– Ось це мене й дратує! – вигукнув Гленарван.

– Ваше роздратування марне, – спокійно зауважив Мак-Наббс. – Саме тому, що у нас є неспростовна цифра, ми повинні до кінця вичерпати всі її вказівки.

– І що ви хочете цим сказати, – запитав Гленарван, – що, на вашу думку, слід зробити?

– Щось дуже просте і вельми логічне, дорогий Едуарде. Діставшись «Дункана», ми візьмемо курс на схід і, якщо знадобиться, плистимемо уздовж тридцять сьомої паралелі до відправного пункту.

– Невже ви припускаєте, що я про це не думав? – відповів Гленарван. – Так, звичайно! Сотні разів думав! Та які наші шанси на успіх? Покидаючи Американський континент, ми віддаляємося від того місця, що його нам вказав сам Гаррі Грант; віддаляємося від Патагонії, про яку чітко йдеться в документі.

– То ви хочете поновити пошуки в пампі, попри впевненість у тому що «Британія» не зазнала катастрофи біля берегів Тихого та Атлантичного океану? – запитав майор.

Гленарван промовчав.

– Попри те що в нас дуже мало шансів знайти Гаррі Гранта уздовж тридцять сьомої паралелі, все ж ми зобов’язані спробувати! – додав Мак-Наббс.

– Згоден, – відгукнувся Гленарван.

– А ви, друзі мої, – звернувся майор до моряків, – чи згодні ви зі мною?

– Цілком згодні, – відповів Том Остін.

Мюльреді й Вільсон схвально кивнули у відповідь.

– Вислухайте мене, друзі мої, – провадив далі Гленарван, – і ти, Роберте, послухай уважно, адже це дуже важливе питання. Я зобов’язався знайти капітана Гранта, і якщо буде потрібно, готовий присвятити пошукам усе своє життя. Вся Шотландія допоможе мені врятувати цю мужню людину. Нехай мізерний наш шанс на успіх, але ми повинні обігнути земну кулю вздовж тридцять сьомої паралелі, і я зроблю це. Та зараз нам слід вирішити інше питання: чи варто зовсім відмовитися від пошуків на Американському материку?

Ніхто не зважився відповісти на таке ультимативне питання.

– То що? – запитав Гленарван, переважно звертаючись до майора.

– Відповісти на ваше питання, дорогий Едуарде, – значить, узяти на себе велику відповідальність, – відповів Мак-Наббс. – На це потрібен час. Передовсім я маю знати, які саме країни перетинає тридцять сьома паралель південної широти.

– На це питання вам відповість Паганель, – промовив Гленарван.

– То запитаймо його.

Географ ховався у густому листі, тож Гленарвану довелося гукнути його:

– Паганелю! Паганелю!

– Я тут, – пролунав голос, наче з неба.

– Та де ж ви?

– На власній вежі.

– І що ви там робите?

– Оглядаю неозорий обрій.

– Може, зійдете з небес на хвильку?

– Ви потребуєте моєї допомоги?

– Так.

– Якої саме?

– Нам потрібно знати, через які країни проходить тридцять сьома паралель.

– Прошу, – відказав Паганель, – для цього мені не потрібно спускатися. Полишаючи Америку, тридцять сьома паралель південної широти перетинає Атлантичний океан.

– Чудово!

– Далі острови Трістан-да-Кунья.

– Гаразд!

– Проходить на два градуси південніше мису Доброї Надії.

– Потім?

– Перетинає Індійський океан.

– Затим?

– Зачіпає острови Сен-П’єр в Амстердамському архіпелазі.

– І?

– Перетинає Австралію повз провінцію Вікторія.

– Продовжуйте!

– І після Австралії…

На останній фразі запанувала тиша. Невже наш географ забув, де далі йде тридцять сьома паралель? Ні. Але на верхівці омбу пролунав несамовитий гучний крик. Усі аж сполотніли і здивовано перезирнулися. Невже сталося нове лихо? Невже впав бідолашний Паганель?

Вільсон і Мюльреді спохопилися, щоб кинутись на допомогу, як раптом показався довготелесий географ – Паганель злітав долі, марно прагнучи зачепитися бодай за якусь гілку. Ще хвилина, і він шубовснув би у клекотливі хвилі, та могутня майорова рука миттю схопила його.

– Дякую, Мак-Наббсе! – хекнув Паганель.

– Що з вами? – запитав майор. – Що сталося? Знову ваша неуважність?

