Про кожну виконувану Діком вправу датчики приносили кіберові докладну інформацію. Спалахували вогники індикаторів, «Чемпіон» старанно аналізував стан його організму, готував безпомилкові рецепти занять, дозував навантаження. І жодного разу на його блакитній панелі не спалахнув червоний вогник — сигнал небезпеки, сигнал перетренування. Це було саме те, чого так добивався Івен Тейлор: надійно захистити сина від тих помилок, через які проходили майже всі молоді атлети і їхні тренери у пошуках індивідуальних норм найбільшого навантаження.

На початку шостого року занять, коли Дікові виповнилося двадцять, коли він з юнака перетворився на мужчину, Івен Тейлор закодував усі попередні поетапні дані і склав кіберові нову програму: створити спеціальну, трохи форсовану систему підготовки сина до чемпіонату світу, визначити можливості Діка на ньому.

Понад дві години «Чемпіон» посилено працював. Блискавично спалахували й згасали вогники індикаторів; Дікові здавалося, що від великої напруги на тілі його електронного наставника от-от з’являться краплини металевого поту. Нарешті ввімкнувся друкарський пристрій.

Батько й син уважно проглянули майже метровий аркуш паперу і весело затанцювали просто на помості; «Чемпіон» назвав такі цифри, яких вони дуже прагнули, але не наважувалися думати про них аж до цієї щасливої миті!..

Та до першості світу Дік мав пройти інший важливий іспит — на чемпіонаті країни. Батько й гадки не мав розкриватися. Водночас старий атлет розумів, що дебют його сина справить величезне, якщо не приголомшуюче враження. Тому поклали: поліпшити національні рекорди таким чином, щоб набрати в сумі двоборства 450 кілограмів, але не більше.

Тейлор-старший старанно все зважив. 450 кілограмів у двоборстві — це вже результат визначного світового класу, з яким можна сміливо претендувати на перемогу в будь-яких змаганнях. Тим часом фахівці знають, що Дікові всього двадцять років. Для атлета другої важкої ваги він ще просто підліток, справжня спортивна зрілість приходить до них років на п’ять пізніше. Та й за віковими нормами Дік ще залишається серед юніорів! Мимоволі замисляться, яким же він стане, коли досягне розквіту! Дік одразу й надовго опиниться в центрі уваги фахівців і журналістів, а саме цього їм обом хотілося.

То були, мабуть, найщасливіші хвилини і насамперед — для Сондри. Їй буквально паморочилося в голові од самої думки про те, що спортивна слава знову повертається до її родини.

Дік легко, без найменшого напруження перевершив усі національні рекорди і набрав заплановані батьком 450 кілограмів. Наступного дня його урочисто проголосили ще й переможцем конкурсу на кращу тілобудову! Вперше титул найбільш гармонійно розвиненого атлета присуджували штангістові другої важкої ваги, яких позаочі найчастіше називали «слонами» та «бегемотами» через їхню гігантську вагу та зовні далеко не спортивні статури.

Інша мова — їхній Дік! Щоправда, хлопчик також важить чимало — 120 кілограмів! Але ж який він ставний! Які в нього широкі плечі і вузька талія, які гарні м’язи! Вже наступного після чемпіонату дня Сондра не могла позбутися спокуси прогулятися містом і помилуватися величезними знімками сина мало не в кожній вітрині. До неї просто на вулиці підходили журналісти, просипи сказати кілька слів про сина, хоч трохи розкрити секрети його тренування. Та Сондра, хоч вона й жіночої статі, вміла зберігати таємниці і відповідала, як вони умовилися: «Заходьте до нас на склянку кави… після чемпіонату світу. І, слово честі, вам буде про що написати!»

Івен Тейлор задоволено потирав руки: попередня реклама вдалася на славу! Ім’я Тейлорів, майже забуте протягом десятиріччя спортивною пресою, знову завоювало її шпальти! Та розкривати таємницю «Чемпіона» ще зарані, ще не до часу. Розкриються вони тільки після чемпіонату світу. До нього Дік сягне найвищої тренованості, зможе набрати у двоборстві 475 кілограмів! Ото буде рекорд! На десять кілограмів вище за попередня світове досягнення!

