21 Вони забули Бога, спасителя свого, що сотворив велике дїло в Египтї,

22 Чудеса в країнї Хама, страшне дїло на Червоному морі.

23 Тодї сказав він, що запропастив би їх, якби Мойсей, вибраний його, не стояв перед ним над проваллю, щоб відхилити ярість його від погибелї.

24 Потім відріклися землї благословенної, не повірили слову його;

25 Нарікали в шатрах своїх, на голос Господа не зважали.

26 Тодї, піднявши руку свою, поклявся, що трупом положить їх в пустинї,

27 І повалить потомство їх під ярмо народів і розсипле їх по землях.

28 Пристали вони до Баал-Пегора, й їли жертви мертвих ідолів.

29 Прогнївили Бога дїлами своїми; і спала на них кара.

30 Тодї Пинегас, зробивши суд, умилосердив Бога, і кара минула.

31 І полїчено йому се за справедливість з роду в рід аж по віки.

32 Ще прогнївили Бога над водами Мериви; і задля них дізнав Мойсей лиха.

33 Бо так допекли серцю його, що нерозважно говорив устами.

34 Вони не знищили народів, про котрих говорив їм Господь;

35 Але помішались з народами, і навчились звичаїв їх.

36 Почали служити божищам їх, котрі для них сїткою стались.

37 Синів своїх і дочок своїх в жертву бісам приносили;

38 Проливали кров невинну, кров синів своїх і дочок своїх, що жертвували їх божищам Канаанським; і осквернилась земля від крові.

39 І опоганили себе дїлами своїми, і творили блуд починками своїми.

40 Тодї запалав гнїв Господа на нарід його, і з'огидїло йому наслїддє його;

41 Віддав їх в руки народам, і їх ненавидники панували над ними.

42 Вороги їх гнобили їх, і вони були поневолені під рукою їх.

43 Часто спасав він їх; вони ж гнївили його радою своєю, і падали за несправедливість свою.

44 Але він зглянув на їх неволю, як почув моленнє їх;

45 І згадав він заповіт свій з ними, і жаль йому стало по великостї милосердя його.

46 І дав їм знайти милосердє в усїх, що в полон їх забрали.

47 Спаси нас, Господи Боже наш, і збери нас до купи зпоміж народів, щоб могли прославляти сьвяте імя твоє, і хвалитись славою тоєю. Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки! І нехай скаже весь нарід: Амінь! Аллилуя!

Псалтир 106

1 Х валїте Господа! Він бо благий, бо милість його по віки.

2 Да скажуть вибавлені від Господа, котрих він вислобонив з руки ворога,

3 І котрих до купи зібрав з країв, зі сходу і заходу, з півночі і від моря.

4 Вони блукали в пустинї, по степових шляхах, не знайшли місця собі на оселю.

5 Терплючи голод і смагу, вони томились душею.

6 Тодї взивали до Господа в тїснотї своїй, і він визволяв їх з біди їх.

7 І він проводив їх правою дорогою, щоб прийти до людяного міста.

8 Да славлять Господа за милість його, і чудеса його над синами людськими!

9 Він бо наситив душу прагнущу, й голодуючу душу сповнив добром.

10 Седїли вони в тьмі і в тїнї смертї, сковані нуждою і желїзом,

11 Бувши впертими проти слова Божого і зневажаючи волю Всевишнього,

12 Тому смирив він серце їх бідою; вони падали, і не було помочі для них.

13 Тодї Господа вони благали у своїй тїснотї, і він спасав їх з біди їх.

14 Вивів їх з темноти і з тїнї смертної, і розбив їх кайдани.

15 Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його над синами людськими!

16 Він бо розломив брами мідянї, і сокрушив засуви желїзні.

17 Безумні - за свої переступні дороги і за свої несправедливостї караються.

18 Душа їх одвертається від їжи, і вони приближились до воріт смертних.

19 Тодї благають Господа в своїй тїснотї, і він визволяє їх з біди їх.

20 Посилає слово своє і вертає їм здоровлє, і спасає їх від домовини їх.

21 Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його над синами людськими!

22 Нехай принесуть жертву хвали, і піснями прославлять дїла його!

23 Ті, що в суднах пускаються на море, на водах великих мають торгове дїло,

24 Вони бачать дїла Господнї і чудесні творива його в глибинї;

25 Рече він, і буйний вітер знявся, що високо підносить филї.

