Арнольд, людина-крокодил.

Феофан, людина-сiтка.

Борис, людина-пташеня…

Сабур, людина-скамiйка…

Кербабай, людина-дверi.

Максуд, людина-крейда.

Дiя перша.

Плiт. На ньому знаходяться всi вищезгаданi дегенерати. Мимо них проплива середньоросiйський пейзаж так, що здається, нiби плiт пливе. На плоту встановлено iржавого залiзного листа з крейдяним написом: «25,4?16,4», бiля листа стоїть Максуд i множить.

Арнольд (повзе на животi вздовж люта) . Води кругом, твою мать у кишки!

Борис (сидить навкарачках i помахує коротенькими ручками, широко роззявляючи рота) . Поналивало, мабуть.

Феофан (стрибає по плоту неприємними стрибками) . Поналивало, поналивало, салабон!

Сабур (стоячи раком) . Може десь труби прорвало?

Феофан. А тебе хто пита? Раз переїбу, й харош.

Максуд множить. Сабур нiяково мовчить.

Феофан. Що мовчиш? Шо не ясно? Зараз, бачу, Кербабая вiдчинено!

Сабур швидко вiдчиняє Кербабая, який скрипить, i знову становиться раком. Максуд витирате, що помножив.

Арнольд (сiда на Сабура) . I нахуя отой мудак множить? (Показує на Максуда) .

Феофан (сiда на Сабура) . Щоб було дохуя.

Борис (противним пiсклявим голосом) . Мамка кудись залетiла пiд три чорти, а я тут сижу i їсти хочу.

Арнольд (Феофану) . Накрий його, щоб не пиздiв.

Феофан накрива Бориса своїм тiлом. Деякий час тихо, тiки Максуд страшно стучить крейдою по залiзу.

Арнольд (Сабуру) . Закрий Кербабая, дме!

Арнольд важко плюхається з Сабура i повзе вздовж плота. Сабур зачиняє Кербабая, який знову скрипить. Максуд множить. Весь цей час Феофан стоїть раком, накриваючи Бориса.

Феофан. I довго менi отак стоять?

Кербабай рипить. Максуд стучить крейдою по залiзу.

Арнольд. Вже весь плiт обповз, твою мать у кишки!

Борис (з-пiд Феофана) . Я манав оце повзання! Я їсти хочу!

Арнольд. Ти диви, його накрили, а вiн пиздить!

Сабур. Ач, який! Їсти хоче! А ми не хочемо?

Феофан. Салага хуєв! Зараз, бачу, Кербабая вiдчинено!

Сабур вiдчиняє Кербабая i знову становиться раком. Кербабай рипить. Максуд витирате, що помножив, здирає ржаву дошку i пиздить її ногами. Всi з пострахом дивляться на Максуда. Максуд викида дошку у воду, де вона тоне. Зачиняє Кербабая, садиться на Сабура i витирає пiт.

Максуд. Пiздєц.

Всi з пострахом дивляться на Максуда. Плiт пливе.

Завiса.