9 Ви ж - рід вибраний, царське сьвященство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;

10 ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.

11 Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі,

12 і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходїїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.

13 Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,

14 чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворцям.

15 Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,

16 яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі.

17 Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть.

18 Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим.

19 Се бо угодно перед Богом, коли хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї.

20 Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом.

21 На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;

22 котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;

23 котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;

24 котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились".

25 Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ витших.

1-е Петра 3

1 Також і жінки, корітесь своїм чоловікам, щоб і ті, що не корять ся слову, життєм жінок без слова були з'єднані,

2 дивлячись на чисте життє ваше у страху (Божому).

3 Ваша окраса нехай не буде зовнїшнє заплїтаннє волосся і убираннє в золото, або з'одяганнє в одежу;

4 а потайний серця чоловік, у нетлїнню лагідного й тихого духа, що перед Богом многоцїнне.

5 Так бо колись і сьвяті жінки, що вповали на Бога, украшали себе, корячись своїм чоловікам;

6 як Сарра слухала Авраама, паном його зовучи, котрої ви стали дїтьми, добре роблячи і не лякаючи ся нїякого страху.

7 Чоловіки також, домуйте разом з ними по розумі, яко більше слабосильній посудинї жіночій віддаючи честь, яко і спільні наслїдники благодати життя, щоб не з'упинялись молитви ваші.

8 Наконець же, будьте усї одної думки, милосердуючі, братолюбні, сердечні, привітливі;

9 не віддаючи зло за зло, або докір за докір; а насупроти благословляйте, знаючи, що на те ви покликані, щоб благословеннє наслїдили.

10 "Хто бо хоче життє любити, і видїти днї добрі, нехай вдержить язик свій від злого, й уста свої, щоб не говорити зради;

11 нехай ухиляєть ся від злого, і робить добре; нехай шукає впокою, і побиваєть ся за ним.

12 Бо очі Господнї на праведних, і уші Його на молення їх; лице ж Господнє проти тих, що зле роблять."

13 І хто ж такий, що заподїяв би вам лихо, коли будете наслїдниками доброго?

14 Тільки ж, коли б і страждали задля правди, блаженні ви; страху ж їх не бійтесь, анї трівожтетеь;

15 а Господа Бога сьвятїть у серцях ваших. Бувайте завсїди готові дати одвіт всякому, що домагаєть ся від вас слова про вашу надїю, з лагідностю і страхом;

16 маючи совість добру, щоб, у чому судять вас, яко лиходїїв, осоромились ті, що докоряють добре життє ваше в Христї.

17 Лучче бо, коли воля Божа, пострадати за добрі дїла, анїж за дїла лихі;

18 тому що й Христос, щоби привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші, Праведник за неправедних, що був умертвений по тїлу, но ожив духом,

19 в котрому і тим духам, що в темницї, прийшовши, проповідував,

20 колисьто неслухняним, як того часу дожидало (їх) довготерпіннє Боже, за днїв Ноя, як строїв ся ковчег, в котрий мало, то єсть, вісїм душ, спасло ся од води;

21 чого образ хрещеннє (не відложеннє тїлесної нечистоти, а совісти доброї обітниця перед Богом), що і нас тепер спасає через воскресеннє Ісуса Христа,

22 котрий єсть по правицї в Бога, зійшовши на небо, котрому покорились ангели і властї і сили.

1-е Петра 4

1 Тим же то, коли Христос страждав за нас тїлом, то й ви тією самою думкою оружіть ся; хто бо страждав тїлом, перестав грішити,

2 щоб уже не по хотїнню чоловічому, а по волї Божій, жити остальний час у тїлї.

3 Доволї бо з нас минувшого часу життя, що чинили волю поган, ходячи в розпустї, пристрастях, пияньстві, бенкетах, напитках і мерзських ідолослуженнях.

4 Чим і дивують ся, що ви не біжете разом з ними на розлив розпусти, хулячи;

5 котрі дадуть одвіт Тому, що готов судити живих і мертвих.

6 у ?а се бо і мертвим проповідувано благовістє, щоб приняли суд по чоловіку тїлом, і жили по Бозї духом.

7 Усьому ж конець наближив ся. Будьте ж оце мудрі і тверезі до молитов.

8 Перш усього ж майте один до одного щиру любов, бо любов покриває множество гріхів.

9 Будьте гостинні один для одного без дорікання.

10 Кожний, яко ж приняв дар, так ним нехай служить один одному, як добрі доморядники всякої благодати Божої.

11 Коли хто говорить, то нехай говорить як слова Божі; коли хто служить, нехай же служить по силї, котру подає Бог; щоб у всьому прославляв ся Бог через Ісуса Христа, котрому слава і держава по вічні віки. Амінь.

12 Любі, не чудуйтесь розпаленнєм, що буває вам на спокусу, наче б вам що дивного довело ся;

13 а радуйтесь, яко ж маєте участь в страданнях Христових, щоб і в одкриттю слави Його радувались і веселились.

14 Коли докоряють вас за імя Христове, - ви блаженні; Дух бо слави й Бога почиває на вас; ними він хулить ся, вами ж прославляєть ся.

15 Тільки ж нїхто з вас нехай не постраждає яко душегубець, або злодїй, або лиходїй, або як бунтівник;

16 коли ж яко Християнин, то нехай не соромить ся, а прославляє Бога за сю участь.

17 Бо пора початись судові від дому Божого; коли ж найперш од нас, то який конець тих, що не корять ся благовістю Божому?

18 І коли "праведник тільки що спасеть ся, то безбожник і грішник де явить ся?"

19 Тим то й страждаючі по волї Божій, як вірному Творцеві, нехай передають душі свої, роблячи добре.

1-е Петра 5

1 Старших між вами молю, яко товариш-старший і сьвідок страдання Христового, і спільник слави, що має відкритись:

2 пасїте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволї, анї для поганої користї, а з доброго серця;

3 анї пануйте над народом, а взором будьте стада;

4 і як явить ся Пастир-Начальник, приймете невянучий слави вінець.

5 Саме так, молодші, коріть ся старшим; усї ж, один одному корячись, смирностю підпережіть ся; бо "Бог гордим противить ся, смирним же дає благодать."

6 Смиріть ся ж під сильну руку Божу, щоб піднїс вас угору свого часу;

7 всяку журбу вашу скинувши на Него, бо Він стараєть ся про вас.

8 Тверезїть ся, пильнуйте, бо противник ваш, диявол, як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти;

9 проти него вставайте тверді вірою, знаючи, що такі страждання доводять ся і братівству вашому в сьвітї.

10 Бог же всякої благодати, покликавший нас до вічньої своєї слави в Христї Ісусї, коли трохи пострадаєте, Він нехай звершить вас, утвердить, укріпить і оснує (непорушно).

11 Йому слава і держава по вічні віки. Амінь.

12 Через Сильвана, вірного вам брата, як думаю, коротко написав, наповідаючи і сьвідкуючи, що се правдива благодать Божа, в котрій стоїте.

13 Витає вас вибрана з вами (церков) в Вавилонї, і Марк, син мій.

14 Витайте один одного у цїлуванню любови. Впокій вам усїм, що в Христї Ісусї. Амінь.