Поиск по метке: роман

Александр Александрович Зиновьев (29 октября 1922 года — 10 мая 2006 года) - российский советский логик, социальный философ; писатель-сатирик, критик советского строя, советский диссидент. В последние годы жизни критик глобального капитализма. Александр Александрович Зиновьев Родился в селе Пахтино Костромской области в семье художника. Окончил философский факультет Московского университета, в 1954-1977 гг. работал в институте философии АН СССР и преподавал в МГУ. В начале 1970-ых годов обратился к литературной деятельности. В 1976 году на Западе была опубликована книга Зиновьева "Зияющие высоты" - резкая сатира на советскую действительность. Публикация книги привела к исключению автора из КПСС и увольнению с работы. Год спустя Зиновьев эмигрировал и обосновался в ФРГ. В 1990 г. ему было возвращено советское гражданство; в настоящее время живет в Германии, но часто приезжает в Россию. Книги Зиновьева выстраиваются в единый цикл, образуя своего рода мета-роман, основанный на "Зияющих высотах". В частности, к этому циклу принадлежат такие произведения, как "Светлое будущее" (1978), "В преддверии рая" (1979), "Гомо советикус" (1982), "Иди на Голгофу" (1985), "Катастройка" (1989). После перестройки Зиновьев неожиданно начал выступать с апологией советской системы; впрочем, марксистской теории он противопоставляет собственную общую социологию и теорию научного коммунизма._ __ Александр Зиновьев - автор пророческого романа "Зияющие высоты", впервые опубликованного в Швейцарии в 1976 году. Этот "социологический", по словам писателя, роман, хлестко и беспощадно обличающий пороки советского общества, принес ему ошеломляющую, сенсационную известность. Яркая, искренняя, совершенно "особенная" книга, соединившая в себе и научный трактат, и незаурядное литературное произведение, почти сразу была переведена более чем на двадцать иностранных языков.

О чем книгаК власти в США приходят социалисты и правительство берет курс на "равные возможности", считая справедливым за счет талантливых и состоятельных сделать богатыми никчемных и бесталанных. Гонения на бизнес приводят к разрушению экономики, к тому же один за другим при загадочных обстоятельствах начинают исчезать талантливые люди и лучшие предприниматели. Главные герои романа стальной король Хэнк Риарден и вице-президент железнодорожной компании Дагни Таггерт тщетно пытаются противостоять трагическим событиям. Вместо всеобщего процветания общество погружается в апатию и хаос. Почему книга достойна прочтения - Это книга, меняющая мировоззрение, она формирует целостное видение мира и дает ответы на вопросы о смысле человеческой жизни и общественном значении предпринимательства. - По опросам общественного мнения, проведённого в 1991 году Библиотекой Конгресса и книжным клубом "Book of the Month Club" в Америке "Атлант расправил плечи" - вторая после Библии книга, которая привела к переменам в жизни американских читателей. - Эта книга попала в список бестселлеров The New York Times через три дня после начала продаж и оставалась в нем на протяжении 21 недели

Это может случиться с каждым из нас! Несчастный случай – и вы внезапно теряете память. Однажды в спортзале Алиса потеряла сознание и, придя в себя, обнаружила, что не помнит последние десять лет своей жизни. Родным с трудом удается убедить ее, что ей уже не двадцать девять лет, что у нее трое детей и что ее обожаемый муж Ник больше не живет с ней, и сейчас они оформляют развод. Но самое неприятное для Алисы открытие – это она сама: ей сорок лет, она стерва и ее никто не любит. Глядя на свою нынешнюю жизнь глазами себя десятилетней давности, Алиса пытается что-то исправить, главным образом отношения с мужем: она ведь помнит только то, как они любили друг друга. Удастся ли ей это?.. Впервые на русском языке!

Історичний роман у віршах

Тисячолітній Миколай — роман з незвичайним сюжетом. Це розповідь-спогад людини, яка прожила понад десять століть — від часів князя Володимира до наших днів — не одне життя, щоразу ніби вмираючи та знову народжуючись, і завжди з ім’ям Миколай. Був він дружинником князя Володимира, їздив з його посланцями до Візантії, і разом із нареченою князя, ромейською царівною Анною, привіз на Русь нову віру. З козацьким посольством Богдана Хмельницького інок Миколай Несміяновський, що знався у всіляких науках, приїздив до Москви, де у Чудовому монастирі був справником старих та новопечатних книг. У двадцятому столітті Миколай Сміян ще хлопцем пережив голодомор 33-го, молодим лейтенантом пройшов кривавими дорогами Великої Вітчизняної, а у мирний час став вченим-агрономом. У другій частині роману події відбуваються у повоєнний час.

