10 Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинскється.

11 Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,

12 І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,

13 Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.

14 Слухай же сього, Йове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.

15 Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?

16 Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?

17 Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?

18 Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?

19 Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.

20 Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?

21 Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.

22 Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.

23 Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.

24 То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!

Йов 38

1 Озвався Господь до Йова з бурі й промовив:

2 Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами?

3 Зараз підпережи чересла твої*, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї:

4 Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш!

5 Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по нїй?

6 На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її,

7 Як тим часом всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів?

8 Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло,

9 Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його,

10 Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота,

11 І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм?

12 Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервонїти)

13 Та щоб обхопила краї землї, а земля стрясла з себе безбожників;

14 Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа,

15 А безбожникам щоб одняте було сьвітло, і сьмілива рука їх зломилась.

16 Чи то ти сходив у глибину морську та провірював безодню?

17 Чи ворота смертні тобі відчинялись, чи бачив ти двері темряви страшної?

18 Чи обняв ти оком сьвіт увесь широкий? Говори, коли все знаєш?

19 Куди дорога до пробутку сьвітла, й де місце темряви?

20 А вже ж ти доходив до гряниць її й знаєш стежки до дому її.

21 Певно знаєш, бо ти був тодї вже народжений, й днїв життя твого дуже багажео!

22 А може доходив до складів снїгу, й бачив грядові комори,

23 Що я їх переховую на час смутку, на день побою та війни (проти ледачих)?

24 Якою дорогою розливаєсь сьвітло й шириться східний вітер по землї?

25 Хто дощу канали риє, й хто блискавицям путь указує та грому,

26 Щоб ійшов дощ на землю безлюдну, на пустиню, де нема й чоловіка,

27 Щоб насичував пустиню й степ, і розбуджував до росту зароди травні?

28 Чи в доща є батько? Хто роджає краплї роси?

29 Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусї - хто його родить?

30 Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безоднї замерзає.

31 Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона*?

32 Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дїтьми її?

33 Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землї?

34 Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе?

35 Чи можеш ти розсилати блискавицї, та й чи прийдуть вони 'д тобі й скажуть: Ось ми!

36 Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові?

37 Хто може перелїчити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний,

38 Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь?

39 Не вже ж то ти ловиш левицї здобич і левчуків годуєш,

40 Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавинї засїдаються?

41 А воронові хто готує харч його, коли дїти його пищать до Бога, блукаючи без поживи?

Йов 39

1 Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?

2 Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?

3 Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;

4 Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.

5 Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?

6 Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.

7 Сьміх - йому товпи міські, й не чує крику погонича,

8 По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.

9 А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?

10 Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?

11 Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?

12 Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?

13 Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?

14 Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,

15 Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;

16 До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його* буде даремний;

17 Бо Бог не да ?в йому розуму й не вдїлив глузду;

18 (Тільки втїкаючи) коли підніме крила, - сьміх йому кінь і їздець його.

19 Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?

20 Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;

21 Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;

22 З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.

23 Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;

24 Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;

25 Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.

26 Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?

27 Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?

28 Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;

29 Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;

30 Орлята його пють кров, і де труп, там і він.

31 І говорив Господь дальше й сказав до Йова:

32 Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому!

33 І відказав Йов Господеві й промовив:

34 Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі.

35 Раз я говорив - та тепер говорити не стану; - навіть два рази, та більш не буду.

Йов 40

1 І відказав Господь Йовові з бурі й промовив:

2 Підпережи чересла твої, як мужові годиться: я питати мусь у тебе, а ти говори менї.

3 Ти хочеш опрокинути присуд мій, хочеш винуватити мене, щоб себе якось оправдити?

4 Чи така ж рука у тебе, як рука у Бога! Чи з'умієш загріміти таким голосом, як він?

5 А нуж, одягнись у величчє й славу, украси себе сяєвом і пишнотою;

6 Вилий строгість гнїву твого, позирни на гордих і смири їх:

7 Поглянь на всїх зарозумілих і принизи їх, та зітри безбожних таки на місцях їх;

8 Закопай всїх їх у землю й лиця їх покрий тьмою.

9 Тодї й я признаю, що правиця твоя може рятувати тебе.

10 Ось бегемот*: Я создав його так само, як і тебе; він їсть траву, як віл;

11 Його сила в бедрах його, а крепкість його в мяснях черева його;

12 Махає він хвостом, неначе кедром, а бедра в його - з жил, мов сїтка, помотаних;

13 Ноги в його, як мідяні труби; костї - мов залїзні прути;