29 На стїнках же між виступами були повироблювані леви, воли, херувими, й так само на виступах, а повисче й понизче левів і волів звисали вінки неначе ременї;
30 В кожному підніжку по чотири мідяних коліс і мідяні оси. По чотирьох рогах були виступи, неначе плечики, а були вони повиливані під умивальницею, коло кожного вінка.
31 Отвір від внутрішнього вінка до верха на один локіть; отвір круглий як і підніжки стовпів, в півтора ліктя, а при отворі різьби, але бокові стїнки були чотирогранні, не круглі.
32 Під стїнками було четверо коліс, і осї в колесах держались одна з одною під підніжками; кожне ж колесо було заввишки півтора ліктя.
33 А колеса були зроблені як колеса до возів, тільки осї їх, і обіддє й спицї й дзвони їх - все було вилите;
34 Бо й тоті чотири плечики на кожному углї підніжка були з того ж підніжка вилиті;
35 А зверху підніжка був неначе горбок круглий, заввишки в пів ліктя, а вгорі на підніжку були держала й стїнки його з одного виливу з ним.
36 І повирізував він на дощинках з мідї й на углах херувимів, леви й пальми, скільки де було місця, й квіткову повязь округи.
37 Сим робом повиготовлював він десять підніжків; всї вони були одного виливу, однієї міри й одного виду.
38 Потім вилив десять мідяних умивалень; у кожну умивальню влазилось по сорок ведер; кожна вмивальня була в чотири ліктї, й кожна вмивальня стояла на одному з десятьох підніжків.
39 І розставив підніжки - пять по правому боцї храму, а пять по лївому боцї храму; море ж поставив по правому боцї храму, на східно-полуденній сторонї.
40 І поробив Гирам котелики й лопатки й мисочки, й кропильницї, й покінчив усї роботи, які виконував у царя Соломона про сьвятиню Господню:
41 Два стовпи з обома главнями на верх стовпів, і дві сїтки до покривання обох главнїв над стовпами;
42 І чотириста гранатових яблок до кожної сїтки до покривання обох шнурів наверху стовпів;
43 І десять підніжків і десять умивалень на підніжках;
44 І одно море й дванайцять волів під море;
45 І казани й лопатки й мисочки, й кропильницї, а ввесь той посуд, що поробив Гирам цареві Соломонові про храм Господень, був з блискучої мідї.
46 В Йорданському лузї велїв царь виливати їх, у формах із глинковатої землї, між Сукхотом і Сартаном.
47 І поставив Соломон увесь посуд на місцї. Задля великої їх многостї вага мідї не була зрахована.
48 І постарав Соломон увесь посуд, що у храму Господньому: золотого жертівника й золотого стола, що на йому покладні хлїби лежали;
49 І сьвітильники - пять праворуч, а пять лїворуч перед заднїм простором сьвятинї з щирого золота, й цьвіти, й лямпи й щипцї з золота;
50 І вмивальнї, ножі, миски, блюда й кадильницї з чистого золота, й завіси у дверей до внутрішнього храму, до Пресьвятого й до дверних крил храмових до головного храму - все з золота.
51 Так скінчено всї роботи, що царь Соломон виконував до храму Господнього, й внїс Соломон все, що присьвятив був панотець його Давид, срібло й золото й посуд, і зложив у скарбницї храму Господнього.
1-а царiв 8
1 Тодї скликав Соломон громадські мужі Ізрайлеві й всї голови в поколїннях, князї Ізраїлських родин, до себе в Ерусалим, щоб перенести скриню завіту Господнього з Давидового города, се є з Сиону.
2 І позбірались до царя Соломона на сьвято усї Ізрайлитяни в місяцї Етанимі, - се семий місяць.
3 І прибули всї громадські мужі Ізрайлеві, й взяли сьвященники скриню,
4 І понесли скриню Господню й намет громадський, з усїм сьвятим знарядом, що був у наметї, й несли все сьвященники й левіти.
5 Царь же Соломон і вся громада Ізраїльська, що при йому скупилась, ійшли перед скринею, тим часом як жертвовано воли й вівцї, стільки, що не зложити їм і лїку.
6 І внесли сьвященники скриню завіту Господнього на її місце, у Сьвяте Сьвятих під крила херувимів;
7 Бо херувими простирали крила над місцем скринї й прикривали скриню й носила її зверху.
8 А носила були такі довгі, що їх кінцї можна було бачити з сьвятинї, тільки з надвору не було їх видко. І зостаються вони там по сей день.
