409] «Вої лікійські, невже бойовий занепав у вас запал? 410] Важко самому мені, хоч який би не був я могутній, 411] Мур зруйнувати і до кораблів простелити дорогу. 412] Нумо вперед! Що буде нас більш, діло краще ітиме!»

413] Мовив він так, і вони, владаревим налякані криком, 414] За владарем і порадником рушили в битву завзяту. 415] З другого боку й аргеї свої укріпили фаланги, 416] Муром прикрившись. І діло між них розгорілось велике. 417] Бо не могли ні могутні лікіяни так у данаїв 418] Мур зруйнувати, щоб до кораблів простелити дорогу, 419] Ані лікіян тоді не могли списоборці данаї 420] Геть одігнати од муру, якого вже ті досягнули. 421] Так наче двоє мужів, зустрівшись на нивах суміжних, 422] З мірою кожен в руці, про межу сперечаються спільну, 423] Про щонайменший окраєць, щоб поля однаково мати, – 424] Так ворогів лиш зубці на бійницях ділили, й над муром 425] Ті один одному перед грудьми шкіряні розбивали 426] Круглі великі щити і маленькі щитки легкокрилі. 427] Тіло було багатьом нещадною вражене міддю, – 428] В спину бійцям, хто до ворога був обернувсь непокритим 429] Тилом, а іншим – крізь їхні щити попробивані – в груди.

430] Мури й бійниці зубчаті були обагрянені кров'ю 431] Воїв з обох ворогуючих станів – троян і ахеїв. 432] Не спромоглися трояни, проте, одігнати ахеїв, 433] Рівно стояли-бо, як вагівниця у чесної прялі:

434] Гирі і вовну на шальки поклавши, вона їх рівняє 435] Й пильно виважує, щоб для дітей заробить на прожиток. 436] Так врівноважені бій і війна були, доки могутній 437] Зевс не послав тоді Гектору, синові старця Пріама, 438] Вищої слави, – він перший крізь вал прорвався ахейський. 439] Тож заволав на весь голос, щоб всім було чути троянам:

440] «Нумо, трояни комонні! Розвалюйте вал ви аргейський 441] І пломенистим вогнем нещадно паліть кораблі їх!»

442] Мовив він так, осміляючи, й всі, його голос почувши, 443] Рушили разом юрбою до валу й на верх узялися, 444] Гострі піднявши списи, до зубчатих бійниць видиратись. 445] Гектор же камінь великий схопив, що лежав біля брами, 446] Й легко поніс його, – знизу широкий, загострений зверху 447] Був він. Підняти той камінь з землі і на повіз покласти 448] Не спромоглися б і двоє найдужчих мужів із народу, 449] З люду сучасного. Він же й один без труда потрясав ним; 450] Камінь легким-бо для нього зробив сам Кронід велемудрий. 451] Наче пастух, що несе без зусилля бараняче руно, 452] Взявши одною рукою, й ваги його зовсім не чує, – 453] Так же і Гектор підняв і до брами поніс оту брилу. 454] Брама висока й двійчата була, і стулки у неї 455] Щільно були припасовані,.й кованих засувів двоє, 456] Й довга запора одна зачиняли зсередини браму. 457] Ставши навпроти, напружився й кинув він камінь той прямо, 458] Міцно розставивши ноги, щоб сили удар не утратив. 459] З гнізд він обабіч зірвав бігуни, і в середину камінь 460] Хряснув важким тягарем. Затріщала страшенно вся брама, 461] Засуви вже не тримали, й навкруг розлетілися стулки, 462] Каменем зламані. В отвір той кинувсь осяйливий Гектор, 463] Схожий до бистрої ночі; жахливою сяяв він міддю, 464] Що був озброєний нею; до того ж тримав у руках він 465] Двоє списів. Ніхто, крім богів, його стрівши, не міг би 466] Стримать, як вбіг він у браму. Палали вогнем його очі. 467] Він повернувсь до троян, закликаючи гурт весь на мури 468] Лізти навалою, й радо наказу послухали вої. 469] Зразу ж одні з них полізли на мур, а інші у браму 470] Ринули буйним потоком. І стали данаї тікати 471] До кораблів глибодонних, і гамір лунав безугавний.

1] Зевс, допустивши троян і Гектора близько до суден, 2] Там же і злигоднів їм, і труднощів безперестанних 3] Дав їм зазнати, а сам повертає ясні свої очі 4] У далину, споглядаючи землі фракіян комонних, 5] Місян, кулачних бійців, гіппемолгів, які з-під кобили 6] П'ють молоко, ще й абіян, людей справедливістю славних. 7] Трою ж уже помічать перестали ясні його очі. 8] Не сподівався-бо серцем своїм, щоб хтось із безсмертних 9] Вийшов троянам іще допомогу подать чи данаям.

