Трапляється в підліску листяних та мішаних лісів.

Плоди мають приємний кисло-солодкий смак. Свіжі вживають в їжу. Застосовують у різних галузях харчової промисловості: для виготовлення соків, сиропів, екстрактів, вин (які характеризуються своєрідним смаком і ароматом), наливок, настойок, варення, джемів, мармеладу, начинки для цукерок, зефіру, пастили. На Кавказі з кизилу готують лаваш, який є добрим протицинготним і дієтичним засобом. Свіжі й висушені плоди використовують як приправу до м'ясних та рибних страв.

Високі смакові якості кизилу зумовлені наявністю в них цукрів (8–9%), яблучної, лимонної та янтарної кислот (2–2,5 %), дубильних і пектинових речовин, ефірних олій, вітаміну С (близько 55 мг%). Кісточки кизилу містять олію (до 31 %). У прожареному вигляді їх використовують як сурогат кави, а листки — як сурогат чаю.

У народній медицині кизил використовують для підвищення апетиту, як протигарячковий засіб, сухі плоди — при шлунково-кишкових і простудних захворюваннях. У гомеопатії застосовують есенцію з свіжої кори.

Завдяки тривалій селекції виведено чимало культурних сортів, які відрізняються від інших великими плодами, високою вітамінністю, швидким достиганням.

Розмножують насінням і вегетативно (живцями, кореневими паростками, відсадками та поділом куща). Насіння висівають після 2-3-місячної стратифікації з міжряддями 30–40 см. Перші два роки посіви прополюють, грунт розпушують. Восени рослини висаджують на постійне місце як поодиноко, так і групами.

Поділ куща, як правило, здійснюють при пересаджуванні. Плоди заготовляють восени.

(Campanula persicifolia L.)

Родина дзвоникові (Campanulaceae)

Рослина висотою 30–80 см, з повзучим кореневищем і прямостоячим стеблом, вкритим вузькими ланцетними і лінійними листками. Великі (до 4 см у довжину) квітки зібрані по 2–6 у однобічне китицевидне суцвіття. Віночок 5-лопатевий, чашечка б-роздільна. Тичинок 5, маточка одна з 3-роздільною приймочкою. Плід — 3-гнізда коробочка. Цвіте у червні — липні. Росте в світлих лісах, на галявинах, лісових луках, схилах, у чагарниках по всій Україні, крім південних степових районів.

Назва роду походить від латинського слова, що означає «дзвоник», і пов'язана з формою квіток. Видова назва утворена від латинських слів, у перекладі — «персик» і «листок» (листки рослини подібні до листків персика).

Дзвоники — перехреснозапильні рослини. Пиляки довгі, на коротких тичинкових нитках, у нижній частині розширених і увігнутих, з торочками по краях. Між торочками є вузенькі щілини, в які лише бджоли та джмелі можуть просунути свої довгі хоботки і дістати нектар, що міститься в глибині квітки” Квіткові бруньки і бутони звернені вгору, але як тільки квітка розкриється, квітконіжка її загинається донизу, і квітка поникає. Квітка цвіте протягом тижня. Після цвітіння квітконіжка випрямляється і коробочка спрямовується верхівкою вгору. В коробочці відкриваються дірочки, крізь які висипається насіння; у дощову погоду дірочки закриваються. У квітках нерідко ночують дрібні комахи. Вночі всередині квіток температура вища, ніж навколишнього повітря. Дзвоники персиколисті — чудова декоративна рослина. Потребують охорони. На Україні росте 21 вид дзвоників.

(Verbascum thapsiforme Schrad.)

Родина ранникові (Scrophulariaceae)

Трав'яниста, дворічна, 50-180 см заввишки, густо, м'яко опушена рослина з простим поодиноким стеблом. Листки повстисті, довгасті або довгасто-яйцевидні, крупно-городчасті. Стеблові — чергові, нижній листок — у прикореневій розетці. Квітки жовті, правильні. Оцвітина подвійна, зрослопелюсткова. Чашечка 5-роздільна. Віночок досить великий, має коротеньку трубочку та 5-лопатевии відгин. Тичинок 5, з них 6 з білими пухнастими нитками. Маточка одна. Квітки зібрані в густу колосовидну верхівкову китицю. Цвіте в червні — липні. Плід — коробочка. Росте біля доріг. На піщаних місцях, узліссях, схилах майже по всій території України, Іноді утворює суцільні зарості.

Препарати з віночків дивини застосовують як відхаркувальний та пом'якшувальний засіб. Віночки збирають у суху погоду, в першій половині дня. вручну, складаючи в невеликі кошики. Відразу ж сушать на горищі, під наметом або в сушарці при температурі 16–18 С. Крім дивини густоквіткової заготовляють також віночки дивини ведмежої (V. thapsus L.), дивини зонтиковидної (V. phlomoides L.), що ростуть у тих самих умовах, що й дивина густоквіткова.

(Dryas octopetala L.)

Родина розові (Rosaceae) Маленький сланкий вічнозелений кущ з родини розоцвітих. Назва роду походить з грецької міфології. Дріадами називали німф, які піклувались про дерева і кущі. Росте на гірських луках у субальпійському та альпійському поясах. На Україні відома тільки на вершині гори Близниці хребта Свидовець. Тут у високогір'ї вона справляє незабутнє враження килимками своїх прекрасних квітів. Цвіте у липні. Взагалі рослина поширена в альпійській зоні гір. Дріада — древній реліктовий вид. Завдяки своїй декоративності може широко використовуватись для вирощування на кам'янистих гірках. На Україні потребує дуже старанної охорони, бо через свою рідкісність може бути легко винищена.

(Genista tinctoria L. subsp.)

Родина бобові (Leguminosae)

Багаторічна напівкущова рослина 100–150 см заввишки. Стебла її без колючок, гостроребристі, вкриті низьким пухом, з гілками, спрямованими догори. Листки чергові, суцільні, ланцетні або еліптичні, переважно по краях і вздовж жилок з пушком, мають маленькі прилистки. Квітки метеликові, золотаво-жовті, в довгастих гронах на кінцях гілок і стебел; приквітки довші за двогубу чашечку. Плоди — голі лінійні, трохи зігнуті боби. Цвіте у травні — червні, частково в серпні. Росте майже по всій території Україні, рідше на півдні — 'по сухих лісах, на узліссях, на схилах пагорбів, серед чагарників, при лісових дорогах, на пісках.

Збирають під час цвітіння зрізаючи серпом гілки з цвітом та листками.

Застосовують як сечогінний, судинозвужувальний, проносний, заспокійливий, кровоочисний засіб, при водянці живота, всіх видах жовтяниці, серцевій слабості зі зниженим тиском крові, при хворобах щитовидної залози (зоб, гіпотиреоз, мікседема), а також при маткових кровотечах і шкірних хворобах, завдяки вмісту леткої олії, алкалоїдів цитизину і спартеїну, глікозиду лютеоліну та інших. Чай із зелених частин (гіллячок) дроку за дією нагадує тиреоїдин — гормональний препарат щитовидної залози. Причому лікувальна дія дроку триваліша, він не виявляє шкідливих побічних явищ, якщо не перевищувати дозу (дія флавонового глікозиду лютеоліну).

Як сечогінний засіб при нефритах і набряках серцевого походження, дрік сприяє посиленому виділенню хлоридів.