Классика - скачать книги или читать онлайн. Страница 157

Романы Николая Алексеевича Раевского (1894–1988) – автора, который принимал непосредственное участие в Гражданской войне 1917–1922 годов на стороне Белого движения, – это еще один взгляд, полный гордости, боли и отчаяния, на трагическую судьбу русской армии Юга России, пытавшейся спасти от гибели родное Отечество.

Ця книжка знайомить з чарівним світом української міфології, з багатством фольклору, або усної народної творчості, що являє собою складову художньої культури народу. Слово, особливо поетичне, завжди високо шанувалося українцями, воно з давніх-давен пов’язане з традиціями, обрядами, ритуалами, з різними видами діяльності людини, з її переживаннями і настроями. Можна стверджувати, що фольклор узагальнює життєвий досвід, світогляд та естетичне ставлення людини до дійсності й донині залишається живильним джерелом для сучасної літератури та мистецтва.

Ця книжка знайомить з чарівним світом української міфології, з історією слов’янських племен, з багатством народних обрядів, ритуалів і оберегів, а також докладно розповідає про різні види зброї та обладунків наших далеких предків, які хоч і були наділені, як сказав видатний діяч чеського і словацького національного відродження Павел Йозеф Шафарик, «тихою величчю», але завжди вміли постояти за себе.

Міфи, легенди, вірування, замовляння, заклинання… Вони переходять із століття в століття, від покоління до покоління. Ці нетлінні духовні скарби далеких пращурів з їхньою чарівною образністю і символікою, не звичними для нас божествами, духами та персонажами, яким притаманна надлюдська магічна енергія і здатність перевтілюватися, виповідають нам, може, навіть більшою мірою, ніж науково-документальні праці, глибинні процеси духовного життя прадавніх людей, їх світогляд, засвідчують еволюцію їх моралі, психології. Не пізнати їх – просто обікрасти себе. На основі досліджень, етнографічних праць, спостережень і розвідок у нашому виданні дбайливо зібрано і систематизовано великий матеріал – з маленьких осколків знань і відомостей, що дійшли до нас з глибини століть, складається велична картина світобачення далекого слов’янського предка.

Ця книжка знайомить з чарівним світом української міфології, з розмаїттям притаманних йому тваринних і рослинних символів. Пошанування тварин у слов’ян має прадавнє коріння. Люди, які жили в лісах і степах,часто стикалися з представниками тваринного світу. Деякі звірі ставали в нагоді у господарстві, за умов коли з ними вміли налагоджувати стосунки; інших поважали за силу і вважали їх захисниками, оберегами роду чи племені, такі тварини звалися тотемами. І до дерев, квітів та рослин слов’яни ставились з особливою пошаною, наділяючи їх надприродними властивостями. Саме тому з’явилися перекази про світове дерево, яке обіймає коренями землю, а гілками тримає небо.

Существовала ли гомеровская Троя на самом деле? Тот ли город раскопал Шлиман? Сколько в Трое было жителей и войска? Точно на эти и другие вопросы пока ответить невозможно, но сами тексты Гомера позволяют взглянуть на эту проблему более оптимистическим взглядом и приоткрыть многие тайны древней Трои.Дизайн обложки авторский, в оформлении использована фотография Я. Кирилловой.

Роман «Алтарь победы» посвящен событиям IV века. На фоне драматических взаимоотношений Рима и первых христиан развивается история молодого честолюбивого патриция Юния, который приезжает в столицу империи делать карьеру. Судьба сводит его с влиятельным сенатором, предложившим юноше стать лазутчиком и проникнуть в одну из религиозных сект. Показательные казни, учиненные с особой жестокостью над христианами, вынуждают Юния о многом задуматься. Новые идеи ввергают юношу в водоворот интриг. Он примыкает к организаторам кровавого заговора, готовящим смену власти, и становится невольным участником мятежа христиан, восставших против имперского владычества Рима.

В книге представлен новый поэтический перевод «Слова…» с комментарием к нему. Концептуальная новизна перевода подробно поясняется в комментарии. Во главу угла автор ставит проблему певца и правителя, анализируя принятие решений героев с точки зрения их целей, ценностей, стратегий и психологии. Всё это проливает свет и на смысл концовки, позволяя неординарно увязать её с началом. Новизна подхода связана не только со стилем перевода, но, в первую очередь, с интерпретацией Бояна, Игоря и Святослава, а также повествователя, которого Зубарева анализирует в качестве ещё одного персонажа.

«Ночью на западном берегу пролива

«– Она как дочь не существует для меня; пойми, не существует, но не могу же я оставить ее на шее чужих людей. Сделаю так, чтобы она могла жить, как она хочет, но знать ее я не могу. Да, да. Никогда в голову не могло прийти что-нибудь подобное… Ужасно, ужасно!

«Ника – известная непоседа. Ника – егоза и стрекоза. Ника скачет, как коза брынская. Все ей надо знать, во все сунуть свой розовый нос, особенно куда не надо. В одну минуту она задает двадцать пять вопросов и сама их разрешает с непостижимой быстротой…»