36 Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.

37 Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий;

38 а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;

39 ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.

40 Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього:

41 Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,

42 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.

43 Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.

44 Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.

45 Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;

46 і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.

47 Знов, ц і рство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;

48 як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.

49 Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,

50 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.

51 І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.

52 Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.

53 І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.

54 І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?

55 Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?

56 хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?

57 І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.

58 І не зробив там многих чудес через недовірство їх.

Вiд Матвiя 14

1 Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,

2 і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него.

3 Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.

4 Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її.

5 І, хотїв його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка.

6 У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові.

7 За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.

8 Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Йоана Хрестителя.

9 І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли з ним за столом, звелїв дати.

10 І, пославши, стяв Йоана в темницї.

11 І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.

12 І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.

13 Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів.

14 І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.

15 Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.

16 Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.

17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.

18 Він же рече: Принесїть менї їх сюди.

19 І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.

20 І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.

21 А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.

22 І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.

23 А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.

24 Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.

25 У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.

26 І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.

27 Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.

28 Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.

29 Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.

30 Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.

31 Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?

32 І як увійшли вони в човен, утих вітер.

33 А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.

34 І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.

35 І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;

36 і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.

Вiд Матвiя 15

1 Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:

2 Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.

3 Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?

4 Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.

5 Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,

6 той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.

7 Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:

8 Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.

9 Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.

10 І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:

11 Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.

12 Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?

13 Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.

14 Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.

15 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.

16 Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?

17 Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;

18 а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.

19 Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.

20 Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.

21 Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.

22 Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.

23 Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.

24 Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.

25 Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.

26 Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.