10] Та не сліпий спостерігач – могутній землі потрясатель. 11] З подивом він на війну поглядав і на січу криваву 12] Із верховини найвищої лісом укритого Сама 13] В горах фракійських; виднілась відтіль перед ним уся їда, 14] Видно й Пріамове місто було, і човни всі ахейські. 15] Вийшовши з моря, сидів він там, повен жалю до ахеїв, 16] Що їх тіснили трояни, і гнівався дуже на Зевса.

17] Раптом устав і пішов із скелястої він верховини 18] Кроком швидким. І ліси навкруги, і високії гори 19] Під Посейдона важкою ходою усі затремтіли. 20] Тричі ступив він і, з кроком четвертим мети досягнувши, 21] В Еги ввійшов, де в глибинах затоки стояла славетна, 22] З золота вся, осяйна, його вічно нетлінна оселя. 23] В дім увійшовши, запріг в колісницю він міднокопитих 24] Коней своїх бистролетних, що гриви у них золотії, 25] В золото й сам одягнув своє тіло, майстерно обшитий 26] Золотом взяв свій батіг і, ставши в ясну колісницю, 27] Коней по хвилях погнав. І заграли морськії страхіття, 28] Виплили з лігвищ усюди, свого владаря упізнавши.

29] Радісно хвилі під ним розступились. А коні так швидко 30] Мчали по морю, що мідної осі й вода не кропила. 31] До кораблів до ахейських учвал понесли його коні.

32] Є у глибокому глибі морському печера велика 33] Між островами Тенедом та Імбром суворо-скелястим. 34] Стримав там коней своїх Посейдон, землі потрясатель, 35] Випрягши їх з колісниці, божистого дав їм оброку 36] їсти й на бистрії ноги їм пута наклав золотії, – 37] Що ні порвать, ні розбити, – щоб, стоячи тут же, на місці, 38] Ждали державця, а сам подався до стану ахеїв.

39] Вої ж троянські навально, як полум'я буйне, як буря, 40] Ректору вслід, Пріамідові, рушили всі з безустанним 41] Криком і шумом шаленим у певній надії ахейські 42] Взять кораблі й до ноги перебить оборонців хоробрих. 43] Та Посейдон-земледержець, могутній землі потрясатель, 44] Вийшовши з хлані морської, бадьорість підносив аргеям; 45] Постать Калхаса прибравши і голос його неослабний, 46] Передусім він Еантів гукнув і без того хоробрих:

47] «Ви лише двоє, Еанти, врятуєте військо ахеїв, 48] Не про страхітливу втечу, про міць пам'ятаючи власну. 49] В іншому місці в бою троянських я рук не боявся б 50] Непереборних, хоч юрми їх мур перейшли наш великий, 51] Всіх-бо їх зараз зупинять красивоголінні ахеї. 52] Але страшенно боюсь, щоб не скоїлось з нами нещастя 53] Там, де подібний до полум'я, провід веде навіжений 54] Ректор, тим гордо-пишний, що син він»могутнього Зевса. 55] Хай же на серце і вам покладе із безсмертних хто-небудь 56] Твердо стояти самим і інших в бою укріпляти. 57] Від кораблів бистрохідних його, войовничого, швидко 58] Ви відігнали б, хоч би й бадьорив його сам олімпієць».

59] Мовивши так, земледержець, могутній землі потрясатель, 60] Берлом ударив обох і надав їм потужної сили, 61] Й стали гнучкі в них суглоби, невтомливі руки та ноги. 62] Сам же, немов бистрокрилий той яструб, що, знявшись з високих 63] Скель, лише козам доступних, на крилах повисне в повітрі, 64] Щоб у погоні за птахом якимсь на долину упасти, – 65] Так Посейдон відлетів од них швидко, землі потрясатель. 66] Бистрий Еант, син Ойлеїв, тоді упізнав його перший 67] І до Еанта звернувся, що був Теламонові сином:

68] «Мабуть, Еанте, це хтось із богів, що живуть на Олімпі, 69] Постать прибрав віщуна й при човнах нам наказує битись, – 70] Не боговіщий Калхас, що з пташиного льоту віщує. 71] З руху гомілок його, по слідах його ніг я іззаду 72] Легко впізнав, хто відходить, – неважко богів упізнати. 73] В грудях-бо любих у мене також стрепенулося серце,

74] Більш ніж коли воювать воно й з ворогом битися прагне. 75] Ноги і руки над ними бажанням до бою палають».