I слухай і дивись, ти ж маєш у собі все від мене. I зразу відчуєш — варто говорити з людиною чи ні, і що вона тобі і хто...

Тому я з вами так відверто розмовляю.

Ви от поїдьте до моєї мами. Дітей моїх побачите, а головне маму!

О, вона — це особлива жінка. Справжня циганка. От побачите.

Коротше, у нас дні народження спеціально не святкують. Купила мама мені сорочку нову, вранці подарувала, та й усе.

А вона закликала мене до себе. Чоловік якраз на кілька днів знов поїхав.

Торт купила, вина, цукерок. Одне слово, вийшло справжнє свято.

Але я, скажу вам, ніякого свята не хотів, тьотю хотів, але я думав лише, як би її знов поцілувати.

I туг вона підійшла мене привітати, якраз чарки налили з вином маленькі, і обійняла, бажаючи мені усього, усього...

А я вже, не чекаючи, поки вона закінчить, обняв її, впився губами в її губи, і вона не пручалась, тільки зойкнула тихо і сама впилася в мене, і тут я почав хапати її за груди і за сідниці і просто повалив на диван і ліг зверху на неї, і тоді вона вже схопила мене за сідниці і притисла до себе, і я почав соватись на ній, і вона почувала мій набухлий прутень на собі і почала вигинатися, і я закотив їй спідницю і почав розстібати штани, і тут вона сама допомогла мені розстібнути штани і залізла рукою просто в труси, і схопила мене за кінець, і зітхнула, і я думав — вже кінчу зараз, але не знав що робити, і вона, не випускаючи кінця з рук, іншою рукою стягнула з мене штани і перевернувши мене на спину, нахилилась і ухопила мій кінець губами, і почала пестити язиком, і зробила кілька рухів вгору і вниз, і я кінчив.

Просто їй в рот, не тямлячи себе від щастя, і таким солодким вибухом, якого я ніколи в житті не мав досі.

Ну а потім вона просто не випускала мій кінець з рота ще кілька хвилин, і він знову набубнявів, і вона випустила мене, скинула труси, і я скинув штани повністю і ліг на неї, і вона вставила сама мого прутня в себе, і я почув себе найщасливішим хлопцем у світі.

Я ночував у неї дві ночі підряд, і то все відбувалося по п’ять, шість разів.

А потім, коли почалося звичне життя, ми вже звикли трахатися, і це відбувалося де завгодно і в класі після школи, і в учительській, і в спортзалі, і в неї в машині, в неї вдома, коли чоловіка не було, і вона завагітніла, і я знав це і сказав, що одружусь з нею і буду жити все життя і дитина нас поєднає назавжди.

І вона вирішила негайно розлучатися з чоловіком і якось жити зі мною.

А тут приїхав її чоловік і захворів і, сволота, сидів вдома два тижні, і я не міг витримати цього, і він привіз дітей, і вона мала бути вдома одразу після уроків, і я писав їй листи, я писав їй, як я її люблю, як почуваю кожну клітинку її тіла, як я хочу її, який щасливий кожного разу, коли ми трахаємось, бо щасливішого мене на землі хлопця немає.

Я не посилав цих листів, я просто передавав їй з рук в руки, бо бувало так, що ми мали годину часу, і встигали потрахатись, кінчити обоє, і мали розбігтися, і я не встигав навіть сказати їй ще раз, що її люблю, що не можу без неї жити...

I тому писав листи...

Ну, а далі ви знаєте.

Той знайшов листи, і його двоюрідний брат подав це в міліцію і вони настояли, щоби її заарештували за розтління мене як малолітнього.

Вона народила дитину, її випустили, і вона була сама вдома з дитиною. 3 моїм сином.

Як я міг її не побачити?

А як побачив, як я міг її не хотіти трахнути одразу ж, після двох місяців перерви.

У нас було півтора місяця.

Вона сказала через місяць, що знову вагітна, і я сказав — слава Богу — тепер ми зв’язані навіки перед Богом ми чоловік і жінка, треба лиш зачекати пару років і ми будемо разом назавжди.

І ця потвора — що йому було ще треба — він і так подав на розлучення і забрав дітей — вислідив нас, і навів міліцію, і настояв, щоби її таки посадили.

Ну і ви знаєте, я його таки дістав раз по руці, раз у живіт, не смертельно, але аби знав!

Моя друга дитина також народилася в тюремному пологовому будинку. Дівчинка. Діти живуть з моєю мамою.

А я навіть задоволений, що мене посадили, я набув спеціальність, щось вмію сам робити руками. Потім на волі, може, я подався би на якихось дівчат, а чи ще на щось, а тут — як у монастирі — і ще ж учусь в школі — сподіваюсь здати екстерном за одинадцятий клас, аби більше до школи ніколи не ходити.

Ну, от вам моя історія.

А знаєте що? Ви тут не випадково. Я вас чекав. Ну, не вас, а когось, і от ви прийшли, і тепер все гаразд.

He дивуйтесь. Я багато чого почуваю такого, чого не можу пояснити розумом. Але вгадую. Ви от з моєю мамою поговоріть, вона вам все розповість. Я їй напишу, а поза тим вона днями в мене тут буде, я їй розповім про вас.

