Публицистика - скачать книги или читать онлайн. Страница 1231

Нова книга журналіста, телеведучого, доктора історичних наук є другою частиною навчального посібника для політиків, журналістів, політологів та любителів з написання, переписування та удосконалювання Конституції України. На сторінках цієї книги – альтернативне бачення суті «Української революції» під проводом Української Центральної Ради. Ви дізнаєтесь, яку історію написав видатний національний історик Михайло Грушевський і що приховують сучасні міфотворці про вітчизняну історію періоду 1917—1918 рр., як було встановлено Брестський мир, хто фінансував Центральну Раду і що сьогодні відомо про вільних мулярів зразка 1917 року.

Історія меценатства – одна з найцікавіших сторінок минулого, тому що приховує в собі чимало загадкових, а подекуди драматичних людських доль. На жаль, так історично склалося, що наша земля в епоху своєї бездержавності, ставала «ласим шматком» для інших, більш могутніших держав, котрі насаджували свої права, закони, звичаї та релігію. Ревними боронителями православної віри та української культури були князі Острозькі.

Микола Степанович Вінграновський (1936—2004) – видатний український поет, прозаїк, актор і кінорежисер, один з кращих учнів Олександра Довженка, автор поетичних збірок і повістей (Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1984 року) – у далекі шістдесяті минулого століття благодатним вихором увірвався в українську літературу і крізь усе життя проніс дух українства, вписавши у національну скарбницю безцінним даром Любов’ю освячене Слово.

Леонід Кравчук – невід’ємна частина історії нашої країни. Не тільки тому що він – перший президент сучасної незалежної України, обраний українським народом. Не тільки тому що з його ім’ям нерозривно пов’язане прийняття Акта проголошення незалежності ношої держави. Його досі по праву вважають одним із найбільш професійних, гнучких та виважених політиків за всю історію сучасної України. Постать Леоніда Кравчука викликає неабиякий інтерес завдяки неоднозначності та непересічності цієї особистості. Але все ж пригадаймо Фрідріха Ніцше, який стверджував, що завжди величним для історії є той, хто задав напрямок. Усвідомлює це і сам Леонід Макарович, який в одному із своїх постпрезидентських інтерв’ю наголосив, що усі його наступники на президентській посаді «лише продовжуватимуть робити те, що розпочав я. Добре чи погано, але лише продовжуватимуть».

Життя славетної української поетеси та драматурга Лесі Українки стало втіленням дієвої любові до України та її народу. Невиліковно хвора і під кінець життя майже позбавлена можливості пересування, Леся навіть з-поміж здорових людей вирізнялась своєю активною життєвою позицією і енергійністю, її творчість і донині вражає широтою тематики і безмежним драматизмом.

Марка Вовчка (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, 1833—1907) справедливо називають літературною донькою Т. Шевченка. Твори письменниці відіграли провідну роль у становленні української реалістичної прози. Найвищого ідейно-художнього рівня досягає Марко Вовчок у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві зазнала найбільшого приниження і безправ’я. За словами І. Франка, «з простотою, красою й ніжністю її мови й стилю в’яжеться нерозривно її ніжна любов до всіх нещасних і страждущих, а особливо до найбідніших між бідними – до жінок…»

Великий російський письменник Микола Гоголь є, на думку багатьох дослідників і літературознавців, найбільш виразним представником української школи в російській літературі. Отже, можемо говорити про нього як про українського письменника, бо українська тематика творів Гоголя – це невід’ємна частина його творчої особистості. Він – один з кращих виразників української ментальності. У його творах найбільш повно і яскраво відтворилися риси українського національного характеру.

Уметь радоваться и благодарить; жалеть себя не очень; помогать другим; всегда смотреть вперед и спрашивать себя «для чего все так повернулось в моей жизни?»; любить людей, ценить их, всерьез ими интересоваться – в случае автора книги «Истории болезни» это не абстрактные пожелания, а повседневная практика, спасительный рецепт полной и счастливой жизни в непростых обстоятельствах.

Нова книга журналіста, телеведучого, доктора історичних наук є навчальним посібником для політиків, журналістів, політологів та любителів з написання, переписування та удосконалювання Конституції України. На думку автора, вони – поза політичним зафарбуванням – не мають поняття, яку країну заповзято взялися робудовувати і якою керувати. Агресивне невігластво, неповага до опонентів та партнерів, клептоманія, безвідповідальність та принципова безпринципність – це головні риси сучасного українського політика. Країна колосальної та незбагненної культурної традиції, її громадяни, яких зневажливо називають «населенням», є лише ресурсом для задоволення їх первинних рефлексів, задовольнити які можна, лише викореневши засадничі поняття: «БОГ», «ПРАВО», «ЗАКОН», «СОВІСТЬ», «КУЛЬТУРА», «ЛЮДИНА», «ОТЧИНА».

Сын украинского писателя Павла Загребельного, которого еще при жизни называли классиком, – Михаил написал о своем отце книгу. «Павло Загребельный» – так называется книга-биография, которая увидела свет в издательстве «Фолио». Издание содержит девять разделов. Пять интермедий. Среди действующих лиц – убийцы украинской советской литературы, национальные дураки, крестьяне села Солошино, лейтенант артиллерии Загребельный, Михаил Резникович, князья, султаны, диктаторы…

Історія роду Хмельницьких містить у собі більше невідомого, ніж відомого. Ми маємо лише фрагментарні свідчення, та й ті часом є малодостовірними. Можемо з упевненістю твердити тільки про деякі факти з життя Михайла Хмельницького – батька гетьмана Богдана Хмельницького і діда Тимоша та Юрія Хмельницьких.

Эта книга – увлекательное журналистское расследование. 1920-е годы. Потрясенные смертью Ленина большевики инициируют опыты по омоложению человеческого организма. Одновременно перед советскими учеными поставлена еще более дерзкая задача – создать сверхчеловека. С этой целью лучшие биологи и генетики СССР ведут эксперименты по скрещиванию гомо сапиенс с человекообразной обезьяной. Появится ли на свет Красный Франкенштейн? В тоталитарном государстве в людях недостатка нет. Сложнее с приматами. За границу отправляются экспедиции, голодная страна тратит огромные валютные ресурсы для покупки обезьян, создается питомник в Сухуми.