3 Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо:
4 (бо зброя воювання нашого не тїлесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,)
5 руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу,
6 і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух.
7 Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, що, як він Христів, так і ми Христові.
8 Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б.
9 (Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, -
10 бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, -
11 такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами).
12 Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють.
13 Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, (яко) міру, щоб досягти і до вас.
14 Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістєм Христовим.
15 Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мірилу нашому надто,
16 щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене.
17 Хто ж хвалить ся, нехай у Господї хвалить ся.
18 Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє.
2-е до коринтян 11
1 Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене.
2 Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужові, щоб чистою дївою привести перед Христа.
3 Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї.
4 Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовістє, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі.
5 Думаю бо, що я нїчим не зоставсь позаду переднїх апостолів.
6 Хоч бо я й неук словом, та не розумом; нї, ми знані у всьому між вами.
7 Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам?
8 Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам;
9 і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нїкому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.
10 (Як) істина Христова є в менї (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських.
11 Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те).
12 Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.
13 Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими.
14 І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.
15 Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх.
16 Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж нї, хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись.
17 А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певнотї похвали.
18 Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь.
19 Радо бо терпите безумних, розумними бувши.
20 Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як хто бє вас у лице.
21 Робом досади глаголю, так нїби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь.
22 Вони Євреї? І я. Вони Ізраїльтяне? І я. Вони насїннє Авраамове? І я.
23 Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту.
24 Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я.
25 Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибинї;
26 у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городї, у бідах у пустинї, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами;
27 у працї і в журбі, почасту в недосипанню, в голодї і жаждї, в постах часто, в холодї й наготї.
28 Опріч того, що осторонь, налягає на мене щоденна журба про всї церкви.
29 Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів?
30 Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї.
31 Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю.
32 У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотївши піймати мене;
33 і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його.
2-е до коринтян 12
1 Не користь же менї хвалитись, та перейду до видїння і одкриття Господнього.
2 Я знаю чоловіка в Христї перед чотирнайцятьма лїтами (чи в тїлї, не знаю, чи без тїла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба.
3 І знаю такого чоловіка (чи в тїлї, чи без тїла, не знаю; Бог знає),
4 що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити.
5 Таким хвалити мусь; собою ж не хвалити мусь, а тільки немощами моїми.
6 Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав амад те, чим бачить мене або чує що від мене;
7 І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано менї колючку в тїло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся.
8 Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене.
9 Та Він сказав менї: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіще ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова.
10 Тим любо менї в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа; коли бо я немочний, тодї я сильний.
11 Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я негірший од найперших апостолів, хоч я й нїщо.
12 Справдї ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах.
13 Що бо єсть, чим вас упослїджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простїть менї сю кривду.
14 Ось утретє готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас; бо не дїтям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дїтей.
15 Менї ж найлюбіщ буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хочь вельми вас люблячи, я менше люблений вами.
16 Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас?
17 Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас?
18 Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами?
19 Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє.
20 Боюсь бо, щоб инодї прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете: щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу;
21 щоб, як прийду знов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згрішили, та й не покаялись у нечистотї, й блудї, й розпустї, що коїли.
2-е до коринтян 13
1 Се вже втретє йду до вас. При устах двох сьвідків або трох стане кожне слово.
2 Наперед казав я вам і наперед кажу, мов би був перед вами вдруге, і тепер, не бувши між вами, пишу до тих, що перше згрішили, і до всїх инших, що, як прийду знов, то не пощаджу:
