Згодом Жванія зробив офіційну заяву для преси: «Слідчі, що проводять обшук, вилучають у Луценка документи, серед яких – посвідчення водія, посвідчення народного депутата минулих скликань, посвідчення міністра внутрішніх справ і навіть членський квиток ВЛКСМ. Також готуються до вилучення дві пачки грошей по 50 та 100 гривень і невелика сума в доларах. Не виключено, що слідчі не знають, що шукають, оскільки в санкції на обшук вказано, що слідство цікавить наявність у Луценка офісних меблів та п’яти системних блоків».
До нього долучивсь і народний депутат Микола Катеринчук: «Один із слідчих, які сьогодні проводять обшук у квартирі лідера громадянського руху «Народна самооборона», вручив йому повістку на допит до Генеральної прокуратури сьогодні [16 березня] на 15.00. У зв’язку з цим Луценко попросив народних депутатів, щоб вони звернулись до Генпрокуратури за захистом його конституційних прав, які грубо порушуються».
«Але з чим пов’язаний такий ранній візит? – напише наступного дня «Україна молода». – Сподівання на те, що журналісти, адвокати та політики у цей час сплять, тож не встигнуть? Встигли. Першим до квартири потрапив Давид Жванія. За його словами, коли він прибув, двері були ще відчинені, й він спокійно зайшов до приміщення, після чого слідчі зачинили двері й заховали ключ! До квартири не пускали ні журналістів, посилаючись на норми закону, ні навіть адвоката, що є, навпаки, грубим порушенням процесуальних норм! Утім, Жванії вдалося знайти запасний ключ та відчинити двері. Цікава деталь: слідчі чомусь припинили зйомку на камеру. А сам «герой вівторка» на той момент, коли минуло вже три години обшуку, вийшов до журналістів і сказав: обшук у своїй квартирі вважає спробою перешкодити його пересуванню територією України. Така публічність екс-міністра обурила слідчих, і вони намагалися заборонити Луценку спілкуватися з журналістами. «Поки я вільний громадянин і на мене не наділи наручники – я буду давати коментарі, – сказав їм власник квартири й розповів, що саме шукають слідчі. – Вони шукають офісні меблі, 5 системних блоків, які начебто передав мені бізнесмен Ковальов за те, що я начебто видав йому нагородну зброю. Вони мене спочатку попросили пред’явити ізраїльський паспорт та закордонні статки. Я пред’явив їм довідку з ізраїльського консульства, що мій запит про ізраїльський паспорт не задоволено».
Адвокати Луценка так само не змогли побачити постанову суду про обшук. Логіка слідчих, яких Юрій назвав «цими діячами», була досить дивною: вони готові показати цей документ для ознайомлення, але нехай їхній підзахисний поїде з ними на допит до Генпрокуратури прямо зараз. Цікаво, що один зі слідчих вкрай наполегливо вимагав вiд журналістів піти за поріг – вони, мовляв, затримують слідчі дії. Цей слідчий не назвався журналістам, натомість Луценко сказав: «Це слідчий Медведєв, який на мені вже заробив два звання і квартиру». Цікаво, що цей заступник керівника слідчого управління був не внесений постановою суду до списку тих, хто має право бути присутнім під час обшуку, а тому не мав права перебувати в квартирі.
Звісно, Луценко нервував протягом усього часу. Тим більше що членам його родини – дружині та синам – заборонили залишати приміщення. Опричники, які трусили квартиру, вимагали надати документи навіть на комп’ютер у кімнаті: доведіть, що його придбано в магазині і за нього заплачено готівкою. А ще їм сподобалася елітна ручка «Монблан», бо цікаво ж, хто її подарував.
Квартиру Луценка слідчі залишили лише о 14.00, прихопивши коробку з паспортами та квитками.
– Мене ніколи не викликали до Генпрокуратури, доки я сьогодні не відчинив двері і не побачив пана Медведєва, працівників прокуратури та двох понятих. Медведєв порушував справу про видачу зброї ще в грудні 2006 року. Одначе тоді ознак кримінального злочину не знайшов. Але через кілька місяців цей пан передумав і таки вирішив знайти ознаки кримінального злочину. Сам бізнесмен Ковальов, за свідченнями якого була розпочата перевірка, визнав, що дав ці свідчення під тиском. Здивований, що в мене вилучили низку документів, включаючи атестат про освіту та закінчення дитсадка. А якщо завтра війна, то я не знаю, що буду робити без військового квитка?!
