Поиск по метке: история

Дослідження істориків Дмитра Табачника та Віктора Волкова присвячене одному з найбільш резонансних політичних замахів ХХ сторіччя – вбивству колишнього голови Директорії УНР Симона Петлюри. Воно досі викликає суперечки: чи був убивця головного отамана Шолом Шварцбард месником-одинаком, чи за ним стояли радянські спецслужби? Залучаючи велику кількість архівних документів, свідчень сучасників подій, праць зарубіжних та діаспорних істориків, автори ретельно аналізують різні версії щодо терористичного акту, судовий процес, який став одним із найвідоміших в історії права, а також безпосередньо пов’язане з ним питання про відповідальність петлюрівського уряду за масові єврейські погроми.

У книзі на багатому історичному матеріалі, фактах, свідченнях численних російських та закордонних авторів аналізуються передумови, витоки, закономірності виникнення, розвитку і занепаду Російської імперії. Автор з позицій патріота України всебічно розглядає історичне підґрунтя визвольних змагань свого народу за здобуття незалежності, створення української держави, пророкує їхнє переможне завершення. Ця книга є скороченим варіантом видання 1968 року, що здійснене в Торонто (Канада). Зокрема, вилучено ряд використаних автором матеріалів тогочасної радянської преси, які спростовані плином часу, втратили свою актуальність.Книга розрахована як на фахівців — істориків, політологів, так і на широкого масового читача.

Козацькі війни К. Косинського та С. Наливайка (1591—1596 рр.) залишили яскравий слід в історії козацтва. Вони завершили перше сторіччя його розвитку й розпочали нове, XVII ст., яке цілком правомірно можна назвати козацьким сторіччям історії України. З кінця XV ст. (саме цього часу сягає перша згадка про козаків) козацтво перетворилося з дрібних ватаг степових авантюристів-одинаків на окреме військове угруповання, яке налічувало тисячі людей і мало власні, не залежні від держави, збройні сили. Війни кінця XVI ст. стали демонстрацією сил і можливостей козацтва, його все зростаючого військового, організаційного, політичного й соціального потенціалу. Вони поклали початок історії боротьби козацтва за свої права, і тому саме від них ведуть відлік усіх козацьких повстань і війн проти Польщі, які завершилися бурхливими подіями часів Хмельниччини.

Шановні Читачі Перед вами книга, яка, можливо суперечить вашому світогляду. Неодмінне право людини мати особисті переконання. Тим паче, така тема в історичній літературі досліджується нечасто, хоча після розвалу радянської імперії настав великий час Істини. Припускаючи що більшість читачів виховані на ідеології більшовицької історіографії, я визнав за потрібне спертися на фактологічні оповіді тих істориків, зусиллями яких створено міфологію "держави Російської", щоб читачі, зіставляючи оголені акти історії, самі змогли зробити правильні висновки. Ніколи ні російська державна влада, ні царська, ні більшовицька не дозволяли звичайній людині мати власну думку, сформовану в результаті ознайомлення з першоджерелами. Влада завжди змушувала вірити їй на слово. Якщо ж громадянин оправся одурманюванню й усе ж намагався сформувати власну позицію, він як правило, завершував свої пізнання в тюремній камері  У третій книжці, як і в перших двох, наведено факти, які трактують історію Російської імперії в неспотвореному вигляді, такою, якою вона була насправді.  Читач дізнається, чому в офіційний радянській історіографії замовчувалася правда про московитів і Московське князівство. Працю рекомендовано для студентів різних країн як історичний посібник

Шановні Читачі Перед вами книга, яка, можливо суперечить вашому світогляду. Неодмінне право людини мати особисті переконання. Тим паче, така тема в історичній літературі досліджується нечасто, хоча після розвалу радянської імперії настав великий час Істини. Припускаючи що більшість читачів виховані на ідеології більшовицької історіографії, я визнав за потрібне спертися на фактологічні оповіді тих істориків, зусиллями яких створено міфологію "держави Російської", щоб читачі, зіставляючи оголені акти історії, самі змогли зробити правильні висновки. Ніколи ні російська державна влада, ні царська, ні більшовицька не дозволяли звичайній людині мати власну думку, сформовану в результаті ознайомлення з першоджерелами. Влада завжди змушувала вірити їй на слово. Якщо ж громадянин оправся одурманюванню й усе ж намагався сформувати власну позицію, він як правило, завершував свої пізнання в тюремній камері  У другій книзі на основі давніх літописних джерел досліджено історичні корені Російської імперії, доведено факти становлення та розвитку московитів як народу на базі давнього фінського етносу.  Працю рекомендовано для студентів різних країн як історичний посібник.  

