CZY TYM KONIEM
Сидить москаль на стільці,
Аж куриться, бреше,
А ляхва кругом стоїть,
Тілько вогню креше.
«Вот,- прибріхує москаль,-
Раз была потеха:
В адни сутки пятьсот вёрст
Я верхом проехал...»
«Ale to nie moze byc!» -
Якийсь обізвався.-
«Как не может?.. Нешто лгу? -
Москаль обізвався.-
Да знаете ль, что в Москве
Адин мне не верил,
Так за это я ему
Рожу перемерил».
Toгдi ляшок позадгузь:
«А powiedz ranie, panie,
Czy tym koniem jechal pan,
Ze stoje na stani?»
«Этим самым!» А ляшок:
«Niech ze pan przebacze,
Bo ten kon nie to piecc set,
A tysiac przeskacze!»
ЧИ ТИМ КОНЕМ
Сидить москаль на стільці,
Аж куриться, бреше,
А ляхва кругом стоїть,
Тілько вогню креше.
«От,- прибріхує москаль,-
Раз була пoтixa:
В одні сутки п’ятсот верст
Я верхом проїхав».
«Та куди вам п’ятсот верст?» -
Ляшок обізвався.
«Так не вірите, чи що? -
Москаль запитався.-
Та знаете, що в Mocквi
Один не пoвipив,
Так я йому кулаком
Морду перемірив?..»
Тогді ляшок позадгузь.
«Скажіть,- каже,- пане,
Чи тим конем їхав пан,
Що стоїть на стані?»
«Этим самым!» А ляшок:
«Так було й казати,
Бо тим можна не п’ятсот -
Тисячу ввігнати».
ЗАПОРОЖЦІ У СЕНАТІ
Раз московські сенатори
Змовились мовчати,
Щоби нашим запорожцям
Відвіту не дати.
Ото входять запорожцу
Москалів вітають;
A тi сидять бовванами,
Не відповідають.
Запорожці ідуть ближче,
Стали коло стола.
A тi сидять, як сиділи,
Жаден aнi слова.
Тогди старий запорожець
До своїх озвався:
«Чи не в пустку, мої діти,
Я з вами забрався?»
«В пустку! В пустку!» - закричали,
«То що ж, мої діти?
Коли в пустку ми забрались,
То можна й ... !»
«А запевне, дядьку, можна!»
Гримнули по разу
Та й пішли до дому ждати
Другого указу.
КОШОВИЙ У ЦАРИЦІ
Прибуває кошовий
В північну столицю
Та й іде coбi у двір
Вітати дарицю.
Але тілько на nopir -
Зачепився зразу
I в палац! - трах-тарах! -
Розчерепив вазу.
I якби на москаля -
Згинув би до лиха,
А наш собі кошовий
Лиш промовив стиха:
«Таку-то вже наш козак,
Знать, натуру має:
Чого тілько не вкраде -
То так розбиває!»
РИБКА-С
Раз полковник москаля
Кличе у палатку:
Посилає до села,
Тикає десятку.
Та й i каже, щоб приніс
Хліба зо три скиби
Та ще масла, коли є,
А як буде - й риби.
Пішов москаль на село,
В’юном завинувся,
Всього йoмy накупив.
Назад повернувся.
«Что ж,- питається,- купил?»
«Купил, благородье!»
«А что,- каже,- заплатил?»
«Кругло, благородье:
Пять за масло, три - за хлеб,
А грош - это рыбка-с...»
«А еще где адин грош?»
«Да грош - это рыбка-с».
«Да ты девять заплатил!»
«Точно сащитали-с!»
«А еще где адин грош?»
«Да за рыбку взяли-с!»
«Да ты грош адин украл,
Хамаво атродье!»
«Точно, барин, что украл...
Украл, благородье!»
«Что ж ты прямо не сказал?
Энтакое рыло!»
«Да я прямо бы сказал,
Спрасить тольки было».
НА ВАДАПОЙ!
У полковника москаль
Заглянув індика,
Пійняв його на гачок
Та й тягне до лиха.
А полковник реготать,
Аж мало не ляже:
«Куда ево ты ведешь?»
«На вадапой!» - каже.
А той йому iз вікна
Махає рукою:
«Ну, аставь его, аставь!
Я и сам напою».
«Слушаю-с!» - кричить москаль,
Пускає індика
I направо, кругом, марш! -
I здимів до лиха.
ЗАГАДКА
Забагає німець рака,
Не вміє назвати,
Закликає хрестьянина,
Давай мудрувати:
«Вгадай,- каже,- что мой хочет?»
-«Та нi, не вгадаю!»
«Нога многа, уса долга!
Знаешь?..» - «Hi! Не знаю!»
«Как не знаешь?.. Сам он малый,
Кафтан его разный,
Как не сварен - кафтан черный,
А как сварен - красный...
Теперь,- каже,- угадаешь?»
«Та нi! Не попаду!»
«Как не знаешь?.. Шейка шлеп-шлеп,
А перед иззаду...»
«Чи не рака?» - «Рака, рака!»
«Бодай же вас, пане!
Найшли ж i ви в наших раків
Німецькі каптани!»
