36

“…у тому числі зо триста списів кінноти…” — тактичний підрозділ кінноти, який називали списом, складався зазвичай лицаря, зброєносця, озброєного пахолка та кінного стрільця з арбалетом. Бували списи силою в три чоловіки, бували й такі, що налічували шістьох.

37

“…армією, що налічувала понад сім тисяч…” — мені трапилися джерела, які оцінювали сили гуситів під Нисою на 25 тисяч чоловік. Авторів, певно, переконала пропаганда Фогельзангу. Або ж вони спиралися на німецькі джерела, які пояснювали й виправдовували розгромні поразки від гуситів “величезною перевагою ворога”. Насправді в сукупності Табор і Сирітки (а під Нисою, зважмо, б’ється тільки Табор, без Сиріток) ніколи не були в стані виставити на рейд сильнішу армію, ніж 15–18 тисяч чоловік, а зазвичай це було 7–9 тисяч. У звичайній для гуситів пропорції кінноти і піхоти як один до десяти. Плюс бойові вози, зазвичай один на 20–25 піхотинців.

38

“…пісню, що підвищувала результат до трьох тисяч” — деякі джерела (навіть чеські!) спираються, мабуть, саме на вояцькі пісні, бо оцінюють втрати сілезців під Нисою на чотири й навіть (sic!) дев’ять тисяч убитих. Це перебільшення, якщо не просто нісенітниця. У визнаних найбільшими та найкривавішими битвах гуситських часів втрати з боку переможених становили, згідно з найновішими дослідженнями: під Вишеградом — між 300 і 500 убитих, під братовбивчим Малешовим — близько 1500, під Усті-над-Лабем — 4000, під Гільтерсрідом у Верхньому Палатинаті — 1200 (гуситів!), під австрійським Вайдгофеном — 900 (теж гуситів!), під трагічними Ліпанами — 1300. Під Нисою втрати переможених не могли бути вищими. Я прийняв, що це було близько тисячі вбитих, і не вважаю, що сильно помиляюся.

39

“Корець жита…” — корець або стрих = 93 літри.

40

“Один у світі…” — мікс автентичної проповіді Яна Желівського та автентичних хіліастських маніфестів (у моїй редакції).

41

“Inmedio quadragesime Anno Domini МССССХХVIII”… - “У середині Великого Посту Року Божого 1428 пішли воєначальники секти Сиріток, Ян Краковець, Прокоп Малий, званий Прокупеком, і Ян Колда з Жампаха на Шльонськ з 200 кінних і 4000 піших та зі 150 бойовими возами до міста Клодзька. Міста Мендзилесє й Льондек спалили, та численні села й поселення навколо понищили і ненаситним вогнем великої завдали шкоди”.

“Фрагмент хроніки” (як цей, так і наступні) є моєю вигадкою та компіляцією, однак шаблоном послужила мені автентична хроніка Бартошека з Драгоніц, свідка тієї епохи. Я старався також копіювати Бартошекову латину, яку деякі дослідники називають “варварською”. Тож якби що, прошу насміхатися з Бартошека, а не з мене.

42

“Necessitas in loco, spes in virtute, salut in victoria” — “Необхідність бою, задана місцем, надія в мужності, порятунок у перемозі”. Насправді це слова гетьмана Жулкевського перед битвою під Клушином[330].

43

“Anno Domini МССССХХVIII feria IV ante palmarum…” — “Року Божого 1428 в середу перед Пальмовою Неділею обложили вікліфісти із секти Сиріток з гарматами та обложними махінами град Клодзько, в якому були воєначальники пан Пута з Частоловиць і пан Миколай фон Мошен, і за допомогою сих гармат і катапульт, а також штурмом та різними іншими способами замок хотіли здобути й опанувати; однак залога оборонялася воістину мужньо”.

44

“Et sic Orphani…” — “І так Сирітки у понеділок перед Великоднем з-під Клодзька відступили”.

45

“Rustica gens optima flens” — “Селянське поріддя найкраще, коли плаче (а найгірше, коли веселе)”. Прислів’я тієї епохи. Понадчасове. Завжди актуальне.

46

“Ах, мій смутку…” — твір, відомий як “Скарга помираючого”, з 1461 року, але правдоподібно є перекладом значно старшої чеської пісні.

Ach, moj smetku, ma zalosci!
Nie moge sie dowiedzieci,
Gdzie nam pirwy nocleg mieci,
Gdy dusza z ciala wyleci…
Falszywy mi swiat powiedal,
Buch ja dlugo zyw byci mial,
Wczora mi tego nie powiedal,
Bych ja dlugo zyw byci mial…

47

“Adsum favens… Sit satis laborum…” — Апулей, “Метаморфози”, книга 11. Там, де Ютта перестає говорити латиною (“…годі плакати й нарікати…”), — переклад Йосипа Кобіва та Юрія Цимбалюка.

48

“Auf Johanni bluht der Holler…”:

На Святого Йвана бузина зацвітає,
Буде кохання ще солодше!

Бузина (Holunder, Holder, Holler, Sambucus nigra) — кущ, присвячений Великій Богині, що цвіте в період купальської ночі, літнього сонцестояння, — був сильно пов’язаний з еротичною магією.

49

“Petersilie, Suppenkrauf wachst in uns’ren Garten…”:

Ростуть у нашому саду петрушка, капуста,
Нареченою є прекрасна Ютта, далі чекати вже не повинна,
За кущиком бузини поцілувала Рейневана.
Червоне вино, біле вино, завтра буде весілля!

Еротична народна (перероблена мною) німецька співанка, що звертається до магічних та афродизіякальних властивостей петрушки та бузини. Згадка про “червоне та біле вино” — це алегорія втрат дівоцтва.

Текст — як і попередній — за “Hexenmedizin”, Claudia Muller-Ebeling, Christian Ratsch, Wolf Dieter Storl, АТ Verlag, Aarau 1999.

50

“…говорить натхненний Майстер Екхарт…” — те, що в цьому абзаці говорить Майстер, я почерпнув переважно з книги “Часи соборів” (Le temps des cathedrales) Жоржа Дюбі, в перекладі Кристини Долятовської (Cuyklady, Warszawa 2002).

51

“Найвища серед божеств, володарка тіней…” — знову Апулей.

52

“…vocatus sum Hermes Trismegistus…” — “Звати мене Гермес Трісмегіст, бо я володію трьома частинами філософії всього світу” (“Смарагдова таблиця”, переклад автора).

53

“Палець і одне ячмінне ячменю — це був типовий калібр…” — палець (prst) становив 1,992 см, ячмінне зерно (jecne zrno) — 0,498 см.

54

“Heran ihr Sterblicken…”:

Ну ж бо, смертні,
Марно плачете:
Так, як я вам заграю,
Танцювати будете.

55

“Sum sponsa formosa, mundo et speciosa…” — Діва з танцю Смерті говорить: “Я наречена вродлива, перед світом красна”. Смерть відповідає: “Ти вже змінена, уже своєї барви позбавлена”.

56

“Veritatem dicam, quam nemo…” — “Правду кажу, яку ніхто не зможе заперечити” (Gesta Francorum).