13 Коли ви й впокоїтесь по вівчарнях, то маєте бути, як крила голубки, сріблом покриті, котрих пірє золотом сяє.

14 Як Всемогущий розсипав царів на землї, побілїла, як снїг, на Цальмонї.

15 Гора Базанська, гора Божа, щоглами багата гора Базанська.

16 Чого ви, гори-бескиди, споглядаєте завидно на гору, котру взяв Бог на домівку для себе? Господь жити ме там по віки.

17 Колесниця Божа двічі десять тисяч, тисячі і знов тисячі; Господь між ними - Господь живущий у сьвятинї Синая.

18 Вийшов єси на гору, ти забрав в неволю бранцїв; приняв дари для людей, і навіть для противних твоїй волї, щоб Господь Бог мав оселю.

19 Благословен Господь! День в день щедрить нам Бог нашого спасення.

20 Бог наш, Бог спасення, і в руках Господа Бога збавленнє від смертї.

21 Річ певня, що Бог розтрощить голову ворога свого, косматий лоб того, хто закостенїв в гріхах своїх.

22 Господь сказав: Приверну їх із Базан-гори, приверну з безоднї моря,

23 Щоб ти полоскав ноги твої в крові, а для язиків собак твоїх була з ворогів частина їх.

24 І бачили вони твій похід, Боже, похід мого Бога, мого царя, у сьвятиню.

25 Поперед ійшли люде, що сьпівали; за ними ті; що на струнах вигравали, кругом їх дївчата тимпанами брязчали.

26 На зборах прославляйте Бога, Господа, ви потомки Ізраїля!

27 Ось вони, Бенямин, наймолодший, їх владика; князї Юдині, їх полки, князї Завулонові, князї Нефталимові.

28 Звелїв наперед Бог силу твою. Укріпи, Боже, те, що дав єси нам!

29 Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть дари тобі.

30 Вгамуй зьвіра-дикуна, стадо бугаїв з ялівками народів: кожний з них підбиває людей брилою срібла. Розсип народи, що війни бажають!

31 Прийдуть можні з Египту; Етиопія скоро простягне руки свої до Бога.

32 Царства земні! Сьпівайте Богу, прославляйте Господа,

33 Котрий сидить на небесах, небесах одвічних; ось він гремить голосом своїм, голосом сильним.

34 Воздайте славу Богові! Величиє його над Ізраїлем і потуга його над хмарами.

35 Дивен Бог в сьвятинї своїй, Бог Ізраїля; він дає народові силу й потугу. Благословен Бог!

Псалтир 68

1 Проводиреві хора: На Шошанїм. Давидова. С паси мене, Боже, бо повідь займає душу мою!

2 Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна; попав на глибину, і бистрінь заливає мене.

3 Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого.

4 Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене; потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене; чого я не загарбав, те мусїв я дати.

5 Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою.

6 Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних! Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля!

7 Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє!

8 Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї.

9 Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене.

10 Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу.

11 Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою.

12 Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають піснї на підпитку.

13 Я ж, Господи, - молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого!

14 Витягни мене з болота, не дай е менї потонути! Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод.

15 Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх.

16 Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великостї милосердя твого.

17 І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро!

18 Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх!

19 Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою.

20 Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого.

21 До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували.

22 Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться.

23 Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться.

24 Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх!

25 Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось нї одного живого!

26 Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх.

27 Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою.

28 Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними!

29 Я ж бідний і горе менї; спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене!

30 Буду прославляти імя Боже піснями, величарои його хвалою.

31 Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями.

32 Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше!

33 Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю.

34 Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить.

35 Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські; і мати муть там оселю і займаньщину.

36 І потомство слуг його мати ме наслїддє; і хто любить імя його, жити ме там.

Псалтир 69

1 Проводиреві хора; Давидова, на спомин. П оспіши, Боже, спаси мене, Господи, прийди на поміч менї!

2 Нехай осоромляться і повстидаються всї, що на життє моє чигають! Нехай назад кинуться і осоромляться ті, що втїшаються з мого нещастя!

3 Нехай повернуться назад, в нагороду за свій сором, ті, що кажуть: Ого! Ого!

4 Нехай радуються і веселяться в тобі всї, що шукають тебе! А ті, що люблять спасеннє твоє, нехай кажуть: Бог великий!

5 Я ж мізерний і бідний; Боже, поспіши до мене! Ти моя поміч і моє спасеннє; Господи, не загайся!

Псалтир 70

1 Н а тебе, Господи, вповаю, нехай не повстидаюсь по віки.

2 По справедливостї твоїй вислобони мене і спаси мене! Прихили до мене ухо твоє і спаси мене!

3 Будь менї скеля на домівку, де б менї мож було завсїди ходити! Ти звелїв спасти мене, ти бо єси моя скеля і моя твердиня.

4 Боже мій, спаси мене з рук беззаконника, з рук неправедника і гнобителя!

5 Ти бо єси моя надїя, Господи Боже! Моє впованнє від молодого віку мого.

6 Почавши від лона матернього, я на тебе покладався; від внутра матернього ти стережеш мене; тебе в піснях моїх все прославляю.

7 Многим людям чудовищем я здавався; але ти сильна моя защита.

8 Уста мої повні хвали твоєї, слави твоєї цїлий день.

9 Не відкинь мене у старостї; коли знеможу силою, не опусти мене!

10 Мої бо вороги змовляються на мене, і ті, що чигають на мене, нараджуються.

11 І вони кажуть: Бог опустив його; гонїть за ним, і зловіть його, нема бо йому спасителя.

12 Боже, будь не далеко від мене, поспіши менї на поміч!

13 Нехай осоромляться, нехай щезнуть ті, що проти душі моєї встали! Нехай покриє сором і безчестє тих, що нещастя для мене бажають!

14 Я ж буду все на тебе вповати, і хвалу твою ширити.

15 Уста мої будуть звіщати справедливість твою, цїлий день твоє спасеннє; я бо не знаю їм лїку.

16 Буду ступати силою Господа Бога, буду згадувати твою справедливість, твою тілько.

17 Боже! Ти вчив мене з малку; і досї я проповідував чудеса твої.

18 І до старостї, до пізної старостї, не опусти мене, Боже, поки не возвіщу рамя твоє будущому роду; всїм, що прийдуть, потугу твою!

19 І твоя справедливість, Боже, надто велика, ти Боже, що вчинив єси дїла великі, хто рівня тобі?

20 Ти, що дав нам зазнати богацько біди і лиха, ти знов даєш нам життє, і добуваєш нас із пропастей землї.

21 Побільши потугу мою, обернись і потїши мене.