16 І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.
17 І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
18 І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
19 Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
20 І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.
21 А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
22 І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
23 і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
24 І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
25 Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
26 і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,
27 почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
28 Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
29 І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.
30 І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
31 І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
32 І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33 Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
34 Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
35 Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
36 Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
37 І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
38 І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39 І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
40 І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
41 І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
42 І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
43 І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
Вiд Марка 6
1 І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.
2 І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
3 Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
4 Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.
5 І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
6 І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
7 І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
8 і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,
9 щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.
10 І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
11 А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.
12 І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
13 І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
14 І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
15 Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
16 Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
17 Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
18 Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
19 Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.
20 Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
21 Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
22 і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
23 І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.
24 Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
25 І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.
26 І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.
27 І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.
28 І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.
29 І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.
30 І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
31 І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.
32 І поплили в пусте місце човном, окроме.
33 І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
34 І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.
35 І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -
36 відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
37 Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
38 Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.
39 І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,
40 і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
41 І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.
42 І їли всї, й наситились.
43 І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
44 А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
45 І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
46 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
47 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.
48 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.
49 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
50 всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
