Поиск по метке: Юмористическая проза

Никто не предполагал, что осенний вечер 2004 года станет судьбоносным. В стенах обычного книжного магазина встречаются студент-альтруист Александр, исследователь проблемы реальности мира программист Михаил, навязчивый проповедник из секты «меркуриан» Порфирий, увлеченный мистикой и фильмами ужасов филолог Григорий, поклонница латиноамериканских сериалов Галя, фанатичный ученый профессор Свиридов, любитель общения и выпивки Петр… Где граница между иллюзией и реальностью? Всегда ли объективна наука? Как освободиться от страха? Как изменить свои мысли и привычки? Эти и другие вопросы остро встают перед героями книги. В каждой из семи глав события показаны глазами одного из семи персонажей. Это помогает понять, как именно (и насколько по-разному!) воспринимает мир каждый конкретный герой. Перед читателем разные «потоки сознания». В книге немало цитат и афоризмов (К. Кастанеда, Р. Бах, А. и Б. Стругацкие, Р. Уилсон, В. Жикаренцев, В. Пелевин и др.). Они играют важную роль в размышлениях персонажей и составляют особое «измерение» книги. Это книга о Самосовершенствовании. О том, как можно избавиться от внутренних ограничений, достичь состояния свободы, самостоятельно изменить свою жизнь…

Сборник рассказов о военной службе  

Сборник юмористических рассказов о военной службе с сайта www.bigler.ru

Роман “Позичений чоловік” поєднує у собі анекдот, небилицю, містифікацію, бурлеск і є зухвалою спробою письменника у фантастичній, жартівливій формі розповісти про повсякденне життя сучасної людини. В основі сюжету вигадана історія про те, як жінка позичила іншій жінці на місяць свого чоловіка. Навколо головного героя роману Хоми Прищепи — “дивака і характерника, гуманіста і пройдисвіта, джигуна і мудреця” — розгортається каскад неймовірних пригод. Та, захоплюючись несподіваними поворотами сюжету, кумедними ситуаціями, в які потрапляє наш герой, ми розуміємо, що насправді головною дійовою особою в романі є дух українства, українська вдача. Вражає мова, якою написано роман, — неперевершена й органічна, сповнена неповторних прислів’їв та приказок, діалектизмів та словотворів, мова розмаїта й незнищенна, як незнищенні уява й талант нашого народу.

Нищівна сила слова найпопулярнішого в післявоєнний час гумориста і сатирика спрямована проти фашизму, українського націоналізму, фальшивої буржуазної демократії. Поряд з цими гострополітичними творами — тут і високопоетичні усмішки про людей, що прикрашають нашу землю, славлять трудовими здобутками Батьківщину.«…Із «Зеніткою» я «мучився» довгенько. Було багато сумнівів, чимало побоювань! А чи не образяться наші солдати, наші офіцери, що я їхню титанічну, героїчну, смертельну на війні боротьбу порівнюю з «війною» діда Свирида та баби Лукерки? Хоч я мав на увазі фашистську армію, а раптом комусь спаде на думку, що я — аж подумати страшно! — недооцінюю труднощів боротьби.Чи не образяться наші безстрашні соколи-льотчики, що найсмертельнішу в їхніх руках зброю — таран — я зводжу до тарана дідом бабиної спідниці?Ще тільки готуючись писати, я радився з деякими товаришами та з першими моїми читачами: чи не може таке трапитися?..А хто напевно міг сказати, трапиться чи не трапиться?Вирішив писати!»

Коментарі та пояснення до творів Остапа Вишні.

Комедія «Мина Мазайло» відрізняється оригінальним сюжетом, у якому переплетено культурно-соціальний та родинно-інтимний аспекти, містить галерею виразних характерів з індивідуалізованим культурним і національним світоглядом, насичена дотепними, пародійними, карикатурними, фарсовими сценами. У творі використано широкий діапазон живої і тому колоритної мови, що відбиває специфіку духовних та національних цінностей основних персонажів. Комедія характеризується широкою палітрою інтонацій та мелодійних візерунків — веселих, ніжних, мажорних, романтичних, елегійних, сумних, трагікомедійних і навіть фантасмагорійних.

«Мисливські усмішки» відомого українського письменника Остапа Вишні вже понад півсторіччя веселять нас – читати їх без сміху неможливо. Герой цих оповідань – кумедний, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, в поверненні додому – здебільшого без здобичі або і без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наївний, як дитина. І головне для нього – не трофей, а спілкування з природою. 

Сатиричний роман видатного чеського письменника (1883–1923) охоплює події в Австро-Угорщині напередодні й під час першої світової війни. В центрі твору — образ вояка Швейка, носія народного гумору, який зазнає безліч комічних пригод. У творі з великою художньою силою виражено протест простої людини проти війни й насильства.