3. «Передмістя — снігами засипане.»

Передмістя — снігами засипане.
Поїзди випливають з туману,
медового, молочного, спекотного,
поїзди до міста тяжіють,
що полум’ям темним своїм
в білих снігах жевріє.
Незримо наповнює простір
звуками і кольорами,
легкі силуети будинків,
наче листя кленів різьблене,
в повітрі пливуть холодному.
В тихому світі зимовому,
золотаве, струнке, горде,
місто,
що величі своєї свідоме,
химерними барвами сяє.
Великим будеш ти, о народе,
що столицю свою несеш,
як дитя беззахисне на руках.

4. «Люди у светрах.»

Люди у светрах.
Вечорами вони заповнюють місто:
неспокійні північні характери,
буденні в своїх клопотах,
великі в своїй згуртованості.
Тролейбуси пливуть в розгрузлому снігу,
в хвилях ліхтарів і реклам,
тролейбуси з обмерзлими вікнами,
блискучі, іскристі —
люди виходять і заходять,
хочуть узгодити себе зі світом:
нині це — палац крижаний,
наповнений іскрами
і теплом колотнечі людської.
Люди у светрах,
що день віддали плинові ріки,
зараз, після роботи, —
руки в кишенях,
очі, швидкі та блискучі,
придивляються, зважують,
все помітити хочуть:
сніг цей розгрузлий,
машини в заметах,
подвір’я заводу
і голоси дзвінкі,
що в повітрі морозному
прожекторів світло гойдають.
Затишно їм у цьому світі.
Це їхній світ,
і вони в ньому — великі.

5. «Цей сад на горах…»

Цей сад на горах —
легкий і високий, в снігах —
різьблений стежками.
Нині безлюдний цей сад.
Ми — у ньому,
собою його доповнюємо.
Світло хистке горобини —
червоне і біле,
ми між заметів ідемо.
Місто — внизу,
на причалах
лежать катери,
вирубані з криги.
Місто — як на долоні,
справами своїми живе,
зіткане з вогнів і туманів.
Сад над Видубичем,
королівна варязька
в слов’янських хутрах.

КОРАБЕЛЬНЯ

Цикл

1. «Зоряний легіт…»

Зоряний легіт
                   усіх
                         водоспадів
                                        землі
в цьому дощі заблукав
                               і шукає,
                                          і плаче.
Рейд у тумані,
                    як в золоті,
                                    а кораблі
в безвість ідуть,
                      розтають
                                   і згасають неначе.
Літо води
             у прозорих
                            цямринах
                                          долонь.
Літо оцих королівен,
                            крізь відсвіт
                                             кульбаби
далі ідуть.
              Все проминає,
                                 і знов
все починається
                      рейдом,
                                туманом
                                            і кораблями.
О будівничі!
                 Занурте
                            дзвінку
                                      пилу
в плесо дерев,
обважніле,
               м’яке,
                        гаряче,
наче груди варязьких
                             вагітних,
                                         молодих
                                                     королев,
що на світанку заснули
                               і сни
                                      невідомі
                                                  бачать.
О будівничі…
Як молоде вино,
                      наливаємо
                                    наш
                                          корабель
в чашу прозору
                    оцих риштувань
                                          у сосновому
                                                           золоті,
що, наче мед,
                  струменіє
                               із ран
                                       дерев
в дзенькіт сокир,
                       в метушню теслярів
і потужні
            удари
                    молотів.
О будівничі…
Фортеця і ви —
                     це все.
Камінь фортеці в траві —
                                  наче оса
                                              в бурштині.
Все —
        в переливах мечів,
                                 і хвиля бурштину
                                                       несе
в літо долонь кораблі —
                                неземні,
                                           навісні,
                                                      ясні.