Поиск по метке: Историческая проза

У новій книзі Романа Іваничука розкрито історію того, що пережило покоління автора від 30-х років минулого століття під час польської та радянської окупацій, розказано про здобуття довгожданої Незалежності. Описано духовне й політичне життя маленького містечка Коломия. Герої твору – українці, що одружувалися чи «водилися» з поляками або з євреями. Книга просякнута коломийською колоритністю, цікава та оптимістична. Автор зобразив «живі» діалоги, правдиві ситуації, що дає змогу читачам дізнатися, «як то воно було тоді жити»…

Роман «Святослав» розповідає про життя великого князя, політичного діяча і воєначальника, що княжів наприкінці Х сторіччя в Києві. Образ Святослава формується на очах у читача, князя показано від юнацьких років до його трагічної загибелі, показано живою людиною зі своїми сумнівами, надіями, болем та любов’ю до ключниці Малуші, яка прийшла в князеві палати як рабиня та й залишилась на все життя рабинею. Автор, твір якого побудований на скупих літописних відомостях, різнобічно і захоплююче зображує події давноминулої епохи, даючи читачеві відчуття тих часів.

Роман "Мария" - о выдающейся украинской писательнице Марко Вовчок (Марии Александровне Маркович). Со страниц книги встает образ замечательной женщины шестидесятых годов XIX столетия, которая общалась с Шевченко, Герценом, Тургеневым, Добролюбовым, Писаревым.

Події «Заложної душі», першої з книжок однойменної трилогії, відбуваються в ті малозрозумілі для нас часи, коли «закінчилася Руїна», і до того роздроблена, але все ще багато в чому вільна Україна, «заспокоювалася» під сильною рукою московської влади. Січ зруйновано, але не всі козаки-запорожці ще помандрували за Дунай чи у «подаровану їм» Чорноморію. Ще ходять по Вкраїні перебенді-кобзарі, душі людські охороняючи, ще є в бордюгах характерники, які знають, як перемогти Мерця, який постав згідно пророцтву з Книги Низової.   В романі переплелися історія і трагічні долі героїв, реальність з містикою, таємничі події, перевтілення та явища, не підвладними розумінню та коротке і вічне козацьке кохання. Палають чорні згарища, несуться степом осідлані коні без вершників і ранок приносить розлуку після казкової ночі

Їм закидають масові вбивства вчителів. Бандерівцям місце в ГУЛАГу, де вони… можуть бути корисними. Замість скніти в таборах ватажок повстанців Данило Червоний наводить там лад! І нехай він планує втечу, йому, героєві чи бандиту, єдиному до снаги приборкати ув'язнених злодіїв. Як це було, розкажуть три свідки: міліціонер, чекіст і ворог народу. Не шукайте Червоного ані серед мертвих, ані серед живих, шукайте серед овіяних легендою!

«Шабля і стріла» — нова книга Юрка Покальчука, в якій автор торкається різних пластів історії — від прадавньої міфології своєї рідної Волині («Озерний вітер») до карколомних пригод отамана опришків Данила в Україні («Шабля і стріла») і пізніше в просторах Азії, де його суперник кипчак Айдар стає потім побратимом, з яким вони разом вирушають на Січ. Далі письменник сягає в двадцяте століття — республіканська війна в Іспанії — рота імені Шевченка в Інтербригаді («І зараз, і завжди...»), боєць якої Андрій Школа проносить віру у свій народ і Україну через все життя, не зігнувшись ні на війнах, ні в сталінських таборах. В усіх творах, як завжди у Юрка Покальчука, буяють пристрасті кохання, густа еротика, але над усім наскрізно проходить одне — віра у високі моральні принципи як найвищу цінність, в людську шляхетність і особисту гідність, в незламну любов і справжню дружбу, у силу і непереможність високого духу — те, що, на думку письмен- ника, в усі часи і віки творило з людини Людину.

У повісті «Такий він був» розповідається про життя і пригоди звичайного собі пса з чорною латкою за вухом, який вірно служив своїм господарям і так, як вони, перейшов в останній війні під кулями й бомбами через ліси і гори, через словацькі та німецькі міста і села, через скитальські табори аж до Америки. Він дізнав усього того найгіршого і найтяжчого, чого дізнали його господарі, а може ще й більше в своїй собачій юності. Але він залишався завжди вірним, відважним і шляхетним псом, хоч не належав до жадної собачої раси. Тож, власне, — це дві повісті, тісно між собою переплетені: повість про пса і повість про його господарів, добрих і щирих людей з теплими українськими серцями.

Роман сучасної французької письменниці Режіни Дефорж переносить читача у далеке XI століття. Доля дочки Ярослава Мудрого, княжни Анни, пов'язала Русь і Францію. Приречена вийти заміж за французького короля Генріха I, Анна Ярославна, покірна волі батька, відправляється на чужину, навіть не підозрюючи про те, що її коханий боярин Пилип не знайде в собі душевних сил відмовитися від своєї коханої.

Книга про страдницькі випробування людських доль і душ, про велич їх очищення і воскресіння — про шлях кожної людини до свого храму. Цей роман відзначений Державною премією України ім. Т.Шевченка та премією Всесвітньої української Фундації Антоновичів.

Іван Багряний (1906–1963) — письменник, творчий доробок якого дійшов до співвітчизників лише через багато років після його смерті. Репресований у 1932 році, засланий на Далекий Схід, він пережив втечу, знову арешт, еміграцію в Німеччину. Важливим явищем в українській літературі є його роман «Людина біжить над прірвою» та повість «Огненне коло», дія яких відбувається у роки Другої світової війни. Головні герої цих творів — прості українці, які намагаються боротися проти світу насильства, представленого двома тоталітарними системами — радянською та нацистською. У 1992 році письменникові посмертно було присуджено Національну премію ім. Т. Г. Шевченка.