Поэзия. Страница 74

Книжку «Сатирикон-XXI», яка охопила основний масив прозового й поетичного доробку Олександра Ірванця 50-річнний поет, прозаїк, перекладач та есеїст подарував собі до ювілею. До збірки увійшли вже відомі читачеві два романи Олександра Ірванця: «Рівне/Ровно» та «Хвороба Лібенкрафта», оповідання, які раніше вийшли друком у книжці «Загальний аналіз», та вірші, що їх можна прочитати на сторінках збірки «Мій хрест». Окрім виданих раніше творів, книжка приваблює і новими творами: поемою «Білорусь» та оповіданням «Play the game». Відтак «Сатирикон-XXI» став своєрідним підсумком трьох десятиліть творчої діяльності автора.

...Если мы проследим пройденный Гумилёвым творческий путь, мы не найдем на всем его протяжении почти никаких отклонений от раз поставленной цели. Стремление к ней, сначала инстинктивное, с годами делается все более сознательным и волевым. Цель эта – поднять поэзию до уровня религиозного культа, вернуть ей, братающейся в наши дни с беллетристикой и маленьким фельетоном, ту силу, которою Орфей очаровывал даже зверей и камни.В этом пафос поэзии Гумилёва, в этом смысл ее для самого поэта. Читателю, ищущему в стихах только державинского сладкого лимонада или гражданской микстуры (а как близко к 100% число таких читателей, мы знаем), – эти замыслы казались просто красивой позой. И какой бы литературный успех ни сопровождал Гумилёва, в самом этом успехе таилась бы глубокая взаимная рознь – между поэтом, ставящим себе такие задачи, и его пестрой и случайной аудиторией...Г. В. Ивановисточник: «Н. С. Гумилев: PRO ET CONTRA». Составитель Ю. В. Зобнин.