Автор Загребельный Павел Архипович

"Евпраксия" – так называется четвертый роман из моей серии книжек о Киевской Руси. Теперь, когда уже написано четыре романа, можно, мне кажется, не боясь обвинений в претенциозности, сказать, что автору хотелось, естественно, в меру собственных скромных сил, осуществить своеобразные художественные исследования народных судеб, каждая из которых не утратила значения и сегодня.И вот, роман "Диво" – это судьба таланта, "Смерть в Киеве" – судьба государственной идеи, "Первомост" – судьба народного сооружения. А "Евпраксия" – роман про судьбу человека. Судьба эта, особенно в трагических ее измерениях, наиболее выразительно прослеживается на примере женщины – так был написан роман о женщине, о трагедии разлуки с родной землей, о трагедии утраты любви.П. ЗАГРЕБЕЛЬНЫЙ

Знаменитый роман о Хуррем! Книга повествует об удивительной судьбе славянской девушки, украденной в XVI веке и проданной на стамбульском невольничьем рынке в рабство. Обладая блестящим умом, необыкновенной силой воли и привлекательной внешностью, она из бесправной рабыни стала женой султана Сулеймана Великолепного (Завоевателя) – самого могущественного султана Османской империи. Овладев вершинами восточной и европейской культуры, эта знаменитая женщина вошла в историю и играла значительную роль в политической жизни своего времени. Султан Сулейман называл свою возлюбленную Хуррем и слагал в ее честь прекрасные стихи. Их любовь стала основой самого популярного на сегодняшний день сериала «Великолепный век», поклонниками которого стали миллионы зрителей по всему миру. Книга также выходила под названием «Роксолана. Роковая любовь Сулеймана Великолепного».

Действительно ли в горах на линии вечных снегов, где нет ничего живого, куда изредка залетают снеговые грифы-кумаи, живёт таинственный снежный человек — йети, в существование которого верит даже знаменитый шерп Тенсинг, который впервые в истории человечества поднялся на Джомолунгму, этого царя всех вершин мира. В таинственных долинах Гималаев, Тянь-Шаня и Памира не живут какие-то неизвестные племена и народы. А если живут? Что если где-то за вечными снегами, в тёмной неприступной долине, уже тысячи лет существует целое государство — и мы о нём ничего не знаем! Что тогда? Журнал «Пионерия» 1957 г., №№ 7-11

Тисячолітній Миколай — роман з незвичайним сюжетом. Це розповідь-спогад людини, яка прожила понад десять століть — від часів князя Володимира до наших днів — не одне життя, щоразу ніби вмираючи та знову народжуючись, і завжди з ім’ям Миколай. Був він дружинником князя Володимира, їздив з його посланцями до Візантії, і разом із нареченою князя, ромейською царівною Анною, привіз на Русь нову віру. З козацьким посольством Богдана Хмельницького інок Миколай Несміяновський, що знався у всіляких науках, приїздив до Москви, де у Чудовому монастирі був справником старих та новопечатних книг. У двадцятому столітті Миколай Сміян ще хлопцем пережив голодомор 33-го, молодим лейтенантом пройшов кривавими дорогами Великої Вітчизняної, а у мирний час став вченим-агрономом. У другій частині роману події відбуваються у повоєнний час.

Так от, якщо вже всі вони збиралися щодня в кафе «Ореанда», зваблені широким небаченим вікном, то важило не саме вікно і не море, що заливало його вщерть, а просто гілочка невідомого дерева, яке росло перед кафе, росло десь унизу (кафе містилося на другому поверсі високого старовинного будинку, складеного з грубих кам'яних квадрів) і несміливо простягнуло одну лише свою гілочку до нового вікна, так ніби когось там могла зацікавити ця квола деревина в місці зіткнення розкованої стихії з точно продуманою (якщо можна так пишно висловитися) красою, що відповідала існуючим настроям, просто кажучи - снобізмові....

У романі «Роксолана» відомий український письменник Павло Загребельний відтворює події XVI століття, розповідає про дивовижну долю української дівчини Настасі Лісовської. Її з іншими сільчанами захопив у полон татарський військовий загін. А далі невільничий ринок, і юна красуня опиняється в гаремі турецького султана Сулеймана. Але вона не стала приниженою рабинею. Своїм незвичайним розумом, волею і вродою горда слов’янка виборює собі іншу долю. Запаливши серце могутнього султана вогнем любові, вона незабаром стає його законною дружиною, влодаркою Сходу, відомою світу на ім’я Роксолана.

У романі «Я, Богдан» зображено драматичні події національно — визвольної війни українського народу проти польської шляхти (1648–1654). Епічна масштабність, широта, виразно — полемічний стиль роздумів центральної постаті — гетьмана Богдана Хмельницького — роблять роман цікавим, динамічним, сповненим непередбачених злетів, оман, суперечностей, через які доля веде головного героя. Твір написано від імені самого Богдана Хмельницького, який оглядає свій життєвий шлях до і після смерті — «у славі».