Перед тим як почати роботу, мольфар подумки тричі проказує: «Не до мене, не від мене, а почерез мене». Ніколи він не бере на себе лиха, страждання та хвороби людей, що приходять за порятунком. Мольфар -лише провідник. Він бере енергію у Всесвіті та нею наділяє людину. Від себе він не може дати нічого, бо його власна структура має бути непорушною, інакше його сила розпорошиться й людям він не зможе більше дати нічого.

Мольфар уже розклав свої інструменти - хрест із осики, воскову свічку та склянку з водою. Він збирається провести наді мною один із основних мольфарських обрядів: примівку на успіх та щастя, щоб усе зле-лихе відступило, а все добре прийшло. Як правило, Мольфар читає цю примівку над усіма своїми пацієнтами. Вона дуже давня, і, завершуючи нею будь-який цілительський чи інший обряд, він тим самим закріплює результат.

Традиційні магічні інструменти карпатських мольфарів. Осиковий хрест, який слугує для захисту від злих духів; «громовиця», з допомогою якої можна позбавити сили злу відьму; «градовий ніж», котрим мольфар розганяє грозові хмари. На пальці в мольфара — срібний перстень-мольфа, магічний оберіг та хранитель його чаклунської сили. Рукави сорочки та кептар гаптовані старовинними орнаментами — оберегами.

Мольфар просить мене зосередитися і прийняти необхідну позу: спина прямо, голова рівно, очі напівзаплющені, руки на колінах. Якби я сиділа не на грубо збитому саморобному табуреті, а на подушці, то це - одна з класичних поз для медитації.

Мольфар запалює свічку.

Вогонь воскової свічки - це жертва найвищим Божествам, малий «живий вогонь». Із цього починається будь-який ритуал, якщо він виконується в приміщенні. Надворі запалюється справжній «живий вогонь» - ватра-багаття. Свічка в моль-фарському обряді - це символ присутності в обрядодії божества. А віск має властивості оберегу і в мольфарській традиції називається «святим», бо роблять його бджоли - «Божі мухи». Бджільництво нерідко було мольфарською справою, так само й ко-заки-характерники часто тримали пасіку. З воску робили амулети для захисту від хвороб і широко використовували його в народній медицині, в магії, у ворожінні, бо «чистий віск може розповісти все, що суджено»...

Мольфар урочисто піднімає перед собою хреста. Тепер він здається вищим і сильнішим. У голосі з'являється крицева нота, якої раніше не чулося.

Мольфарські примівки-заклинання - це переплетіння старих язичницьких вірувань та пізніших християнських нашарувань (втім, іншого способу зберегти Традицію та врятуватися від звинувачень у чорнокнижництві не було). Мольфар починає примівку: «Боже, поможи мені примовити, все зле закпясти-замовити». Потім він закликає усіх святих, Матір Божу та стихійних духів: «Станьте мені на помочі». Далі - необхідна формула, котра підтверджує силу слова: «В добрий час буду говорити, в лихий - буду мовчати».

о ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! і Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

і Амінь!

11 Світлий Господе, а світом двигаш, киваш, і мі помогаш.

ІВ добрий час говорити,

^ І В лихий — буду мовчити,

Не сам з собов,

З Пречистою Святов,

З Духом Святим, з Сином Господнім,

З усіма святками — божими помічниками, — Роковими, тижневими, чисневими...

Станьте мені на помочі,

А всім християнам на фолосі.

Допоможіть мені примовити —

Все зле заклясти-замовити.

Я всі горесті-болесті, болючі-колючі

зву-визиваю,

Все зле визиваю-викликаю!

Іди собі там, де пси не добріхують,

кури не допівають,

Де люди не бувають,

Де служби сі не правлять,

де сонце не заходить, їді Я тебе відсилаю, п’ятьма пальцями,

шестов долонею

ті заклинаю. ї Як я тебе ЗД0Г0НЮ —

L Золотими мечами тобі голову здойму. ] Буду тя псами-перваками травити,

котами-перваками драти, Сокирами рубати, косами косити,

серпами жати, граблями розгрібати, віниками розмітати. Іди собі —

в сині моря, в глибокі потоки.

