14 Ти пробив його ж списами голови гетьманів його, коли вони примчались бурею, щоб мене розбити, й радувались, як той, що надїється, бідолаху в тайному місцї пожерти.
15 Ти ж, мов би кіньми своїми, прочинив нам дорогу через море, через безодню вод великих.
16 Почувши-згадавши про се, затрусилось внутро в менї; на вість про се задріжали губи в мене; біль дійшов аж до костей моїх, і захиталось місце підо мною; та менї треба бути спокійним в день нужди, коли нлї,ступить на мій нарід грабіжник його.
17 Та хоч би не цьвіла фиґовина, не родив виноградник, і оливина завяла; хоч би нива не дала хлїба, не стало овець в кошарі а товару в стайнях, -
18 То я й тодї буду веселий в Господї, й радуватись буду Богом спасення мого.
19 Бо Господь Бог - моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори.
Софонiя 1
1 Слово Господнє, що надійшло до Софонїї Хусієнка, сина Годолїїного, сина Аморіїного, сина Езекіїного, за Юдейського царя Йосії Амоненка:
2 Все повигублюю з лиця землї, говорить Господь:
3 Вигублю людей й скотину, вигублю птаство під небом і рибу в морі, й всю погань разом із безбожниками; вигублю людей з обличчя землї, говорить Господь.
4 І простягну руку мою проти Юдеї й проти осадників Ерусалимських, і повикоренюю з сього місця все, що позоставалось од Баала, навіть імя попів і слуг ідолських,
5 Та й тих, що на кришах припадають перед небесним воінством, і тих їх поклонників, що кленуться Господом, а заразом кленуться й царем своїм (Молохом),
6 Укупі з тими, що поодвертались од Господа, й не шукають Господа та й не питають про його.
7 Замовкни перед лицем Господа Бога! день бо Господень уже близько. Господь наладив уже жертву на заколеннє, назначив, кого має до неї покликати.
8 У жертовний же день Господень навідаю карою князїв укупі з царськими синами й усїма тими, що вдягаються в чужоземню одїж;
9 Того дня навідаю всїх, що гордо переступають поріг, і переповнюють дом Господень грабежем та оманою.
10 І буде в той день, говорить ГоспоТа ь, роздаватись крик від Рибалчиної брами й риданнє від других воріт і велике зворушеннє по всїх узгірях.
11 Ой голосїте, осадники нижньої дїльницї міста, бо щезнуть усї торговельники, вигинуть усї, що нагромадили срібла.
12 І буде того часу: я обшукаю з сьвітлом увесь Ерусалим, і скараю тих, що, мов на дріжджах, седять собі безпечно, та мовляють у серцях своїх: Господь не робить нї добра, нї зла, -
13 І попадуться багацтва їх у здобич, а доми їх обернуться в пустки: побудують доми, а жити в них не будуть, понасаджують виногради, та вина з них пити не будуть.
14 Не далеко вже великий день Господень, близький і сквапно надходить: уже чути голос дня Господнього. Гірко заголосить тодї й сам невмірака!
15 Днем гнїву буде день той, днем смутку й тїснечі, днем розбурювання й пустошення, днем мраки й темряви, днем хмари й мгли, -
16 Се день гучання труби й воєнного крику проти утвердженого міста й його башт високих.
17 І стїсню людей, що ходити муть, нїби послїпли, за те що согрішили проти Господа; й помішається порозливана кров із них з порохом, і тїла їх лежати муть гноєм.
18 Нї срібло їх нї золото їх не зможе врятувати їх у день гнїву Господнього; огонь ревнивостї його пожере всю отту землю; бо пагубу, та й то не ждану, довершить він над усїма осадниками землї.
Софонiя 2
1 Дослїдждуйте ж себе вважно, вивідуйте себе, народе бутний,
2 Докіль не настигло ще те, що призначено, - час бо пролїтає, мов полова - докіль іще не прийшов на вас палаючий гнїв Господень, не наспів на вас день досади Господньої.
3 Шукайте Господа, всї ви покірні в землї, що певните закони його; шукайте справедливостї, шукайте смирностї; може хоч ви оц?уїлїєте в день гнїву Господнього.
4 Ось бо, й Газа обезлюдїє, й Аскалон опустїє, ополуднї з Азоту всїх повиганяють, а Екрон буде викоренений.
