27 і полили дощі, й надійшла повідь, і забуяли вітри, й наперли на той будинок; і впав він, і велика була руїна його.
28 І сталось, як скінчив Ісус оцї слова, дивувавсь народ наукою Його:
29 бо Він їх навчав, яко маючий власть, а не як письменники.
Вiд Матвiя 8
1 Як же зійшов з гори, багато народу йшло слїдом за Ним.
2 Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене,
3 І простяг Ісус руку, й приторкнувсь до него, й рече: Хочу, очистись. І зараз очистилась проказа його.
4 І рече до него Ісус: Гледи ж, не кажи нїкому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.
5 А як увійшов Ісус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його,
6 й говорячи: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений, і тяжко мучить ся.
7 І рече до него Ісус: Я пійду та сцїлю його.
8 Озвав ся же сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій.
9 Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить.
10 Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слїдом за Ним: Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлї не знайшов я такої віри.
11 І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному,
12 а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів.
13 І рече Ісус до сотника: Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі. І одужав слуга його тієї самої години.
14 І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасницї.
15 І приторкнувсь до руки її, й покинула пропасниця її; й вставши вона, послуговала їм.
16 Як же настав вечір, приведено до Него багато біснуватих; і повиганяв Він біси словом, і сцїлив усїх недужих;
17 щоб справдиЁтлось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші.
18 Як же побачив Ісус великий натовп кругом себе, то звелїв плисти на той бік.
19 І приступивши один письменник, каже до Него: Учителю, пійду слїдом за Тобою, куди б Ти нї пійшов.
20 Ісус же рече до него: Лисицї мають нори, й птаство небесне гнїзда; Синові ж чоловічому нїде й голови прихилити.
21 Другий же ученик Його каже до Него: Господи, дозволь менї перш пійти поховати батька мого.
22 Ісус ж рече до него: Йди слїдом за мною; нехай мертві ховають мерцї свої.
23 І, як увійшов у човен, поввіходили слїдом за Ним ученики Його.
24 Аж ось схопилась велика хуртовина на морі, така що филя заливала човна; Він же спав.
25 І, приступивши ученики Його, розбудили Його, кажучи: Господи, спаси нас: погибаємо.
26 І рече до них: Чого ви злякались, маловірні? Тодї встав, і погрозив вітрам та морю; і настала велика тиша.
27 Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його!
28 І як переплив на той бік у Гергесинську землю, зустріло Його два біснуватих, що вийшли з гробів, вельми злющі, так що нїхто не важив ся ходити дорогою тією.
29 І ось, закричали, говорячи: Що нам і Тобі, Ісусе, Сину Божий? чи на те прийшов єси сюди, щоб нас заздалегідь мучити?
30 Оддалеки ж од них пас ся великий гурт свиней.
31 А біси благали Його, кажучи: Коли нас виженеш, то дозволь нам увійти в гурт свинячий.
32 І рече до них: Ійдїть. І, вийшовши вони, увійшли в стадо свиняче: коли таЁе увесь гурт свинячий кинувсь із кручі в море, та й потонув у водї.
33 А пастухи повтїкали й, прибігши в город, росказали про все й про біснуватих.
34 І ось увесь город вийшов назустріч Ісусові, а, побачивши Його, благали, щоб вийшов геть із границь їх.
Вiд Матвiя 9
1 І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город.
2 Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелї; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої.
3 Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить.
4 І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших?
5 Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи?
6 От же, щоб знали ви, що Син чоловічий має власть на землї прощати гріхи, (тодї рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого!
7 І, вставши, пійшов до дому свого!
8 Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям.
9 І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митницї: і рече до него: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.
10 І сталось, як сидїв Він за столом у господї, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посїдали з Ним і з учениками Його.
11 І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками?
12 Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лїкаря, тільки недужим.
13 От же йдї>
14 Приступили тодї до Него ученики Йоанові, говорячи: Чого ми та Фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять.
15 І рече їм Ісус: Чи можуть весїльні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же днї, що візьмуть од них жениха, тодї й постити муть.
16 Нїхто не пришиває шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дїрка буде гірша.
17 І не наливають нового вина у старі міхи, ато міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все цїле.
18 Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе.
19 І вставши Ісус, пійшов за ним, і ученики Його.
20 І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його:
21 бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь.
22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу.
23 І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників,
24 рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него.
25 От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дївча і встало.
26 І рознеслась про се чутка широко по всїй землї тій.
27 І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшло слїдом за Ним двоє слїпих, і, покликуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас.
28 І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи віруєте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи.
29 Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам.
30 І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь.
31 Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій.
32 Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого.
33 І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Нїколи не явилось такого в Ізраїлї.
34 Фарисеї ж казали: Виганяє Він біси князем бісовським.
35 І ходив Ісус по всїх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми.
36 Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря.
37 Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало.
38 Просїть Господа жнива, щоб вислав женцїв на жниво своє.
Вiд Матвiя 10
1 І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч.
2 На ймя ж дванайцять апостолів були: первий Симон, що прозвано Петром, та Андрій брат його; Яков Заведеїв, та Йоан брат його;