— Я маю сказати рабині “прошу”? — перебила його Королева.

— Авжеж, пані. Ці рабині літаючих слів — рабині зовсім особливі, котрих ніхто ніколи не бачить. Я вже літня людина, проте жодного разу в житті я не бачив телефоністки… Отже, за кілька секунд інша рабиня, теж жінка, але та, що знаходиться на відстані багатьох миль від першої, скаже вам: “Едістоун, дванадцять дев’яносто два”. А ви скажете: “Я місіс Морган. Хочу поговорити з містером Морганом, який, як мені відомо, знаходиться в кабінеті містера Бескома”. Потім ви трішки зачекаєте, і містер Морган почне говорити з вами.

— За багато миль?

— Атож, пані, і буде чутно його так, ніби він у сусідній кімнаті. А коли містер Морган скаже: “До побачення”, ви теж скажете: “На все добре” — і повісите слухавку, як я це зробив.

І Королева зробила все, що їй сказав Паркер. Дві рабині відповіли їй, підкоряючись названій нею магічній цифрі. І ось уже Френк розмовляє з нею, сміється, просить не нудьгувати й обіцяє бути вдома не пізніше п’ятої.

А для Френка увесь цей день був заповнений клопотами.

— Що за таємний ворог з’явився у вас? — знову і знову запитував його Беском, та Френк тільки хитав головою, відмовляючись зрозуміти, хто б це міг бути.

— Адже ви ж самі бачите: там, де не йдеться про ваші акції, на біржі цілком спокіно. А що ж із вашими акціями? Почнемо з “Фріско консолідейтед”. Жодними причинами і домислами не можна пояснити, чому акції цієї компанії так різко падають униз. І зауважте: падають акції лише ваших підприємств. Компанія “Нью-Йорк, Вермонт енд Конектикут” виплачувала останні чотири квартали п’ятнадцять відсотків дивідендів, і акції її здавалися так само непохитними, як Гібралтар. Але тепер вони падають і падають. Те ж саме з акціями “Монтана Лоуд”, міднх копалень у Долині Смерті, “Імперіел Тангстен” і “Норс-Уестерн електрик”. А візьміть акції “Аляска Тродуелл”? Вони були стійкі як скеля. Наступ на них розпочався лише вчора надвечір. До закриття біржі вони упали на вісім пунктів, а сьогодні — на шістнадцять. Усе це акції підприємств, у які вкладений ваш капітал. Ніякі інші папери не порушені. Інші абсолютно стійкі.

— Але й акції “Темпіко петролеум” теж стійкі! — заперечив Френк. — А в це підприємство в мене найбільше грошей вкладено.

Беском у розпачі знизав плечима:

— Ви впевнені, що не можете назвати нікого, хто здатний на таке? Невже вам не спадає на думку, хто ваш ворог?

— Їй-право, ні, Бескоме! Ні на кого не можу подумати. У мене немає ніяких ворогів просто тому, що після смерті батька я зовсім не займався справами. “Темпіко петролеум” — єдине підприємство, яким я цікавився, але з його акціями поки що все гаразд. — Він неквапливо підійшов до біржового телеграфу. — Ось гляньте, продано ще п’ятсот акцій за ціною на півпункта вище, ніж досі.

— І все-таки хтось на вас полює, — запевнив його Беском. — Це ясно як Божий день. Я переглядаю всі звіти про ці підприємства, які вам назвав. Факти в них підроблені — підтасовані досить майстерно, щоб створити якомога похмуріше враження. Чому, наприклад, “Норс-Уестерн” не виплатила дивідендів? Чому в таких чорних тонах складено звіт Малені про підприємство “Монтана Лоуд”? Гаразд, не будемо говорити про ці тенденційні звіти. Але чому така кількість акцій викидається на ринок? Справа ясна: хтось веде наступ, очевидно, на вас — і, повірте, наступ цей не випадковий; він готувався повільно і неухильно. Катастрофа може статися при перших же чутках про війну, про великий страйк чи фінансову паніку — словом, після першої події, яка захитає увесь біржовий ринок. Погляньте на своє становище: акції всіх підприємств, окрім тих, що ви фінансуєте, цілком стійкі. Я весь час намагався сплачувати різницю в курсі. Але значна частина ваших додаткових забезпечень уже витрачена, а різниця між собівартістю і продажною ціною акцій дедалі зростає. Це не дрібниця. Це може призвести до краху. Становище надто скрутне.