Ви думаєте, я кожному би от так розповідав? Отак от все про себе і зразу? Та ви щойно зайшли — і я вже знав, що зможу бути з вами відвертий.

У вас душа відкрита, і погляд відкритий. Я от на вас дивлюся і бачу себе. Як у дзеркалі. От розповідаю вам і все бачу, що було зі мною. Мені було треба когось такого, кому би я міг і хотів оце розповісти, отакого, хто би для мене став дзеркалом. I я би там побачив себе. 3 вами отак і сталося. Я радий, що ви до мене прийшли, справді радий, ви ж і самі бачите.

He хочу зарікатись, але гадаю, що бачу — як і що буде. А от ви скажіть, чому ви вирішили про нас написати, що вас потягло до мене в колонію?

He знаєте й самі! Так отож. Бо так мало бути. Ви повинні були сюди приїхати. Та не смійтесь, за деякий час все буде видно.

Я ось для нашого журналу вірша написав. Хочете, я вам його прочитаю?

Наше солодке дитинство, наші важкі тривоги,

Заборонені ігри, вибухи юного шалу,

Наші тривоги і пісні, сумніви в ніч безногу,

Повернулись і знову ось перед нами стали.

Заборонені ігри, що може бути звабніше, —

Переступати кордони, пристрасть украсти голу,

Заборонені ігри — дотик чужий і грішний,

Заборонені ігри — іншого тіла мова.

Я слухав і не вірив своїм вухам. Hi фіга собі, та він ще й вірші пише, та й які! Тут виразно вчувалося, що пацан втикає, що і до чого, і що те, про що йшлося у віршеві не тільки пережите, а більше того — вистраждане. Мені здавалося, що цього вірша зрозумів би багато хто, нічого не знаючи про долю автора цих рядків.

Зайчик собі побігайчик, іграшки дивні дитячі,

А хочеться в небо злетіти, беркутом впасти на здобич,

А хочеться аж до сонця підняти свої невдачі,

Щоб випалити з них болі, щоби дістати поміч.

Заборонені ігри, що може бути гіркіше,

Пркіше аж до нестями, до пристрастей без вагання,

Заборонені ігри — жити й не думати більше,

Заборонені ігри — правда, щирість, кохання.

— Я от спокійний вже, я з певного часу зовсім спокійний. От коли мене привезли сюди, я напочатку був просто скажений. А потім відсидів тиждень у ямі — так у нас карцер пацани називають — сам-один, тоді багато чого передумав. І раптом мені все стало зрозумілим. Всі проблеми стосовно колонії як рукою зняло. I в мене вже давно тут — все гаразд. А ви до неї, до Люби, теж поїдете?

Та я нічого писати не буду, вона все знає, тут моя мама регулярно і до неї і до мене їздить. Я переконаний, що і вона з вами нормально розмовлятиме. А від мене — ви лиш скажіть, що бачили оце.

Він розстібнув сорочку, на шиї в нього висів хрестик, і на хрестику колечко.

— Ми з нею обручились. Це її обручка, і я знаю, що вона мене чекає. Це все мине, вже скоро. I ми будемо разом!

Я п’янію від запаху його шкіри від першого його доторку я вже мокрію від його поцілунку... я втрачаю свідомість і вже тільки хону його його усього від кінчиків пальців на ногах які я обціловую, від тонких темних волосинок на його ікрах... я простую далі вгору його тілом далі вгору мене вабить ота таїна його підрослої чоловічості... він вже готовий але я не дозволяю отак зразу я цілую його ядра я облизую його між ногами і заповзаю в його задній отвір і він корчиться від незнаних відчуттів від відкриття нового світу... я ніколи нікого так не пестила я й близько не почувала себе так з чоловіком... а тут мара провалля примара життя в якій я щасливо тону у його чоловічості у його ще непевному і рідкому волоссячку на лобку і врешті торкаюсь його виструнченого стрижня і поволі охоплюю його рукою... і він вже рветься в бій one ні... я цілую його роздягаючи голівку і врешті забираю його повністю собі в pom і пещу язиком і щаслива від того що це він що я це роблю ніколи не робила чоловікові а йому все зроблю все... бо я люблю кожну його волосинку на тілі його соски на грудях його вигин шиї його пахуче смагляве тіло... i ось він виривається з моїх вуст і перевертає мене сам і вже знаючи вже не вперше і не вдруге вже вкотре впевненим майже чоловічим рухом входить умене ія вже кінчаю відразу... щойно він входить у мене і в такт його рухам я кінчаю ще раз і потім ще раз від самого тільки відчуття що він такий юний в мені зі мною і він справжній чоловік і великий за розмірами на його вік хто б міг подумати але цигани зріють раніше... у них південні гени а в нього виразно рання зрілість він сам хотів мене... він сам добивався він сам провокував малий грішник падший ангел... він рветься в мені чимдалі глибше і сильніше і я ще раз кінчаю вже відчуваючи і його закінчення... він стогне і глибоко важко зітхає знову стогне і знову і врешті вгвинчуючись у мене гей би весь цілком падає на мене закінчивши... і я не відпускаю його охопивши усього руками і ногами і ми так і засинаємо не розчіплюючись... він в мені так і лишається і більшого щастя я ніколи не мала... заснути із стрижнем всередині... він малий і не важкий він коханий він єдиний я не можу без нього жити... не хочу без нього жити...