5 Горе поморянам, - народові Крити! Проти вас слово Господнє, Кананеї, - земле Филистійська! витрачу тебе що до одного осадника, -
6 І обернеться поморрє в кошару на вівцї, в загін на товар.
7 І допадеться та країна Юдиним останкам, і будуть вони там пасти, а настане вечір, у будинках Аскалонських одпочивати; бо Господь Бог навідається до них і заверне з неволї.
8 О, я чув наругу Моаба і насьміхи синів Аммонових, як вони з люду мого глузували та пишались у його займанщинї.
9 Тим же то, так певно, як я живу, говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля: Моаб буде, як Содома, а сини Аммонові - як Гоморра; будуть місцем кропиви, солоним проваллєм, - пустинею на віки; останок мого люду займе їх, як здобич, і ті, що вцїлїють, заберуть їх собі в наслїддє.
10 Се буде їм за їх гордощі, за те, що вони пишались та глузували з народу Господа сил небесних.
11 О, страшним стане їм Господь; він повигублює всї боги на землї, й йому будуть покланятись - кожний в свому краю - й усї острови далекі.
12 І ви, Етіопії, поляжете від меча мого.
13 І простягне він руку свою на північ, і затратить Ассура, та й Ниневію оберне в розвалища, в степ сухий, як пустиня,
14 І будуть посеред неї спочивати стада та всяка животина; пеликан та їжак будуть по різьбових окрасах ночувати; голоси їх будуть із вікон роздаватись, а опустїннє видне буде й на одвірках, бо не стане на них кедрових окладин.
15 От, яким стане той город веселий, що жив собі безпеч, що то мовляв у серцї свому: Ось, я! нема понад мене! О, що ж із нього зробилось! - розвалища, леговища зьвірям! Хто нї проходити ме попри його, - засвище та й махне рукою.
Софонiя 3
1 Горе місту нечистому, опоганеному, кровожадному!
2 Не слухає воно голосу, не приймає науки, на Господа не вповає, до свого Бога й не приближується.
3 Князї в його - рикаючі леви; суддї його - вовки під вечір, що до ранку й однієї не лишають кістки.
4 Пророки в його - безглузді й зрадливі, а сьвященники його поганять сьвятиню, топчуть закон.
5 Та справедливий Господь посеред його не творить несправедливостї: Він що-ранку виявлює суд свій нехибний, та беззаконник і стиду не знає.
6 Я повитрачував народи, повалив їх твердинї; поробив безлюдними в них улицї, що нїхто ними не ходить; попустошені їх городи: нема в них нї осадників нї людини.
7 До того й говорив я: Тілько бійся мене, приймай науку, то й не спустошу пробуток твій, не прийде на нього те лихо, що я призначив йому; вони ж про те тільки й дбали, щоб погіршувати свої вчинки.
8 Оце ж ждїте мене, говорить Господь, до того дня, як устану, щоб пустошити; бо я постановив, позбірати народи, поскликати царства, щоб на них досаду мою зігнати, стрясти на них жар гнїву мого: від огню бо ревностї моєї погибне вся земля.
9 Тодї дам я знов народам уста чисті, щоб вони призивали ймя Господнє й служили йому однодушно.
10 Із земель Етіопських, що по тім боцї ріки, будуть мої поклонники - дїти розсїяних вірних моїх, - приносити менї дари.
11 Того часу не будеш ти соромити себе давними вчинками твоїми, якими ти проступався проти мене; тодї бо повидалюю зпроміж тебе тих, що гордяться твоєю величавостю, та й - і ти не будеш пишатись сьвятою горою моєю;
12 А дам тобі людей покірних і вбогих, а сї будуть вповати на ймя Господнє.
13 Останок Ізраїля не чинити ме несправедливостї, не мовляти ме льжи, й не знайдеться в устах у них язика зрадливого; вони будуть пастись спокійно й нїхто їх не буде лякати.
14 О, висьпівуй, дочко Сионова! викликуй гчно, Ізраїлю! радуйся й веселися, дочко Ерусалимська, від щирого серця!
15 Господь перемінив свій засуд на тебе, прогнав ворога твого! Сам Господь, Царь Ізраїля, посеред тебе; не будеш дознавати лиха.
16 Тодї скажуть Ерусалимові: Не бійся, а Сионові: Нехай не опадають руки в тебе!
17 Господь, Бог твій, посеред тебе; у нього сила, рятувати тебе; він радістю радуватись буде тобою, буде милувати по своїй любові, буде зза тебе веселитись веселостю великою.