– Так, – відповів Паганель, захлинаючись од хвилювання, – так, неуважність… цього разу просто виняткова…

– Та що з вами, нарешті?

– Ми помилялися! Ми продовжуємо помилятися! Ми весь час помиляємося!

– Що ви хочете цим сказати?

– Гленарване, майоре, Роберте, слухайте, друзі мої! Ми шукаємо капітана Гранта там, де його немає!

– Та ви марите! – вигукнув Гленарван.

– Аж ніяк! Ми справді шукаємо там, де його немає і де його взагалі ніколи не було! – додав Паганель.

Діти капітана Гранта - i_048.png

Розділ XXIV. Пташиний спосіб життя. Продовження

Діти капітана Гранта - i_049.png

Ця доволі несподівана новина всіх вразила. Що мав на увазі географ? Може, він геть з глузду з’їхав? Утім Паганель говорив з такою впевненістю, що всі мимоволі повернулись до Гленарвана, адже слова вченого були прямою відповіддю на його питання. Гленарван лише скептично похитав головою. Подолавши хвилювання, географ знову заговорив.

– Так, – повторив упевнено Паганель, – ми помилилися і прочитали в документі те, чого в ньому немає.

– Поясніть вашу думку, Паганелю, – попросив Мак-Наббс, – але спокійніше, будь ласка.

– Майоре, все дуже просто. Я, як і ви, помилявся. Як і ви, я також неправильно тлумачив документ. І коли я сидів на верхівці дерева й відповідав на ваші питання, при слові «Австралія» мене наче блискавкою осяяло. Тепер усе стало на свої місця.

– Ви стверджуєте, що Гаррі Грант… – вигукнув Гленарван.

– Так, я стверджую, – урвав його Паганель, – що слово austral у документі не повне слово, як ми вважали, а лише корінь слова Australia.

– Оригінально! – свиснув майор.

– Не оригінально, а неможливо, – заявив, знизуючи плечима, Гленарван.

– Неможливо? – зарепетував Паганель. – У Франції подібного слова не існує.

– Отже, – провадив із сумнівом Гленарван, – посилаючись на документ, ви стверджуєте, що «Британія» зазнала аварії біля берегів Австралії?

– Я певен у цьому, – відповів Паганель.

– Бігме, Паганелю, така заява доволі дивно звучить з уст секретаря Географічного товариства, – промовив Гленарван.

– Та чому ж? – запитав зачеплений за живе Паганель.

– Бо визнаючи слово «Австралія», ви маєте визнати слово «індіанці», а їх там ніколи не було.

Цей аргумент аніскільки не збентежив Паганеля – той усміхнувся, ніби чекав на нього.

– Друже Гленарван, – промовив він, – не кваптеся тріумфувати, адже зараз, як кажуть французи, я вас розгромлю упень. Повірте мені, жоден англієць досі ще не терпів такої поразки. Це розплата за невдачі Франції під Крессі й Азінкуром![50]

– Що ж, Паганелю, приголомшуйте мене швидше!

– У документі про індіанців згадується не більше, ніж про Патагонію. Фрагмент слова indi означає не Indien – індіанці, а indigenes – тубільці! Гадаю, ви згодні, що в Австралії живуть тубільці?

Гленарван пильно поглянув на географа.

– Браво, Паганелю! – схвалив майор.

– То як, дорогий Гленарване, тепер ви погоджуєтеся з тлумаченням?

– Погоджуюсь, але за умови, якщо ви доведете, що gonie не стосується слова «Патагонія».

– Звісно, не стосується! – вигукнув Паганель. – У документі йдеться не про Патагонію. Добирайте будь-які слова, тільки не це.

– Але яке ж інше слово?

– «Космогонія», «теогонія», «агонія»…

– «Агонія», – вибрав майор.

– Нехай «агонія», – відповів Паганель, – це слово не має значення, мені байдуже. Важливо, що austral свідчить про Австралію. Якби ви не збили мене з пантелику хибними тлумаченнями, я ще тоді пішов би правильним шляхом… Це ж очевидно! Якби я сам знайшов цей документ, то тлумачив би його лише так!

І Паганелеві слова потонули в гучному «ура». Остін, матроси, майор, а особливо щасливий Роберт, окрилений новою надією, – всі зааплодували поважному вченому. Гленарван, що поволі переконувався у своїй помилці, теж визнав, що майже готовий здатися.

вернуться

50

Крессі й Азінкур – французькі міста, де французи зазнали поразки від англійців (1346 і 1415 рр.).