Реакція різних політиків та політичних аналітиків була певною мірою передбачуваною. Наприклад, Генпрокурор Медведько лише по обіді повідомив пресі, що санкцію на обшук квартири Луценка видав Печерський райсуд.
Голова Секретаріату президента Віктор Балога вважає, що цей обшук підтвердив факт переведення Генпрокуратури в ручний режим управління «урядово-коаліційним владним тандемом». «Учора глава держави в присутності прем’єр-міністра та Голови Верховної Ради говорив про приватизовану прокуратуру, а вже сьогодні це відомство показало справедливість президентської критики, – переконаний пан Балога. – Обшук у квартирі Луценка і весь супутній антураж (візит слідчих на світанку, численні порушення процесуальних норм, психологічний тиск) свідчать про чіткі ознаки перетворення Генпрокуратури з пра-вохоронного органу на засіб шантажу».
Голова Уряду Віктор Янукович усіляко відхрещувався від причетності «донецьких» до цієї розправи, бо він «не керує Генпрокуратурою». Мовляв, обшук був на підставі рішення суду, та й взагалі, цитата: «я про це дізнався тільки близько десятої години ранку».
Тим часом вітчизняні політологи переконані, що обшук у квартирі Луценка лише сприятиме зростанню його рейтингу. На думку голови правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка, головною причиною таких дій влади є психологічна травма Майдану, яка є у представників «антикризової» коаліції, зокрема у Партії регіонів. А директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов вважає, що обшук у квартирі Луценка спрямований на зрив потенційних акцій протесту в Києві шляхом його «обезголовлення».
Центр досліджень політичних цінностей у той же день, 20 березня, звернувся до економічних та політичних експертів із питанням: «Чи означає обшук квартири Юрія Луценка початок хвилі політичних репресій?» І відповіді були абсолютно полярні.
Наприклад, директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна Кость Бондаренко сказав: «Не означає. Думаю, що спрацювала в черговий раз або чиновницька безголовість, або ж намагання Партії регіонів допомогти Юрію Луценку перетворитись на фігуру номер один в опозиційному русі, фактично за тим ж сценарієм, за яким розкручувалася свого часу Юлія Тимошенко. Політичні опоненти Юрія Луценка чудово розуміють, що поява на опозиційному полі ще одного лідера таки може зіграти на руку Антикризовій коаліції, зіткнувши лідерів у боротьбі за лідерство».
Натомість голова Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній вважає: «Дії влади явно скоординовані. Напередодні Генпрокуратура оголосила про закриття справ по Щербаню та Салові. Тепер тест для президента. Якщо він і зараз дасть слабину, то це знак, що його можна буде надламувати постійно. І тоді «регіоналів» буде не зупинити. Є небезпека, що всередині Партії регіонів гору братиме радикально-реваншистське крило».
Політтехнолог Олег Медведєв, віце-президент Української ліги із зв’язків з громадськістю, говорить: «Регіонали» і «антикризовики» або дуже розумні, або дуже дурні. Починаючи з осені минулого року, постійними атаками на Юрія Луценка – спочатку як на міністра внутрішніх справ, а потім як лідера «Народної самооборони» – вони утримують його в прайм-таймі телевізійних каналів та на перших шпальтах газет. Те, що «антикризова коаліція» забезпечує Луценку стартову розкрутку, очевидно. Завдяки цьому та особистій харизмі Луценка він уже зараз практично вийшов на рівень подолання 3 % бар’єру». Я особисто мало вірю в витонченість гри «донецьких» і радше схиляюся до думки, що йдеться не про гру розуму, а про гру м’язами: після невдалих переговорів із президентом та лідеркою опозиції «антикризовики» вирішили зайвий раз продемонструвати силу та прагнення замінити президентський авторитаризм Кучми прем’єрською диктатурою Януковича і, як то кажуть, «примкнувшего к ним Шепилова» у вигляді Олександра Мороза».
