1961 року закінчив у Львівському Державному Університеті філологічний факультет. Був працівником Обласного Державного Архіву у Львові.

Бувши студентом, писав перші поезії. В 1964—65 р. його вірші були друковані в журналах «Зміна», «Дніпро» і «Жовтень». Перша зібрка поезій І. Калинця вийшла книжкою 1966 р. у видавництві «Молодь».

«Високі культурні досягнення можливі тільки при безперервності традицій. Нічого не загубити, нагромаджувати шар за шаром. Тільки так виростає духовність».

Валентин Мороз

У «Додатку» книги було опубліковано такі вірші Ігоря Калинця, як-от: «Вітражі», «Прадід», «Танець жаги» та «Містечко» (усі — передрук з антології Б. Кравцева «60 поетів 60-их років», Нью-Йорк, 1967 р.), «Місто» та «Ми» (передрук з «Жовтня» ч.4. Львів, 1964 р.), польською мовою «Miasteczko» (переклад Флоріяна Пєсьняровіча), «Писанки» та «Килими» (передрук з «Дніпра» ч.7. Київ, 1964 р.). У нашому виданні їх не подаємо.

У «Поясненнях маловідомих слів» редакція вмістила пояснення не лише до маловживаних слів, а й відомості про українських діячів, зокрема Василя Барвінського (нар. 1888 р.) — композитора неоромантичного напрямку, музикознавця, засудженого на 10 років заслання; Василя Григоровича Барського (1701—1747) — мандрівника, дослідника архітектури, родом з Києва, який 24 роки мандрував по південній Європі і країнах Близького Сходу, автора описів подорожей з рисунками; Памва Беринду († 1632) — автора першого в Україні лексикону церковнослов'янських слів з поясненнями на тодішню українську літературну мову та ін.

У нашому виданні не подаємо віршів з «Додатку» та «Пояснення маловідомих слів».

Вивіз рукопис із СРСР молодий священик Петро Миронюк з Югославії (тоді ще семінарист), що гостював у приятеля Калинців Ярослава Лемика. Він купив багатотомне видання Лесі Українки, один томик залишив, а натомість обгорнув суперобкладинкою самвидавну, такого ж формату, збірку Калинця, яку виготовив Лемик. У самвидаві на той час ходили «Етюди про поезію та „Відчинення вертепу“» Євгена Корди. Згодом Калинець довідався, що автор — його знайомий Роман Хоркавий. КҐБ так і не викрив, хто такий Корда.

Заки нелегально книжка дійшла до Калинця і Сороки, у листі від Віри Маланчій із Канади, була світлина самої Віри з книжкою в руках. Не відразу Калинці звернули увагу, що це «Поезії з України». Отак автор дізнався про вихід своєї збірки.

17 вересня 1971 р. відбулося «судилище» над Ігорем Калинцем на засіданні правління і партбюро Львівської обласної організації Спілки письменників на тему «Про збірку Ігоря Калинця, видану за кордоном». Калинець категорично відмовився дати гнівну (обов'язково таку!) відповідь «українським буржуазним націоналістам».

У судовому обвинувачувальному висновку у справі Калинця в 1972 р. стояло окремим пунктом: «У збірці «Відчинення вертепу»… Калинець робить наклеп на радянську дійсність… проводиться націоналістична ідеологія, туга за минулим, за самостійною державою… закликає до боротьби з радянською владою» і т. д. Також названі особи, яким Калинець давав читати збірку. У вироці Львівського обласного суду від 15 листопада 1972 р. оголошено: «В 1976 р. Калинець в збірку під назвою «Відчинення вертепу» помістив вірші, в яких зводить наклеп на радянську дійсність, зображує наше життя похмурим і непривітним. В вірші «Кам'яні баби» закликає до боротьби з Радянською владою. У віршах «Чорти під бузиною», «Архітектура», «Будинок», «Щастя», «Криниця», «Стріха», «Дитинство» Калинець виступає за оживлення уніятства. В них проводиться: наклепницька ідея пригноблення українського народу Радянською владою, націоналістична ідеологія та прагнення до «самостійницької» України».

Видавництво «Література і мистецтво» у Бельгії у судовому документі все-таки названо українським буржуазно-націоналістичним.

Уникнув суду, але не слідства, Богдан Сорока, який за попередньою домовленістю з Калинцем заперечив свою причетність до ілюстрування книжки, мовляв, його графіка частково тематично (на поганські мотиви) збіглася з «Вертепом», а Калинець її запозичив — узяв сім аркушів. Додамо, що восьмий («Відьма») запізнився за кордон, але присутній у нашому виданні.

Дуже цікаво, що в ухвалі Верховного суду УРСР від 15 січня 1973 р. була знята з обвинувачення збірка: «Виключити з вироку як епізоди обвинувачення Калинця і. М. виготовлення та розповсюдження збірок віршів «Коронування опудала», «Відчинення вертепу» («Поезії з України»), виготовлення та поміщення до збірки «Спогад про світ» віршів «Земля», «Вода», «Вогонь».

Правда, роки покарання залишилися без змін. Ігор Калинець і досі хотів би знати, кому із київських літераторів-експертів він має завдячувати за об’єктивну порівняно із львівськими відомими експертами оцінку.