Я не сказала цього Сильвестрову, але мені здається, що його проблема зовсім не в тому, що він переріс своє оточення і тому тепер нудиться. Навпаки, він занадто добре відповідає своєму оточенню, і коли розповідає про своїх друзів, то насправді дуже добре розуміє мотиви їхніх вчинків, просто намагається краще виглядати в моїх очах. Його проблема в тому, що він уже досягнув успіху. Що його енергійна та діяльна натура цілком змогла себе реалізувати, і тепер, коли бізнес уже налагоджено і він не вимагає таких нелюдських зусиль, як раніше, у Сильвестрова раптом почав з’являтися час на відпочинок. Людині менш діяльній і його теперішня зайнятість видавалася б надмірною, але такі люди не досягають високих позицій у бізнесі. Вільний час і надмір енергії почали з’являтися й у друзів із оточення Сильвестрова. Але звичка концентрувати всі зусилля в одному напрямку, без якої вони ніколи не досягнули б того, чого досягнули, ця звичка уже встигла стати їхньою другою натурою. І тому навіть у Варшаві, під час кількаденної відпустки з свіжозавойованою і суттєво молодшою за себе коханкою, Сильвестров не може позбутися потреби щоранку перечитувати привезені з собою газети, які давно втратили свою актуальність, нервово клацає по каналах телевізора, хоча не розуміє польської, слухняно прогулюється зі мною по моїх улюблених місцях Варшави й робить вигляд, ніби все це йому подобається, хоча відчутно, що насправді він нудиться. Йому бракує напруженого робочого ритму, бракує постійних телефонних дзвінків, бракує проблем, які терміново потрібно вирішувати і щоразу доводити власну спритність і боєздатність, бракує підлеглих, готових занотувати кожне слово, кожну цінну вказівку шефа. Він розівчився відпочивати і тепер може тільки накопичувати втому і стрес, намагаючись забути про них, постійно збільшуючи дозу цього стресу та ігноруючи все більшу втому й роздратованість.

Аби отримувати нові й нові перемоги у щоденній боротьбі з конкуренцією, він повинен непохитно вірити у власні сили, — імідж переможця виключає наявність будь-яких проблем, тим більше особистих. Тому не залишається нічого іншого, як просто ігнорувати все, що по-іншому могло б стати проблемою. Це у його друзів погаслі очі й проблеми в сім’ї — його власні очі, як і сім’я, у повному порядку, а на дрібниці можна не звертати уваги. І ця стратегія боротьби загалом могла б бути правильною, якби не результат. Замість повільних і малопомітних утрат Сильвестров опинився перед загрозою повної капітуляції, адже те, що він ігнорував, боячись виникнення проблем, просто зникло з його життя. І залишило по собі пустку, відсутній погляд і невиразне знизування плечима замість відповідей на певні питання.

Цікаво, що він розповідатиме дружині, коли повернеться в Полтаву? Мабуть, про те, як матюкаються прибиральниці в готелі, — смачно матюкаються, я мало від кого таке чула: «Смєрдзі, як ясни ґвінт».

Софійка і Сильвестров після тієї поїздки більше не бачилися. У неї народилася донечка, на рік молодша за Настю, але вже через десять місяців різниця у віці між обома дівчатками перестала бути помітною. Усе життя їх вважатимуть сестрами-близнючками. Після пологів із тіла Софійки безслідно зникли шрам від апендициту й родимка у формі серця. Лео Лонґ запропонував їй одружитися того ж дня, коли й покинутий Танею Сидір.

Сильвестров щороку на Різдво присилає Софійці листівку з видрукуваним на комп’ютері текстом привітання, яку власноручно підписує. Гроші, які позичав у неї у Варшаві, так і не віддав.