(Sarothamnus scoparius L.)

Родина бобові (Leguminosae)

Кущ, 50-200 см заввишки, з трійчастими нижніми цілісними верхніми листками. Гілки прутовидні, гранчасті, голі, на час плодоношення майже безлисті. Квітки на довгих ніжках, поодинокі в пазухах листків, ясно-жовті. Цвіте в травні — на початку червня.

Росте на рівнині, частково в передгір'ї.

В зелених частинах і в насінні рослини міститься до 1 % алкалоїду спартеїну, що застосовується як слабий сечогінний засіб при сердечній водянці.

Препарати з саротамнуса вживають при лікуванні серця і нирок.

(Polemonium coeruleum L.)

Родина синюхові (Роїетопіасеае)

Синюха блакитна — багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище товсте, горизонтальне, з густими мичкуватими коренями. Стебло одне, рідше кілька, заввишки до 40-100 см, прямостояче, порожнисте, просте або у верхній частині розгалужене. Листки чергові, нижні — черешкові, верхні — сидячі, непарноперисті, складаються з довгастих яйцеподібно-загострених листків. Квітки зібрані у суцвіття. Плід — яйцеподібні або майже округлі тригнізді багатонасінні коробочки. Насіння чорне, завдовжки до 3 мм. Цвіте в червні — липні. Плоди достигають у липні — серпні.

Кореневище і корені багаті на сапоніни, містять смоли, ефірну олію, органічні кислоти, вітамін С та інші сполуки.

Використовується при бронхітах і як знеболюючий засіб. За силою заспокійливої дії на центральну нервову систему синюха переважає валеріану в 8-10 разів. Разом із сухоцвітом драговинним дає непоганий ефект при лікуванні виразки шлунка

Вологолюбна рослина, стійка проти низьких температур. Дуже чутлива до високих температур та посух, особливо на початковій стадії розвитку. В перший рік вегетації утворює розлогу розетку з прикореневих листків. На другий рік росте дуже швидко і в кінці травня на початку червня зацвітає. Насіння достигає в першій або другій декаді липня.

Синюху вирощують на низинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод, на структурних родючих грунтах легкого механічного складу. Висівають під зиму або рано навесні на глибину 1–2 см. Ширина міжрядь — 45–50 см. Добрива вносять під зиму з розрахунку 1 кг аміачної селітри і 1,5 кг суперфосфату на 100 м2. Норма висіву — відповідно 10–12 і 8-10 кг/га.

Догляд за плантацією полягає в розпушенні грунту міжрядь, прополюванні посівів, підживленні рослин та боротьбі з шкідниками.

Заготовляють сировину в кінці першого або другого року вегетації. Корені викопують, очищають від землі й стебел, розрізують вздовж на частини, швидко миють, щоб не втрачали діючих речовин, і пров'ялюють. Досушують у сушарках при температурі 50–60 °C.

(Scopolia carniolica Jacq.)

Родина пасльонові (Solanaceae)

Багаторічна трав'яниста рослина, заввишки 20–25 см. Кореневище товсте, повзуче. Стебла розвилисті. Листки еліптичні, при основі звужені в крилатий черешок. Квітки поодинокі, пониклі, на довгих квітконіжках між попарно зближеними листками. Квітки зовні бурувато-фіолетові, всередині жовтувато-бурого кольору з фіолетовими жилками. Плід — двогнізда коробочка. Цвіте в травні — червні.

Скополія схожа на белладонну, отруйна. Росте в тінистих густих букових та буково-грабових лісах.

З лікувальною метою використовують кореневища і корені (Rhizoma et radix scopolia). Вони містять 0,4–1,5 % алкалоїдів, головним чином гіосциамін і менше атроніту та скополаміну, бетаїн, холін, фітостерин, сахарозу.

Скополамін є цінним лікарським засобом, який застосовується для обезболювання родів, при паркінсонізмі та інших захворюваннях. Він служить також для розширення зіниць.

Кореневища й коріння збирають після плодоношення, в липні — серпні. Викопують всю підземну частину рослини, очищають від землі і промивають у холодній воді. Для кращого просушування товсті кореневища розрізують. Сушать на відкритому повітрі, горищах або в спеціальних сушарнях. При збиранні скополії слід зрідка залишати кореневища для відновлення рослин.

Скополія застосовується в гомеопатії як засіб від геморою.

(Leonurus cardiaca L.)

Родина губоцвіті (Lamiaceae (Labiatae)

Про собачу кропиву як лікарську рослину згадується в західноєвропейських і вітчизняних травниках ще з XV ст. Особливо широкого застосування у медицині вона набула в 30-х роках нашого століття. Так, румунські медики застосовували її як серцевий і заспокійливий засіб. Славетний французький вчений Пастер рекомендував кропиву при базедовій хворобі та епілепсії. В Англії її призначали проти невралгії. Собача кропива — високоефективний заспокійливий засіб і за дією у 2–3 рази переважає валеріану.

Це — багаторічна трав'яниста рослина (25-100 см заввишки). Стебло прямостояче, розгалужене, чотиригранне, як і вся рослина, опушене короткими або довгими відстовбурченими волосками. Листки супротивні, черешкові, округло-яйцеподібні, яйцеподібні або ланцетні, майже до середини пальчасто-розсічені, з серцеподібною основою, знизу — білуватоповстисті. Верхні листки трилопатеві. Квітки неправильні, зрослопелюсткові, у пазушних кільцях зібрані на верхівках пагонів.

Плід — розпадини чотиригорішок. Горішки тригранні, зверху плоскі. Дозрівають у липні — серпні.

Росте як бур'ян на засмічених місцях, пустирях, схилах, у занедбаних садах, під огорожами. Цвіте в червні — липні.

У траві, зібраній у фазі цвітіння, виявлено алкалоїди, дубильні, гіркі і цукристі речовини, ефірну олію (0,05 %), флавоноїди (кверцетин, рутин, квінівелозид), р-кумаринову кислоту, сліди вітамінів С і А.

Лікарською сировиною є верхівки квітуючих рослин. Настій використовують при серцево-судинних неврозах, кардіосклерозі, стенокардії, міокардїї, склерозі мозкових судин, початковій стадії гіпертонії, епілепсії. У народній медицині, крім того, вживають при головних болях, катарах легень, при застарілому кашлі. Травою лікують ревматизм, астму, застосовують як сечогінне.

Собачу кропиву як багаторічну рослину можна культивувати на одному місці 3–4 роки. Основний спосіб розмноження — насінням (на невеликих ділянках можна і поділом куща). Сіють під зиму або рано навесні. В першому випадку насіння висівають перед стійкими заморозками. Для весняної сівби насіння стратифіку ють.

Норма висіву залежить від часу і способу сівби. При рядковому ранньовесняному з міжряддям 60 см рекомендують висівати 7–8 кг/га, при передзимовому норму збільшують на 12–15 %. Загортають насіння на глибину відповідно 2 і 1–1,5 см. Щоб прискорити появу сходів, грунт прикочують.

У перший рік догляд за посівами полягає в розпушенні грунту, видаленні бур'янів та підживленні. Рекомендується вносити під основну оранку по 0,25 т гною, 3 кг суперфосфату і 2 — хлористого калію на 100 м2. Після дружних сходів міжряддя культивують. На другий і наступні роки рано навесні збирають сухі стебла. До початку росту собачої кропиви грунт розпушують Після відростання — культивують, а рядки прополюють.