Після такого тріумфального сходження можна буде запросити журналістів, познайомити їх з домашнім спортзалом. 475 кілограмів — це здорово, це звучить! Ще більше вражає така сума за її складовими — 215+260 кілограмів! Ось коли всі дізнаються про їхнього кібера. На його металевих грудях засяє золота медаль чемпіона світу! Її подарує своєму справжньому тренерові Дік Тейлор! Разом вони принесуть велику славу Івену Тейлору! Нечувану славу, яка набагато перевершить попередню, здобуту зусиллями м’язів за довгі роки на помості.

А втім, що слава! Принада для юних, як його Дік; хай вона й залишається синові та ще Сондрі — жінка сяє в ці дні не менше за Діка. Для Івена найприємніше і найпринадніше у всій цій історії зовсім інше, практичніше, що визначається прозаїчним, але куди вагомішим словом — реклама! Ну, хто не захоче стати власником такого чудового, розумного, безпомилкового тренера, як його кібернетичний «Чемпіон»!

Плани були воістину грандіозні. Івен уже бачив, як фірма приймає його винахід, а невдовзі у продаж надходитимуть сотні нових кібернетичних тренерів. Вони оселяться в багатьох важкоатлетичних залах світу, на них молитимуться тисячі кандидатів у чемпіони. І кожному потрібен свій наставник.

О, Івен Тейлор зумів узяти до уваги все. Схему «Чемпіона» продумано так, що він може тренувати з найбільшою користю лише одного атлета. Для кожної національної збірної чи клубної команди треба мати з десять таких тренерів: дев’ять діючих і один, про всяк випадок, запасний. А окрім клубних і збірних команд, знайдеться ще чимало атлетів-одинаків, котрі захочуть тренуватися на зразок його Діка — засекречено, вдома. А тут «Чемпіон» справді незамінний: до всіх своїх позитивних якостей він ще й безсловесний, ніколи й нікому не розголосить таємниць!

Ну, якщо говорити простіше — то все це означає одне, найвагоміше: будуть вельми пристойні гроші — за винахід, за патент, за його експлуатацію. Вистачить і їм з Сондрою, і Дікові, і Діковим дітям. Івен зможе залишити роботу в фірмі, в крайньому разі згодиться бути консультантом. А весь вільний час, весь свій талант присвятить улюбленій справі — створенню нових кібернетичних тренерів. О, тут перед ним необмежене поле діяльності. Є легка атлетика з безліччю її видів, є плавання з різними способами, є… Та у всіх видах спорту кібернетичним тренерам знайдеться робота! Головне — не схибити на чемпіонаті світу, скорити всі рекорди, а далі, о, далі все буде гаразд…

Того дня біля великого спортивного палацу коїлося казна-що. Зал знаменитого «Акваріума» і в інші дні чемпіонату світу ледь міг вмістити всіх бажаючих, а сьогодні двадцять тисяч його місць здавалися насмішкою над прихильниками «залізної гри». Люди йшли і йшли до «Акваріума». Адже в цей день на помості зустрінуться найсильніші у світі! І їхні результати, можливо, надовго визначать еталон людських досягнень у розвитку фізичної сили.

З вуст не сходило два імені: Дік Тейлор і Олекса Максименко. Обидва приїхали на чемпіонат, маючи однаковий високий результат у двоборстві — по 450 кілограмів. Вже це обіцяло і винятково гостру боротьбу, і народження нових рекордів: щоб перемогти, вони повинні будуть показати свою справжню силу, викласти всі резерви, не заощаджуючи нічого!

Тейлор-старший наперед знав, що єдиним справжнім суперником його сина стане Максименко — атлет сильний, вольовий, досвідчений, на три роки старший за Діка, хоча також дебютант світового чемпіонату. Івен подумки навіть посміхнувся: от і відновлюється його суперництво з Залізним Пітером — колись визначним радянським атлетом Петром Головачем, нинішнім тренером Максименка. Скільки разів вони виходили на поміст! І, за винятком одного змагання, першим незмінно ставав Залізний Пітер. Але сьогодні все буде навпаки, Тейлор-старший глибоко переконаний у цьому.

І справді, хвилюватися Івену начебто було нічого. Звичайно, він жодного разу не бачив Максименка в роботі, як не бачив і всіх інших, хто поведе зараз боротьбу за першість, — десять років не бував біля помосту, за цей час змінилося мало не три покоління атлетів. Та з газет Івен знав, що Максименко набрав свої 450 кілограмів у складній боротьбі з не менш сильними суперниками, як кажуть, на межі можливостей.