Поиск по метке: Историческая проза

Олександр Терентійович Гончар (Олесь Гончар) (3 квітня 1918, Ломівка — 14 липня 1995, Київ) — український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч. Лауреат Сталінської премії (1948), перший лауреат премії імені Тараса Шевченка (9 березня 1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). У творчості видатного українського письменника Олеся Гончара, чиє ім'я шанується в усьому світі, роман «Собор» посідає особливе місце. Прийшовши до читачів наприкінці шістдесятих, твір одразу ж опинився у вирі пристрастей, бо саме в ньому чи не вперше у вітчизняній літературі могутньо і неприховане прозвучав заклик до духовного очищення й соборності, осуд національного безпам'ятства, звироднілого кар'єризму і браконьєрства. Офіційні кола сприйняли «Собор» різко негативно, адже роман, відкидаючи догматизм класових уявлень, утверджував загальнолюдські, гуманістичні цінності.

Роман «Вогнем і мечем» є першою частиною славетної трилогії лауреата Нобелівської премії Генрика Сенкевича, написаної на історичному матеріалі XVII століття. У творі змальовано національно-визвольну боротьбу українського народу під проводом Богдана Хмельницького проти польсько-шляхетського панування.        

В романі українського радянського письменника розповідається про легендарного засновника Києва — князя Кия та про його боротьбу з кочівниками.

Перші начерки сюжету «Чуми» і вихід закінченої книги у світ поділяють майже десять років: окремі персонажі, яких ми виявляємо в повісті, з'являються в записниках Камю ще в 1938 р. Безсумнівно, одним з подій, самим безпосереднім чином визначившим хід роботи над книгою, стала війна: мало не буквальні посилання розсіяні по всій книзі, та й сам Камю, наполягаючи на безлічі можливих прочитань повісті, виділяв одне: «Очевидно, що "Чума" оповідає про боротьбу європейського опору проти нацизму: ворога, який у книзі прямо не названий, дізналися по всій Європі »(" Лист Ролану Барту про «Чуму»). Фабула, деякі елементи якої зустрічаються нам у збірці новел «Літо» (есе «Мінотавр, або Зупинка в Орані») і «Калігулу» (акт IV, сц. IX), по мірі роботи над книгою швидко збагачується варіантами і деталями; безліч побутових деталей були помічені Камю під час його перебування в самому Орані, алжирському місті на узбережжі Середземного моря, – зокрема, образ старого, приманюючого кішок і плюющого їм потім на голови. Камю так і описував свою роботу над книгою: «це заздалегідь розроблений план, який змінюють, з одного боку, обставини і з іншого – сама робота по його здійсненню». Варіант заголовка з'являється у 1941 р.: «Чума або пригода (роман)», позначає Камю в записниках; тоді ж він приступає і до вивчення спеціалізованої літератури по темі. У наступному році Камю значно збільшує кількість чітко змальованих персонажів (так, наприклад, з'являються Коттар і старий астматик) і розмірковує про можливу формі майбутнього твору: він звертається до романної класики, від Мелвілла і Бальзака до Стендаля та Флобера. Перші начерки цільної рукописи значним чином відрізняються від остаточного варіанта; так, наприклад, змінено порядок глав і окремих описів, відсутні персонажі Рамбера і Грана.

Єремія Вишневецький — історичний персонаж, жорстокий магнат, відомий своїми розправами над повсталими козаками та селянами. У романі видатного українського письменника Івана Семеновича Нечуя-Левицького розповідається про життя князя Вишневецького, яке переплітається з трагічною історією України XVII століття, де живі заздрять мертвим, а запеклого ворога важко відрізнити від рідного брата. У виданні також представлені інші історичні твори Нечуя-Левицького. Нариси «Побіда Хмельницького під Збаражем і Зборовом» і «Брюховецький та Тетеря» подають читачеві достовірну картину народно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького та змальовують початок страшної української Руїни. Видання адресоване широкому загалу шанувальників вітчизняної літератури.

"Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина — людина їсть і п'є: як тварина — вона множиться і як тварина — викидає; як янгол — вона має розум, як янгол — ходить просто і як янгол — священною мовою розмовляє." Талмуд. Трактат Авот. Творчість В. Підмогильного продовжує традиції української класичної літератури, яка свою поетику будувала на увазі до людини, співчуття до неї. Роман "Місто" - найвидатніший твір письменника, який і нині читається з чималим інтересом. В романі «Місто» Валер'ян Підмогильний описав селянську українську молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулась у міста, щоб завоювати і зробити своїм українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом. Автор показав бажання молодих селян «вийти в люди», здобуваючи колись недосяжну науку. Твір не був подібний до традиційної народницької прози 19 століття, бо автор орієнтувався на європейський роман 19-початку 20 століття, засвоївши традицію романістики Оноре де Бальзака, Гі де Мопассана, Анатоля Франса, Джека Лондона, а також вітчизняну — Агатангела Кримського, Володимира Винниченка. "Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло? " А. Франс. Таїс...

Повесть в двух частях, представляющая биографию великого украинского поэта - автора "Кобзаря" Тараса Григорьевича Шевченко: крепостное детство и юношество, приезд в Петербург, встречи с К.Брюлловым и В. А. Жуковским, которые выкупили его у хозяина; обучение в петербургской Академии художеств; тяготы творчества и горячее участие в обсуждениях судьбы России... "И ждали люди его песен и тайком говорили о воле".

Він народився незвичайною дитиною, з особливим даром характерництва, що допоміг йому здобути багато перемог, і перед усім — над собою. Ця книжка так само перемога. Перемога письменниці Марії Морозенко в конкурсі рукописів «Українська сила», підтриманому Мережею АЗК «ОККО». Читайте першу книгу про Великого Характерника і пам'ятайте: ми, українці, нація сильних! Василь Вірастюк

В центрі роману Яса відомого майстра сучасної української прози Юрія Мушкетика, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, — історична постать, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, який ще за життя став легендою, бо під його проводом запорожці не програли майже ні одного бою. Все своє життя славетний кошовий віддав Україні. Мушкетик змальовує картину цілої історичної доби, прозваної в народі Руїною . Це був час, коли Україна стає ареною жорстокої боротьби за сфери впливу між сусідніми державами — Польщею, Москвою, Туреччиною. Як своєрідний осередок вольності описує автор Запорізьку Січ, з притаманним її устроєм, побутом і звичаями. У творі не ідеалізується козацьке життя, але автор підкреслює важливе значення Січі, яка упродовж ряду століть залишалася вогнищем і головним гальванізатором визвольних рухів і могутнім щитом проти нападів завойовників.