Роман "Тигролови" написаний І. Багряним протягом 1943-1944 рр, на літературному конкурсі у Львові ця книга під назвою "Звіролови" (скорочений варіант "Тигроловів") розділила перше місце з повістю Тодося Осьмачки "Старший Боярин". Роман зразу було перекладено англійською, німецькою та голландською мовами, що свідчить про його популярність за рубежем і увагу іноземного читача до тогочасної радянської дійсності. Сюжетна канва роману побудована навколо двох постатей - Григорія Многогрішного і майора НКВС Медвина.

У цього шикарного готелю в горах — лиха слава. Колись там сталася страшна трагедія. Тому взимку в його стінах лишаються тільки привиди... Але цього разу опинитися тут не пощастило одній звичайній родині — батько Денні найнявся доглядачем пансіонату. Саме в готелі п`ятирічний Денні дізнався, що він сяє : хлопчик може бачити справжніх його мешканців і знає, що ховається за дверима кожного із сотні порожніх номерів... Але йому відкриваються не тільки жахливі події, які сталися тут у минулому. Він може передбачити, яка страшна небезпека чекає на його близьких...

ПІЦУ ЗАМОВЛЯЛИ? А НОВЕ ЖИТТЯ?ЇЇ звуть редька, вона мріє про мандри, але відстань від нудної роботи до нового життя виявляється довшої за кілька авіаперельотів, складнішою за гімалайське сходження і виснажливішою за кисневе голодування. А спочатку вона відкриє саме ту коробку...

«Кров кажана» перехоплює подих. Це «страшний» епатажний роман, який спровокує чимало «офіційних» претензій до автора. Похмура містика, відверта еротика, божевільна кримінальна історія… Однак то тільки гіпнотична форма, в яку автор «Ключа» та «Елементала», може, як ніхто досі, зодягає глибокий соціальний зміст. Витончений психологізм, філософічність, іронія, інтелектуальна та мовна ґраційність забезпечують романам Василя Шкляра статус яскравого, самобутнього явища в сучасній літературі.

Український письменник з Волині у своєму новому романі вкотре використовує вже знаний з попередніх його книжок літературний прийом – «воскресіння» забутих і маловідомих імен, що належать вітчизняній історії, культурі та релігійному руху.  Цього разу об’єктом його художнього дослідження став Павло Пащевський – священик, капелан Першого українського запасного полку (згодом – Сердюцького полку імені Петра Дорошенка). Окрім того, у життєвому та професійному активі отця Павла праця в Департаменті віросповідань Міністерства внутрішніх справ УНР, участь у створенні Кирило-Мефодіївського братства, Першому Зимовому поході, підготовці до Всеукраїнського Церковного Собору. Інтернування, табори, церковна, педагогічна і громадська діяльність під польською займанщиною, а з 1939 року – сперш під радянською окупацією, потім під німецькою – це сторінки життя унікальної генерації української інтелігенції (до них належав і Павло Пащевський), перед якою письменники, журналісти історики ще у великому боргу.

Важко навіть охопити духовним зором усе, що звер- шила у сфері думки ця дивовижна людина за сорок дев’ять років, відведених їй долею для перебування на землі. Політика, історіософія, соціологія, публіцистика — у кожній з них зроблено на окрему біографію, на ціле велике, сповнене невсипущою працею життя. І ли- ше нині приходять до нас скарби її думки. Ми тільки від- криваємо для себе материк В’ячеслава Липинського.

Це істинно легендарна родина - братів Тимошенків. Старшого брата Степана іменують  батьком  американської прикладної механіки, Володимир – член уряду Рузвельта,  Сергій був міністром шляхів уряду УНР, в еміграції, мешкаючи у Луцьку,  обирався послом і сенатором польського сейму, а ще він  започатковував модерний український стиль в архітектурі – в Грузії і Росії, Україні і Польщі, Чехії і Канаді, Парагваї та Аргентині зводилися будівлі за його проектами; храмів поміж тих будівель доля значна. А ще Сергіїв син Олександр був головним архітектором метро в Вашингтоні, зводив хмарочоси в Нью-Йорку, закладав підвалини Товариство українських інженерів Америки... Шкода, звісно, що славетним цим вченим, інженерам і архітекторам так випало мало свій край розбудовувати, більше натомість Польщу чи Чехію, Вашингтон чи Нью-Йорк… Та склалося вже, як склалося, кожен з них свою борозну прокладав, хай навіть і не на своєму полі. Але ж воно, нивка до нивки, в висліді дасть поле загальнолюдське, вічне й невимірне: колись таки поцінують вклад нашого люду у поступ цивілізації світової. Істотно тепер, аби ці імена (лиш з одної родини четверо!), не розвіялися суходолами європейськими та заокеанськими обширами, не привласнювалися нетрудними… Новий  роман Івана Корсака саме про цю родину.