розмову улесливу.
7 За те знищить тебе Бог до кінця. Викине тебе й виселить тебе з дому [твого], викоренить тебе із землі живих.
8 Побачать це праведні і убояться, посміються над тобою [і скажуть]:
9 “Ось чоловік, що не у Бога шукав собі сили, а сподівався на силу багатства свого та зміцнювався злочинством своїм”.
10 А я, мов оливкове зелене дерево в домі Божім, я уповаю на милість Божу повік.
11 Буду вічно славити Тебе, Боже, за все, що Ти вчинив для мене. Буду надіятися на ім’я Твоє, бо Ти милостивий до праведних Твоїх.
Начальнику хору. На духових інструментах.
Повчання Давида.
1-2 Сказав безумний у серці своїм: “Немає Бога”. Розпусні стали, огидне діють у беззаконнях. Нема тих, хто чинив би добро.
3 Бог з неба поглянув на синів людських, щоб побачити: чи є хто розумний, що шукає Бога?
4 Всі відвернулися, всі нікчемні стали; нема вже такого, хто чинить добро, немає жодного.
5 Невже не прийдуть до розуму ті, що чинять беззаконня, що з’їдають людей моїх, наче хліб, а Господа не призивають?
6 Вони будуть боятися страху там, де нема його, бо розсипле Бог кістки самовпевнених. Осоромлені будуть вони, бо Бог відкинув їх.
7 Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві? Коли поверне Бог із полону людей Своїх, зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.
Начальнику хору. На струнних інструментах.
Повчання Давида, коли прийшли зифеї і сказали Саулу: “Чи не в нас ховається Давид?”
1-3 Боже, в ім’я Твоє спаси мене і силою Твоєю допоможи мені.
4 Боже, почуй молитву мою і вислухай слова уст моїх.
5 Бо чужі повстали на мене, і сильні шукають душі моєї, і не мають вони Бога перед собою.
6 Та ось Бог помагає мені, і Господь підкріпляє душу мою.
7 Він відплатить за зло ворогам моїм. Істиною Твоєю, Боже, Ти погубиш їх.
8 Від серця принесу жертву Тобі і прославлю ім’я Твоє, бо воно благе.
9 Бо Ти визволив мене від усякої скорботи, і на ворогів моїх сміливо дивиться око моє.
Начальнику хору. На струнних інструментах.
Повчання Давида.
1-2 Вислухай, Боже, молитву мою і не зневаж благання мого.
3 Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї.
4 І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців.
5 Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене.
6 Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене.
7 Страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене.
8 І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би.
9 Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слабкодухости і від бурі.
10 Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті.
11 Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда.
12 І не зникають з вулиць його насильство і зрада.
13 Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього.
14 Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій,
15 з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили!
16 Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них.
17 Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене.
18 Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій.
19 Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене.
20 Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога.
21 Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його.
22 Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли.
