«… Усе відбулося, очевидно, так: з готелю Блеквуд вийшов близько двадцять другої години і попрямував до моря. В цей пізній час, після дощу, на березі не було нікого. Місце для «самовбивства» Блеквуд приглядів заздалегідь і тепер ішов у темряві впевнено, точно дотримуючись напряму.

На березі Блеквуд викинув з мундштука недокурок сигарети марки «Лакі страйк», роздягся до білизни, поклав речі якомога далі од води, щоб їх не змило, коли почнеться прибій. Годинника не зняв, вважаючи, що він ні в кого не викличе підозри, бо тепер у багатьох є годинники іноземних марок. Мундштук теж залишив — курці, як правило, звикають до своїх мундштуків та люльок і неохоче розлучаються з ними. Бумажник поклав у кишеню піджака. Серед записок, знайдених у бумажнику і перекладених на російську мову, виявився «передсмертний лист» Блеквуда, переклад якого додаю. В своїй смерті він просить нікого не винуватити, бо нібито самовбивство його викликане розчаруванням у релігійних ідеалах, яке почалося в нього давно.

Місце Блеквуд вибрав дуже мілке. Відійшовши од берега метрів на п'ять-шість, він обігнув косу, пройшов ще метрів сто вздовж пляжу і вийшов на берег спиною вперед, намагаючись цим створити видимість, ніби сліди належать комусь з тих, що тут купалися.

Дійшовши до пляжної лавочки, сів, вийняв з чемодана костюм, одягнувся і взувся. В задирці погано обструганої лавочки знайдено волоконця вовни темного кольору, низької якості, можливо, вирвані з костюма Блеквуда. По відбитках на піску вдалося встановити і зразок взуття Блеквуда. Це військові черевики американської фірми «Броунз і К°», такі привозили нам під час війни за ленд-лізом. Носи і підбори їх підбиті підковами. Сидячи на лавочці, Блеквуд курив з того самого мундштука радянські сигарети «Верховина». Потім пішов. Собака-шукач довів до трамвайної зупинки маршруту номер 9. Тут слід зник.

У готелі пощастило встановити: у Блеквуда були якісь справи, що не терпіли свідків. Він категорично відмовився жити, навіть перебути кілька днів в одному номері з кимось із своїх супутників, хоч на пароплаві «Тускарора», що привіз їх сюди, пасажири були розміщені по троє в одній каюті. Блеквуд заявив, що стороння людина заважатиме йому під час молитви. Проте супутники його одностайно твердять, що на пароплаві не бачили, щоб він молився.

Носильник готелю громадянин Костюков В. М. повідомив, що у Блеквуда було два чемодани, причому один із них — дуже важкий. У номері знайдено лише один напівпорожній кофер. Це дає підставу припустити, що Блеквуд привіз речі, які хотів зберегти в таємниці навіть від своїх супутників, і саме тому відмовився од сусіда по номеру. Він побоювався, щоб такий сусід випадково не побачив їх у чемодані. Звертаю вашу увагу на порушення митних правил. Мені вдалося встановити, що багаж Блеквуда був увезений як дипломатичний і тому не підлягав митному огляду. Тільки в готелі його передали справжньому власникові.

За кілька днів, прожитих у готелі, Блеквуд зумів винести частинами привезені речі і сховати їх у невідомому місці чи передати невідомим особам. Що це за речі, і досі невідомо. На внутрішній стіні кофера я знайшов масляну пляму завбільшки з копієчну монету. Хімічний аналіз показав, що це рушничне масло. Але робити на цій підставі висновок, що Блеквуд привіз зброю, не можна.

Я опитав керівників місцевих сектантських організацій Грошенкова та Силаєва, які зустрічалися з Блеквудом. З Грошенковим він розмовляв тричі, з Силаєвим двічі. Бесіда велася через перекладача громадянина Бабенка Д. К. і стосувалася тільки становища сектантів у нашому місті. Більше ні Грошенков, ні Силаєв з Блеквудом не зустрічались. Інших явних знайомств у нього не було.

Усе вищевикладене приводить до висновку, що «самовбивство» інсценоване з метою замести сліди, ввести в оману органи державної безпеки. Блеквуд сподівається, що його вважатимуть загиблим і в зв'язку з цим не розшукуватимуть…»