9 У скринї ж не було нїчого крім двох камяних таблиць, що зложив там Мойсей на Горебі, коли вчинив був Господь завіт із синами Ізрайлевими, як вийшли вони з Египту.
10 Як же повиходили сьвященники із пресьвятої сьвятинї, сповнила хмара храмину Господню.
11 І не могли сьвященники за хмарою стояти там і служити службу, бо храм Господень сповнився славою Господньою.
12 Тодї промовив Соломон: Господь сказав, що пробувати ме в мрацї;
13 Оце ж я построїв дім тобі на пробуток, місце, де ти вовіки жити будеш.
14 І повернув царь лице своє й привітав благословеннєм усю громаду Ізрайлеву, як уся громада Ізрайлева стояла.
15 І промовив: Хвала Господеві, Богу Ізрайлевому, що глаголав устами своїми панотцеві мойму Давидові, й нинї справдив те рукою своєю! А глаголав тако:
16 З того часу, як вивів я мій нарід Ізраїля з Египту, не вибрав я города нї в одному з поколїнь Ізрайлевих, щоб менї дом збудовано, де перебувало б імя моє, а вибрав Давида, щоб він був над моїм народом Ізраїлем.
17 І було вже в мого панотця на думцї збудувати храм іменню Господа, Бога Ізрайлевого;
18 Та Господь сказав панотцеві мойму Давидові: Що задумав єси збудувати храм іменню мойму, се добра в тебе думка,
19 Тільки ж не тобі будувати менї храм, а твойму синові, що вийшов із чересел твоїх, той збудує храм іменню мойму.
20 І справдив Господь слово своє, що виповів, бо я вступив на місце панотця мого Давида, й засїв на престолї Ізрайлевому, як обітував Господь, і збудував храм іменню Господа, Бога Ізрайлевого,
21 І приладив місце на скриню, що в нїй завіт Господень, зложений ним із батьками нашими, як вивів їх із Египту.
22 І приступив Соломон до жертівника Господнього поперед всієї громади Ізрайлевої, й зняв руки свої 'д небу,
23 І промовив: Господи, Боже Ізрайлїв! нема бога, що був би тобі рівня, нї на небі вгорі, нї на землї внизу. Ти хорониш заповіт і милость слугам твоїм, що ходять перед тобою з усього серця.
24 Ти й кметеві твойму, панотцеві мойму Давидові, додержав того, що обітував йому; що устами твоїми глаголав єси, те сьогоднї рукою твоєю довершив єси.
25 Тепер же, ой Господи, Боже Ізрайлїв, додерж рабові твойму, мойму панотцеві Давидові, все що обітував єси йому словами: не переведеться у тебе передо мною седючий на престолї Ізрайлевому, аби тільки сини твої дбали на дорозї своїй про те, щоб ходити передо мною тим робом, яким ходив ти.
26 Справди ж, Боже Ізрайлїв, обітницю твою, що дав єси рабові твойму Давидові, отцеві мойму!
27 Чи Богові ж бо справдї жити на землї? Небо й небо небес тебе не 'біймуть, атож би сей храм обняв, що збудовав я тобі?
28 Та зглянься на молитву й благаннє слуги твого, Господи, мій Боже, й почуй взиваннє й мольбу, що раб твій оце тебе вмоляє.
29 Нехай очі твої вночі й у день споглядають на храм сей, на се місце, що про його обітував єси: ймя моє буде там! Ой вислуховуй же молитви, якими раб твій на сьому місцї буде молитись!
30 Вислуховуй мольбу слуги твого й народу твого Ізраїля, коли вони будуть молитись на сьому місцї. Вислуховуй в місцї пробутку твого, на небі, вислуховуй і милосердися!
31 Коли хто провинить ближньому свойму й наложать на його божбу, щоб побожився, й прийде він, щоб поклястись, перед жертівника твого у сьому дому,
32 Тодї вислухай з неба й вчини присуд над слугами твоїми: скарай винного, обернувши справу його на його ж голову, безвинного ж оправди, давши йому по його правдї.
33 Коли твій нарід Ізраїль буде звойований ворогом, за те що провинив, відтак же обернуться вони до тебе й узнають імя твоє, та благати муть тебе в сьому дому,
34 Тодї ти почуй з неба й прости гріхи твого народу Ізраїля, й приведи їх назад у ту землю, що надїлив єси батькам їх.
35 Коли небо буде замкнене й не крапне дощем за те, що провинять тобі, й коли молитись муть вони на сьому місцї й взнають імя твоє й навернуться від провини своєї, бо ти впокорив їх, -