Там ти будеш піском пересипати, в воді си купати, в плеса завивати, в гіллю си колисати, а цього рожденного, хрещеного,

молитвенного, чистого

у здоров’ї лиши.

Цур тобі пек!

Скапайся, страться!

Моці не маєш, краси не спиваєш,

Відки прийшов, туди си назад повертайся!

Мольфар швидко-швидко промовляє тисячоліттями освячену формулу. І я відчуваю, як із мене мовби сповзає якась плівка, яснішає свідомість і з'являються нові сили...

Після цього примівник тричі обдуває мене, промовляючи при цьому:

і Тґ Тґ^{е мо1м} Духом, а Божим духом, не моїми

* <1*1 словами, а Божими словами. Від Бога ¦ — вік, від мене — лік, щоб усе зле-лихе щезло-пропало, моці, пуття і способу не

мало. Від сьогоднішньої днини, від теперіш- І ньої хвилини, віднині до віку! Амінь! и

Мольфар бризкає на мене водою. Вода - одна з чотирьох стихій, із яких створено світ. Вода - основа життя на Землі, найвеличніший дар Матерь Землі. І один із найважливіших атрибутів моль-фарської роботи. Воду використовують у обрядах зцілення та очищення.

Вода - одна зі священних стихій у мольфарстві. «Гук» на річці Рибниці. Косів. Фото з архіву автора.

Для захисту проводиться спеціальний обряд: людина має привезти до мольфара «непочату воду», набрану до схід сонця. І мольфар її замовляє - на те, аби дім людини, вона сама, її рідні та близькі були захищені від зла, від напасті. До цієї непочатої води,

набраної в домі людини, мольфар додає святу воду - привезену з Єрусалиму, з Храму Гробу Господнього, або ж набрану в свято Йордану-Водохрещі. Остання називається «водичка-орданичка». А по тому мольфар читає над водою спеціальну примівку.

Людина має, коли повернеться додому, покропити тією замовленою водою поріг, а далі облитися нею сама - починаючи з тім’я так, аби вода стекла по всьому тілі, та перед цим потрібно три ковтки відпити.

Мольфар робить «наговірну воду» для мого дому та для сім'ї. В кінці обряду вода обов'язково «запечатується» вогнем замовлених сірників. Мольфар бере жмуток сірників, і по одному запалюючи їх, вкидає у замовлену воду. Добрим знаком вважається, коли наприкінці залишається два сірники - це означає, що робота мольфара піде на користь і на добро, і все вийде, як задумано.

- Уважно стежте, коли щось робите, - говорить Мольфар, опускаючи у воду восьмого сірника. - Робота сама вам неодмінно підкаже, чи вийде з неї щось добре...

Мольфар пальцями тушить свічку - це знак, що ритуал скінчено. На полум'я ритуальної свічки не годиться дмухати.

Ми повертаємося назад до світлиці та продовжуємо розмову про білу й чорну магію. У наш час, коли сторінки газет та часописів рясніють примітивними оголошеннями доморощених магів, ці терміни втратили сенс і значущість. Але цієї

миті, в серці Карпатських гір, коли пронизливі сині очі карпатського цілителя й мага дивляться в мої, я розумію, що поняття «чорного» і «білого» - не просто слова.

- Людина заздрісна, зла, жадібна ніколи не оволодіє білою магією, тільки чорною, - слова Моль-фара спокійні, здаються каменями, що падають зі скелі. - Чорні маги - це невмолимі, жорстокі люди, але вони є такі, які вони є. І вони потрібні - для великої рівноваги. Оце і є перша таємниця моль-фарства - велика РІВНОВАГА світу. Зазвичай темні маги - приховані. Вони відлюдники, рідко з'являються серед людей, віддають своє життя власним таємним ритуалам. Якщо ж людина стає на шлях білого мольфара - вона має бути доброзичливою, духовною, справедливою і високо віруючою. Тоді треба пам'ятати: що більше ви людину любите, то більше їй поможете. Якщо ж людина вас образила чи між вами є якась антипатія, ви не поможете їй, а тільки зашкодите. Краще тоді й не братися.