Классика - скачать книги или читать онлайн. Страница 382

Унікальний, неповторний талант англійської письменниці Емілі Бронте (1818—1848) повною мірою розкрився в єдиному її прозовому творі – романі «Грозовий Перевал», який без перебільшення можна назвати літературним шедевром. «Грозовий Перевал» – найпрекрасніша і водночас найжорстокіша історія кохання, трагічного кохання сироти-батрака і дочки його хазяїв. Реалістичний у своїй основі, роман збагачений романтичною традицією і сприймається іноді як поема в прозі. Недарма класик англійської літератури Сомерсет Моем назвав його серед десяти найкращих романів світу.

У цьому дивному будинку мало сонця. Життя тут тягнеться повільно, а його мешканцям залишається тільки мріяти. Їх тісний маленький світ валиться…

Як і більшість п'єс Ібсена, «Привиди» зачіпають проблеми сімейних відносин. У центрі сюжету – доля Фру Алвинг, яку насильно видали заміж за розпусного і легковажного людини. Вона хоче піти від чоловіка з пастором Мандерс, якого покохала, але він змушує її повернутися до чоловіка. З цього моменту починається ланцюжок фатальних подій, яка призводить до повного руйнування сім'ї.

Всесвітньо визнаний норвезький драматург Генрік Ібсен (1828–1906), «батько модерної драми», гострому перу якого завдячуємо постанням реалістичного напрямку в сучасному театральному мистецтві, відкрив модерну еру в драматургії завдяки критичному погляду на вікторіанську мораль. Для нього, як і для багатьох скандинавських письменників, чи не найголовнішим було викриття і спростування всього того, що спадково вважалося священним. Ібсен – предтеча мистецтва ХХ століття з його сконденсованістю, експериментальністю і багатомірністю. Секрет сюжетної композиції ібсенівської драматургії – у послідовному розкритті певних таємниць, які відкривають внутрішню дисгармонію героїв, приховувану за зовнішньою оболонкою щасливого життя.

Всесвітньо визнаний норвезький драматург Генрік Ібсен (1828-1906), «батько модерної драми», гострому перу якого завдячуємо постанням реалістичного напрямку в сучасному театральному мистецтві, відкрив модерну еру в драматургії завдяки критичному погляду на вікторіанську мораль. Для нього, як і для багатьох скандинавських письменників, чи не найголовнішим було викриття і спростування всього того, що спадково вважалося священним. Ібсен – предтеча мистецтва ХХ століття з його сконденсованістю, експериментальністю і багатомірністю. Секрет сюжетної композиції ібсенівської драматургії – у послідовному розкритті певних таємниць, які відкривають внутрішню дисгармонію героїв, приховувану за зовнішньою оболонкою щасливого життя. Одним з найяскравіших прикладів такого авторського підходу є п'єса «Ляльковий дім», в якій змальований світ автентичних, глибоких переживань людської душі, тих, які не виставляють напоказ.

Окончание истории, начатой самым известным романом великолепного писателя, врача, публициста Юлия Крелина «Хирург».

Впервые собраны и печатаются письма Корнея Чуковского к разным адресатам, охватывающие более двадцати лет. Письма содержат богатейшую информацию по истории создания и публикации его книг и статей, дают новые факты для изучения его связей с литераторами своей эпохи, наконец, для понимания его личности. За строками многих писем встает образ человека с непростым и весьма неровным характером. Теперь многие загадки судьбы и психологии Чуковского становятся более доступными нашему пониманию. Собранные вместе и выстроенные хронологически письма создают биографическую канву, которая восполняет пропущенные в дневнике страницы и дополняет общий абрис биографии писателя.

Третья книга «Дневника» по содержанию и тональности записей резко отличается от предыдущих. На этих страницах отразились и личные беды автора – гибель на войне сына, смерть жены, травля в печати антивоенной сказки «Одолеем Бармалея» и тяготы, переживаемые обществом в 30—40-е годы. В дневниковых тетрадях появляются пробелы, множество вырванных страниц. На уцелевших страницах сохранились отзвуки трагедии Ахматовой, Зощенко, Пастернака, Василия Гроссмана, Фадеева.

Графиня София де Сегюр (1799–1874) родилась в Петербурге. Ее отец Ф.В. Ростопчин (1763–1826) был генерал-лейтенантом, министром иностранных дел при Павле Первом, а в 1812 г. – генерал-губернатором Москвы, организатором московского пожара, вынудившего Наполеона к бесславному отступлению. С 1814 г. семья жила за границей – в Польше, а затем во Франции. 1819 г. София вышла замуж за Евгения Сегюра, правнука знаменитого французского маршала. Граф Ростопчин подарил дочери французское поместье Нуэтт, где она провела много лет, воспитывая своих восьмерых детей и внуков. Муж предпочитал вести отдельную жизнь и именовал русскую жену «матушка Гусыня». Но этот образ жизни обернулся открытием ее литературного таланта. В 58 лет София де Сегюр опубликовала свою первую книгу «Новые сказки фей для маленьких детей». Впоследствии она написала около двадцати романов для детей, три тома религиозных наставлений, книгу рецептов и советов для молодых матерей и заслужила репутацию одного из лучших писателей того времени. Книги графини де Сегюр вышли во Франции общим тиражом свыше 20 миллионов экземпляров и издаются по сей день. Некоторые романы экранизированы. В России ее произведения тоже неоднократно издавались.

Хоча більшість його творів не мали популярності за життя автора, нині Мелвілл є одним з найзгадуваніших американських письменників. Мелвіл – одна із найяскравіших і значних постатей американського романтизму. Недооцінений сучасниками, він був уславлений лише в XX ст. і з запізненням, але беззастережно прийнятий у пантеон великих майстрів національної культури. Його найвідоміший роман «Мобі Дік» (1851) був написаний на основі реального досвіду, отриманого автором при лові китів у південних морях.

До книжки ввійшли найвідоміші твори роман «Пані Боварі» та повість «Проста душа». Ці твори пройняті почуттям справжньої людяності і вражають читача зовнішньою простотою, що поєднуються з глибиною психологічного аналізу.

Роман «Виховання почуттів» – найскладніший за стилем, ідеями, проблематикою із усього написаного Гюставом Флобером. Це багатоплановий твір, в якому у новому, несподіваному ракурсі поєднані історія Франції, історія покоління, історія героя. У свідоме життя герой роману юний Фредерік Моро вступає з перебільшеним уявленням про себе і свої можливості, з певністю, що йому судилася незвичайна доля. Він вирішує стати письменником і пише роман, але не завершує його, компонує вальси, вивчає китайську мову, пробує свої сили в живописі, але ні в чому не знаходить свого покликання, всі його молоді амбіції зазнають поразки. Врешті-решт, він ні в чому не проявив себе, його прекрасне кохання залишилося мрією, а високі пориви виявилися нікчемними справами. Цим і завершилося виховання почуттів.