АХМЕТ III [55] I ЗАПОРОЖЦІ
В літо тисяча шiстсоте, -
В літо теє боже,
Прийшла грамота Ахмета
В наше Запорожжя:
Лицар сильний i могучий,
Краль над королями,
Воєвода всього світу
I цар над царями,
Цар столиці Цареграду
I цар Македону,
Гpeків, сербів, молдаванів
I цар Вавілону,
Цар Подолі, i Галича,
I славного Криму,
Цар Єгипту, i Ораби,
I цар Русалиму,
Сторож гробу в Русалимі
I вашого бога.
Християн ycix на світі
Смуток і підмога,-
Кажу вам, yciм козакам,
Мені передатись,
А як нi - добра від мене
Вам не сподіватись!»
Того ж літа запорожці
Грамоту читали
I до вражого Ахмета
От що написали:
Стравнику ти цареградський,
Пивнику макдонський,
Свине грецька й молдаванська,
Ковалю вавлонський!
Кате cepбів i Пoдoлi,
Папуго ти кримська,
Єгипетський ти свинарю,
Сово русалимська!
Ти - погана свинячая
Морда, не підмога,
I дурень ти, а не сторож
У нашого бога.
Не годен ти нас, козаків,
I десь цілувати,
А не то щоб Запорожжя
Під собою мати!
Ми землею i водою
Будем воюватись,
I тебе нам, бісів сину,
Hiчогo боятись!
Так тoбi ми відвічаєм,
А року не знаєм,
Бо ми ваших календарів
В Січі не тримаєм.
Місяць наш тепер на небі,
День той самий, що у вас;
За сим словом, вражі турки,
Поцілуйте в ... нас!»
НАЩО БОГ СОТВОРИВ?
«Нащо тебе, козака,
Господь на світ сотворив?»
«Щоб любив я мужика,
Щоби пана його бив!»
«Нащо ж тебе, мужика,
Господь на cвіт сотворив?»
«Щоб неславив козака,
Щоби панщину робив!»
ТУРЕЦЬКА КАРА
Взяли турки козака,
На смерть засудили,
Межи ноги йому кіл
Довгий заложили
Та й довбнею i женуть,
А той тілько каже:
«Та бий piвнo, коли б’єш,
Не милися, враже!»
13 окт[ября]
ПИЛИПОН
Як то за все хапаються
Tiї пилипони,
То й поправляв їден, кажуть,
У церкві ікони.
От поправив, що там було,
До попа вертає.
«Що ж, ти,- каже,- все поправив?» -
Піп його питає.
«Да все, батька! У Варвары
Башмак доработал,
Богоматери на лоне
Младенца сработал.
А чтоб батька мне маленько
На водку прибавил,
То я сзади уж и духу
Три перья приставил!»
14 окт[ября]
ХРАБРИЙ ЛЯХ
Здибалося два ляшки.
Їден i хвалився,
Як недавно на війні
3 козаками бився.
«Juz to,- каже,- dtugo mniе
Nie zapomnа wrogy,
Bo psiawiaram moze stu
Odrаbatem nogi!»
«Co to nogi? - каже той.-
Glowy rаbac bylo!»
«I ja chcialem, bracie moj.
Ale glow nie bylo»
____________________________
Каже: «Знатимуть мене
Козацькі пороги,
Бо я з coтнi козаків
Поодтинав ноги».
«Що то ноги? - каже той,-
Голови їм було!»
«I я то xтів, брате мій,
Та голов не було».
ГОСПОДЬ ДАВ
Пішов козак молодий
В далеку дорогу,
Кинув жінку молоду
I хату убогу.
Аж вертае за ciм літ,
Хату оглядає,
Дивується сам собі -
Хати не пізнає.
Його хата - як вінок,
Новенька, біленька...
«А звідки то,- запитав,-
Голубко сивенька?»
«А то,- каже,- господь дав
За твою дорогу!»
Козак шапку підійняв.
«Слава ж,- каже,- богу!»
Входить в хату - скрізь лавки
I столи xopoшi,
А на столах i лавках
Валяються гpoшi.
Глянув козак навкруги,
Жінку обіймає,
Поцілував кілька раз.
«Звідки ж то?» - питає,
«I то,- каже,- господь дав
За твою дорогу...»
Козак хрест святий поклав.
«Слава ж,- каже,- богу!»
Коли гляне у куток -
Аж дітей копиця...
«А то звідки?» - «Господь дав!» -
Каже молодиця.
А той носом покрутив.
«Добрий,- каже,- тато!..
Але,- адже,- на сей раз
Порався багато!..»
