ВИХІД VI
Голохвостий і Секлита.
Секлита (з горщечком і пляшечкою). Ну, спочатку покушаите моєї настояночки на горіхових листях та оцими пиріжками закусіть, з потрібкою…
Голохвостий. Викушайте ж самі!
Секлита. Пошли ж вам боже, чого ви бажаєте, а моїй Галі долю щасливу! (П'є і знов н алива).
Голохвостий. Дай боже! З іменинами вас поздоровляю! (П'є). А-а! Оце горілка так так! Мов вогнем по жилах пішла! Та й пиріжки ж до того, дай вам боже здоров'я! (їсть).
Секлита. Та по первій же ніхто не закусює; викушайте другу! (Налива).
Голохвостий. Е! Да так же я і не встану! (П'є).
Секлита. То й добре; гостем дорогим будете!
Голохвостий. Да я дуже б радий, у вас так, знаєте, по душє… там только мине… Та трошки можна… (Дивиться в вікно). Онде й Галя пішла.
Секлита (стука в вікно). А йди лиш сюди! Де ти там у гаспида тиняєшся?
Голохвостий. По хазяйству, певно, бігаєть?
С е к л и т а. О, вона упадлива!
ВИХІД VII
Ті ж і Галя.
С е к л и т а. Де ти там баришся?
Галя. Забігала до сусідки Лукери: посуди треба.
Голохвостий. Здрастуйте, доброго здоров'ячка! Вся душа моя стрепенулась, как зачув я ваш ангельський голосок, мов дискантів найкращих у концерті…
Галя (подає руку). Ви смієтесь…
Голохвостий. Єй-богу, і в думці немаєть: я, Ганно Івановно, з чесним заміренієм прийшов.
Г а л я. Я не знаю про що.
Секлита. Бач, мов і не зна, мов і не рада! А до сього торгу давно й пішки! Щастя твоє, що так склалося, а то б було!
Галя. Мамо, хіба я в чім винна?
Секлита. Та годі, годі! Нічого мені ману пускать, очі одводити. На ось горня та почастуй варенухою дорогого гостя, та поговоріть любенько, а я сама за посудою збігаю! (Виходить).
ВИХІД VIII
Галя і Голохвостий. Галя наливає варенухи.
Голохвостий. Чого ти цураєшся мене, моя рибонько, хіба-развє я не любий тобі?
Галя (подає чарку). Я вас боюсь… Що це ви задумали, чого ви мене чіпаєте?
Голохвостий. Задумав, моя куріпочко, хоч кишки собі вимотать, а тєбя добути, потому улюбльон, як окроп кипить…
Г а л я. Я вам не пара… Ви б краще не в'язали мені світа… зараз проміняєте на яку-небудь панну!
Голохвостий (випивши). А-а! З ручок твоїх солодша од меду й од канахвет! (Бере за руку й хоче обняти).
Галя. Пустіть!
Голохвостий. Щоб я тебе проміняв? Ні за яку кахвюру! Так би й задавив! (Обніма), Галя (вириваючись). Ой що ви?
ВИХІД IX
Ті ж і Секлита.
С е к л и т а. А! Договорилися, значить…. Ну, й помагай вам боже!
Голохвостий (набік). Знов піймала! Вона, здається, за дверима підслухувала!
Г а л я (з сльозами). Що ж я, мамо, — начепився!
Секлита. Та годі вже, годі, тепер нічого… От готуй лишень страву, бо вже куми йдуть… (До Голохвосто-го). А вас уже тепер не пущу з хати од страви, як хочете!
Голохвостий. Та я б радніший, Секлито Пилиповно, і ночувати, когда б не… (Набік), Попався жучку в ручку.
ВИХІД X
Ті ж, куми й Пидора.
В хату входять Марта і другі міщанки, деякі з кошолками, деякі убрані в празникову одежу.
Марта. Добридень вам, Секлито Пилиповно! З днем вашого ангела поздоровляємо вас. Дай вам боже, чого ви тільки забажаєте собі з неба, а вашій дочці пошли боже гарного жениха!
Цілуються.
Секлита. Сідайте ж, щоб старости сідали в мене: може, вашими молитвами…
Голохвостий (набік), Впрочем, начхать: якось-то буде! (До міщанок). Та й набралась же вас повнісінька хата: знаєте, де раки зимують!
М а р т а. А ви, паничу, хіба не знаєте?
Голохвостий. Зуби проїв!
Другі міщанки. Та й жартливий же оцей язикатий панич!
Марта. Не зачіпайте нас, бо як причепимось всі, то мусите нам ставити могорича!
Голохвостий. А зачіпайте меня, я очінно люблю, як меня молодиці зачіпають… але только молоді, чорноброві, такі, що тільки моргни…
Деякі міщанки. Хі-хі-хі! Зачепи його!
Секлита (до гостей). Але чого ж ви стоїте? Сідайте, кумо, сідайте, свахо, сідайте, кумасю, прошу покорно, кумко! (У двері). Пидоре, Пидоре! А винось сюди столи, розставляй серед хати, щоб нам було просторніше їсти, балакати й пити.
Голохвостий. От і я поможу! (Біжить і вносить з Пидорою столи). Та повертайся, Пидоре, так прудко, як я, а то ледве трусить…
П и д о р а. За вами й похопишся?..
Голохвостий (тихо до Галі), Пипонько моя! Щіточко, манюсенька!
Галя одходить.
Секлита (до Галі). Що це ти, Галю, стоїш, мов неприкаяна? Застилай столи та подавай пляшки та чарки, а то мої кумочки заскучають.
Голохвостий. Ой, ой! (Зітхає). Де б уже не заскучали без чарочки?
М а р т а. З вами заскучаєш?
Голохвостий. Значить, можу знайти забавку?
М а р т а. Та одчепіться! (Штовха ліктем).
Деякі міщанки. Ха-ха-ха! Ну й панич!
Пидора й Галя ставлять на столі всяку страву, пляшки й чарки.
Секлита (бере пляшку). Вип'ємо ж по чарці за живих і за мертвих! (Налива і п'є). Щоб живим жити і не вмирати, а помершим, коли померли… (Шаха рукою).
Голохвостий. Бодай не вставати!
Всі. Ой хто видав так говорити! Оце так!
Секлита. Глядіть лишень, ви великорозумні! Мертві лежать на Щекавиці та нікому не шкодять, а живі часом дуже, дуже шкодять! (П'є).
Голохвостий (налива чарку). Про мене, вип'ємо і за здоров'я мертвих. Пошли боже з неба, чого нам треба! Помершим чарку, а нам горілка! (П'є),
Секлита ходить круг столу, налива всім і сама п'є, частує. Подають пироги, страви на стіл. Всі п'ють і їдять.
Одна міщанка. Даруй же боже цей празник проводити, тамтого року діждати!
Марта. Щоб ми діждали в добрім здоров'ї пити і на той рік; а я вже забігала до сусіди та хильнула чарку, другу… та трошки й веселенька!
Секлита. То й добре! На здоров'ячко!
Голохвостий (налива собі знов),
А звідки ти?
— З Ромна!
— А білет єсть?