   У цій книзі автор продовжує розвінчувати міфи російської історіографії, спотвореної московськими владоможцями, про походження сучасного російського народу та давніх керманичів держави, про входження Московського улусу до складу Золотої Орди.  Адресується широкому колу читачів: науковцям, викладачам вишів, шкільним учителям, студентам, всім, хто бажає знати правду про минуле.  

 За свідченням відомого історика М. М. Карамзіна, російська історична наука, як і багато інших, перевантажена міфами, так званими «доважками брехні». Прибравши з описового каркаса російської історії очевидні вигадки, автор подає її такою, якою вона була насправді. Написане на основі російських документальних матеріалів, історичне дослідження адресується широкому колу читачів: науковцям, викладачам ВНЗ, шкільним учителям, студентам, учням старших класів і всім, хто бажає знати правду про минуле. У перших частинах книги «Москва Ординська (XIII—XVI століття)» цитати подані українською мовою, бо так вони вже були цитовані раніше. У наступних частинах книги цитати наведені мовою оригіналу.

Пропонована книга є збіркою драматичних історій та нарисів про учасників збройної боротьби за Українську державу, які воювали у складі Армії УНР, Української галицької армії, Українських січових стрільців і повстансько-партизанських загонів Правобережної і Лівобережної України. Події розгортаються в Києві та на території сучасних Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Кіровоградської, Київської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Сумської, Черкаської, Чернігівської, Харківської, Херсонської, Хмельницької областей, на теренах Волині, Галичини, Криму, Кубані, Дону, а також в Австро-Угорщині, Чехословаччині й на острові Лемнос в Егейському морі. Книга відтворює прогалини в нашій історичній пам'яті та оживляє її синів, які полягли в боротьбі за свободу і щастя нашої Батьківщини.

Українці та росіяни віддавна живуть поруч, і між ними тривалий час існують певні політичні, культурні й міжетнічні зв'язки. У цій книжці автор пропонує читачам кілька стислих нарисів, що присвячені важливим і доволі суперечливим моментам україно-російських відносин від XV й до початку XX століття. Написана на підґрунті класичних історичних джерел і новітніх досліджень, книжка буде цікавою не лише фахівцям–історикам, а й насамперед усім тим, хто не байдужий до минувшини України та її взаємин із найближчою сусідньою державою.  

До цього часу навколо імені Степана Бандери – лідера Організації українських націоналістів (ОУН) – точаться запеклі суперечки: дехто вважає його посібником гітлерівців і співучасником нацистських злочинів, дехто – патріотом України і борцем за її незалежність. Одне слово, погляди украй полярні. Якою ж була ця людина, якими шляхами прийшла вона до українського націоналізму? Настав час подивитися на особистість Степана Бандери об’єктивно.

У книзі розповідається про долю кубанського українця Василя Проходи, його участь у Першій світовій війні, перебування в австрійських таборах Йозефів і Терезин, просвітницьку працю в Оріхові, участь у Визвольній боротьбі у складі 1-ї Сірої, 2-ї Волинської та 3-ї Залізної дивізій Армії УНР, перебування в польських таборах Пйотркува-Трибунальського, Стшалкова і Щипйорна, навчання в Українській господарській академії в Подєбрадах, а також про випробування в Лук'янівській в'язниці м. Києва і таборах смерті Воркути. Перед читачем постануть постаті учасників Визвольної епопеї українського народу — генералів Всеволода Агапієва, Йосипа Мандзенка, Олександра Осецького, Володимира Оскілка, Бориса Палія-Неїла, Олександра Пороховщикова, Антона Пузицького, Володимира Сальського, Володимира Сінклера, старшин Армії УНР Юрія Артюшенка, Йосипа Біденка, Миколи Букшованого, Миколи Ґалаґана, Тимоша Омельченка, а також Левка Биковського, Йосипа Безпалка, Олександра Гайманівського, Андрія Лівицького, Юрія Колларда, Іоанна Теодоровича та інших. Події відбуваються на Кубані і Тереку, на території сучасних Вінницької, Волинської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької та Чернігівської областей, на Лемківщині, в Австро-Угорщині, Естонії, Німеччині, Польщі, Росії, Чехословаччині та Сполучених Штатах Америки.