— Але в нас є “Темпіко петролеум”. Тут нам все ще посміхається щастя: ці акції можуть покрити будь-яку різницю, — сказав Френк. — Щоправда, мені б не хотілося продавати їх, — додав він.

Беском похитав головою:

— Ми маємо враховувати можливість революції в Мексиці і поблажливість нашого уряду. Якщо ми залучимо акції “Темпіко петролеум”, а там почнеться якийсь заколот, — вам кінець. І все-таки, — завершив Беском, — я не бачу іншого виходу, як удатися до допомоги акцій “Темпіко петролеум”. Я вичерпав майже всі ресурси, що ви мені залишили. А те, що відбувається з нами, — це не раптова атака. Це повільний і завзятий наступ, що нагадує мені рух льодовика, який сповзає з гори. Усі ці роки, що я веду ваші справи на біржі, ми вперше потрапляємо в глухий кут. Тепер поговорімо про ваше фінансове становище взагалі. Вашими фінансами відає Колінз, і йому має бути все відомо. Але вам необхідно бути в курсі всіх справ. Якими паперами ви можете мене забезпечити? Якими — сьогодні і якими — завтра? Якими — наступного тижня й у наступні три тижні?

— Скільки ж вам треба? — у свою чергу запитав Френк.

— Мільйон доларів сьогодні, до закриття біржі. — Беском красномовно вказав на біржовий телеграф. — І принаймні ще двадцять мільйонів у найближчі три тижні, якщо — раджу вам гарненько запам’ятати це “якщо”, — якщо у світі все буде спокійно і становище на біржі залишиться таким, як останні півроку.

Френк рішуче підвівся і взяв свого капелюха.

— Я негайно їду до Колінза. Він набагато краще обізнаний зі станом моїх справ, аніж я сам. Я передам вам принаймні мільйон сьогодні, і я майже певен, що зможу дістати вам решту протягом найближчих тижнів.

— Пам’ятайте, — застеріг його Беском, стискаючи йому руку, — найлиховісніше в цій спрямованій на вас атаці — методична неквапливість, з якою вона розгортається. І це не маскарадний жарт, а широко задумана кампанія, і веде її, цілком імовірно, якийсь великий фінансист.

Не раз за цей день і вечір рабиня літаючих слів викликала Королеву до апарата і з’єднувала з чоловіком. На свою величезну радість, вона знайшла в себе в спальні, біля ліжка, телефон, і, викликавши кабінет Колінза, побажала Френку доброї ночі і спробувала навіть поцілувати його в телефон, на що у відповідь почула дивний, неясний звук — його відповідний поцілунок.

Королева не знала, скільки спала. Але, прокинувшись, вона з-під примружених повік побачила, що Френк дивиться на неї від порога; потім він тихенько вийшов зі спальні. Вона відразу підхопилася і побігла до дверей, але Френк уже спускався сходами.

“Знову в нього неприємності з американським богом”, — подумала Королева, здогадавшись, що Френк, очевидно, пішов до тієї дивної кімнати — бібліотеки, аби прочитати на стрічці вістового апарата погрози і попередження сердитого бога. Королева подивилася в дзеркало, поправила зачіску і, самовдоволено посміхаючись, накинула капот — ще один чудесний доказ уваги, люб’язності і турботи Френка.

На вході до бібліотеки вона зупинилася, почувши за дверима чийсь чужий голос. Першою її думкою було, що це чарівний телефон, але ні, не може бути: занадто голосно і занадто близько звучить цей голос. Заглянувши в щілину, вона побачила двох чоловіків у великих шкіряних кріслах один проти одного. Френк, змарнілий від турбот і хвилювань, був у звичайному костюмі, а гість у фраку. Вона чула, як той, інший, називав її чоловіка Френком, а її чоловік у відповідь називав його Джонні. Невимушений тон їхньої бесіди дали їй зрозуміти, що вони давні, вірні друзі.

— Так я тобі і повірю, Френку, — говорив той, інший, — що ти там, у Панамі, поводився як чернець! Напевно, раз десять дарував своє серце прекрасним сеньйоритам!

— Тільки одній, — після паузи сказав Френк, пильно дивлячись, як помітила Королева, в очі своєму другу. — Більше того, — продовжував він, знову помовчавши, — я справді втратив серце… але не голову. Джонні Пасморе, ох, Джонні Пасморе, ти просто джиґун і ловелас, і нічого ти в житті не тямиш. У Панамі я стрів найкращу дівчину на світі: я щасливий, що дожив до зустрічі з нею, і був би радий умерти за неї. Це палка, жагуча, ніжна шляхетна істота — Королева, та й годі.