Юмористическая проза. Страница 31

Из сборника «Веселые устрицы», Санкт-Петербург, 1910 год.

Из сборника «Волчьи ямы», Петроград, 1915 год.

Из авторского сборника рассказов «Караси и щуки (Рассказы последнего дня)», вышедшего в свет в Петрограде, в 1917 году.

Рассказы, составившие новую книгу русского советского писателя из Ужгорода, написаны в оригинальной манере, сочетающей юмористический взгляд на вещи с серьезными раздумьями о жизни, о роли искусства.

Повесть Эфраима Севелы «Остановите самолет — я слезу» — удивительная история о жизни и необыкновенных приключениях парикмахера Аркадия Соломоновича Рубинчика. А.С.Рубинчик некогда был вынужден эмигрировать в Израиль; не обретя там душевного покоя, он решил перебраться в США, уповая на лучшее, но, увы, напрасно. И вот теперь на борту самолета ТУ-144 он возвращается в Москву, 14 часов кряду раскрывая душу своему соседу по полету и еще не догадываясь, какой жуткий «сюрприз» ожидает его в конце пути...

Нищівна сила слова найпопулярнішого в післявоєнний час гумориста і сатирика спрямована проти фашизму, українського націоналізму, фальшивої буржуазної демократії. Поряд з цими гострополітичними творами — тут і високопоетичні усмішки про людей, що прикрашають нашу землю, славлять трудовими здобутками Батьківщину.Цикл «Самостійна дірка» написано під впливом вражень від поїздок у тільки-но звільнені від фашистських окупантів західні області України. Таких поїздок в Остапа Вишні було щонайменше дві. Одна з них описана в нарисі «Дуглас», опублікованому в газ. «Радянська Україна» 9 лютого 1945 р. В Галичині, а згодом і на Буковині Остап Вишня познайомився з багатьма людьми, відвідав чимало сіл і міст, побачив сліди кривавих злодіянь бандерівських головорізів. Тоді, очевидно, й був задуманий цикл сатиричних творів про фашистських найманців. «Розуміється, що, сидівши в Києві, не вивчивши всього цього матеріалу на місці, мені трудно було б щось про них уїдливе написати, — згадував пізніше памфлетист. — Треба, значить, було їхати в західні області, знайомитися з обстановкою каїнової роботи ворогів, говорити з місцевими людьми, що докладніше знали роботу цих запроданців, доводилося говорити і з самими «героями» темної ночі та густої хащі» («Отак і пишу»).

Книга Надежды Александровны Тэффи (1872-1952) дает читателю возможность более полно познакомиться с ранним творчеством писательницы, которую по праву называли "изящнейшей жемчужиной русского культурного юмора".

- Тебя отчислят? - Угу, - Федя сплюнул, а я посочувствовала парню. - Пытался договориться с преподшей? - Она денег не берет, - угрюмо ответил Федя. Да, с удивлением подумала я, не одна моя мама такая принципиальная. - Может, как-то надавить? - Киллеров нанять? - ехидно поинтересовался Федя.  

Из сборника «Сорные травы», Санкт-Петербург, 1914 год.