26 Кидає ними під небо, провалює їх в безодню, в бідї душа їх млїє.

27 Мотаються, хиляються, як чоловік пяний, поникла вся мудрість їх.

28 Тодї до Господа вони у своїй тїснотї взивають, і він виводить їх з біди їх.

29 Він переміняє хуртовину на тишину, і филї втихомирились.

30 І вони радїють, що стає тихо, і до бажаної пристанї він їх приводить.

31 Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його для синів людських,

32 І возносять його в зборі людей, і в радї старших хвалять його!

33 Він обертає ріки в пустиню, і жерела водні в суходіл,

34 Плодовиту землю - в соляний степ, за злобу живущих там.

35 Він обертає й пустиню в озера водисті, і суходіл в жерела водні;

36 І поселяє там голодних, і закладають оселю.

37 Засївають поля, насаджують виноградники, котрі видають овочі і плоди.

38 Він благословить їх, і вони вельми розмножуються; і скота дає їм не мало.

39 Часами стає їх меньше, і вони хиляються від неволї, горя і нещастя.

40 Він кидає сором на князїв, і велить їм блукати в безлюддї і в безвіддї;

41 Бідного він з нужди видвигає, і роди його, як стадо, розмножує.

42 Щирі серцем побачать се і звеселяться, і всяка несправедливість зацїпить уста свої.

43 Хто мудрий, той замітить ті речі, і нехай зрозуміють милостї Господнї.

Псалтир 107

1 Пісня, псальма Давидова. У твердилось серце моє, Боже! Засьпіваю, похвальні піснї засьпіваю; та й душа моя.

2 Пробудися, псалтире і гуслї! Збудимо ранню зорю.

3 Буду прославляти тебе, Господи, між народами, і сьпівати тобі між племенами;

4 Бо милість твоя понад небеса велика, і правда твоя під облаки.

5 Будь возвисшений, Боже, над небеса, і слава твоя нехай буде по всїй землї!

6 Щоб спаслися твої любі, рятуй правицею твоєю, і вислухай нас!

7 Бог сказав в сьвятинї своїй: Заторжествую, роздїлю Сіхему, і долину Суккот розміряю.

8 Мій Галад, мій Манас, і Єфрем - голови моєї твердинї, Юда скептро моє.

9 Моаб чаша моя вмивальня; на Едому кину сандали мої. Филистійська земле, ликуй передо мною!

10 Хто проведе мене до города утвердженого, хто проведе мене аж до Едома?

11 Хиба не ти, Боже, що відкинув нас, хиба не вийдеш, Боже, з нашими військами?

12 Пішли нам поміч в тїснотї! Марна надїя на людську защиту.

13 З Богом докажемо силу; і він розтопче гнобителїв наших.

Псалтир 108

1 Проводиреві; псальма Давидова. Б оже, хвало моя, не мовчи!

2 Бо губи грішника і губи зрадливі проти мене відчинились; брехливими язиками говорять проти мене.

3 Ненависними словами мене обступили, і безвинно напали на мене.

4 За любов мою ворогують на мене; а я все молюся.

5 А вони менї злом за добро, за любов ненавистю відплатили.

6 Пусти на него беззаконника, і сатана нехай стоїть праворуч у него.

7 Коли на судї стане, нехай вийде виноватий, і благаннє його нехай за гріх полїчиться.

8 Нехай віку свого не звікує, а уряд його возьме инший!

9 Сини його будуть сиротами, а жінка його вдовою!

10 Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, і покинувши пустки свої, хлїба просять!

11 Лихварь нехай все, що він має, загорне, й чужі люде працю його розхоплять!

12 Нехай нїкого не має, хто постояв би в добротї до його, і нехай не буде нїкого, хто б сиріт його помилував!

13 Потомство його нехай згине, в другому поколїнню нехай імя його буде затерте!

14 Нехай згадаються перед Господом несправедливостї батьків його, і гріх матері його нехай не затреться!

15 Нехай гріхи їх все будуть перед Господом, а він знищить память їх на землї!

16 Тому, що не було на думцї в його, творити милість, що до смерти гнобив чоловіка нужденного і бідного і засмученого в серцї.

17 Любив він проклін, нехай же спаде на його! Не любив благословення, нехай же нїколи не зазнає його!