В пам'ять про цю подію Свята Церква встановила 15 серпня празник Успіння Пресвятої Богородиці, якому 14 серпня буває предпразництво Успіння Божої Матері. В пам'ять того, що Пресвята Діва певний час до Своєї кончини постила, Св. Церква встановила Успенський Богородичний піст, який починається 1 серпня і закінчується 15 серпня.

Тропар свята: У родах зберегла Ти дівоцтво, а після смерті не покинула світу, Богородице, прийшла-бо Ти до життя, бувши Матір'ю Життя, і молитвами Твоїми визволяєш від смерті душі наші.

Різдво Пресвятої Богородиці є велике двунадесяте свято. Господь, перш ніж народитися на землі як людина для спасіння світу, приготував Свою Пречисту Матір. Вона народилась у Галілейському місті Назареті, від праведних і добропорядних батьків Іоакима та Анни. Єпіфаній говорить: «Іоаким – значить приготування для Господа, або від Іоакима приготувався храм Господа, тобто Пресвятая Діва Марія; Анна – благодать, тому що Іоаким і Анна одержали благодать через зачаття від них благословенної Діви». По батькові Діва Марія походить од роду царського, по матері – від архієрейського, і таким чином Вона вінчана славою і честю; славою – бо від кореня царського проросла, честю – бо з архієрейського племені виросла.

Батьки Діви Марії дожили до глибокої старості, але не мали дітей. Вони дуже сумували через це, часто молилися Богові і просили Його, щоб дарував їм дитя. І при цьому дали обітницю – коли в них народиться дитя, то вони Його посвятять на служіння Богові.

Після довгих чекань і молитв це бажання Іоакима та Анни здійснилося. У них народилась дочка, яку щасливі батьки назвали Марією. Так назвав її Ангел, який сповістив про її народження. «Марія або Маріам, – говорить святий Єпіфаній, – означає Володарка і надія. Бо Вона мала народити Господа, який є сподівання народів». «Марія, ставши Матір'ю Творця, – говорить святий Дамаскін, – дійсно стала володаркою всіх народів».

На спомин Різдва Пресвятої Богородиці з давніх-давен встановлено Церквою свято. Згадка про це свято дійшла до нас із IV ст., коли рівноапостольна Єлена побудувала храм у пам'ять про народження Матері Божої. Відомості про святкування можна знайти також у записах святого Іоанна Золотоустого, святих Прокла, Єпіфанія і Августина. Святкування Різдва Богородиці описується в служебнику Галасія (V ст.). Тоді ж Анатолій, єпископ Константинопольський, написав на день Різдва Богородиці стихирі, що їх і зараз співають у Церкві. В VI ст. про святкування Різдва Богородиці згадує святий Григорій Двоєслов у своєму секрементарії. В цьому ж столітті Стефан Світоградський, в VII – Андрій Крітський, Сергій – патріарх Константинопольський, у VIII – Іоанн Дамаскін, Герман – патріарх Константинопольський, у IX – Іосиф Студит прославили Різдво Богородиці багатьма піснями, які і нині співають в Церкві в дні святкування Різдва Діви Марії. З давніх-давен оспівуємо святе народження Твоє, шануємо благословенне зачаття Твоє, Богом обрана Невісто й Діво.

Святкуючи Різдво Богородиці, Церква і священики прославляють найвищу ступінь наближення Божества до людей, Його благодатне єднання з ними в образі Діви, народженої з благословення Божого.

«Сьогодні неплідна Анна породила Діву божественну, призначену бути Матір'ю Царя всіх і Сотворителя, Христа Бога», – оспівує Церква при Богослужінні. – «Величаємо Тебе, Пресвята Діво, і шануємо Твоїх родителів, і всехвальне славимо народження Твоє», – співають величальну Богородиці.

Святий Андрій Крітський у своєму слові на день Різдва Пресвятої Богородиці говорить: «Нинішнє свято є для нас початок свят. Воно служить провісником благодаті і істини». За словами святого Іоанна Дамаскіна: «День Різдва Богородиці є свято всесвітньої радості, тому що Богородицею весь рід людський обповився і смуток праматері Єви змінився на радість».

Свято Різдво Богородиці триває 6 днів – з 7 по 12 вересня (ст. ст.).

Євангеліє благовіщає про зустріч Пресвятої Діви Марії після Благовіщення з праведною Єлисаветою, у якої заворушилась дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим і прорекла: «Благословенна Ти між жонами і благословен Плід утроби Твоєї!» А Марія промовила: «Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасі моїм» (Лук. І, 39—47).

На літургії Євангеліє сповіщає про проповідь Ісуса Христа, за яку ублажали не тільки його Самого, але і Матір Його (Лук. 10, 38—42; 11, 27—28).

Тропар свята: Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній, з тебе бо засяяло Сонце правди Христос Бог наш. Він, розпушивши клятву, дав благословення і, ударемнивши смерть, дарував нам життя вічне.

У народі свято Різдва Пресвятої Богородиці називають «Друга Пречиста». З цим святом пов'язується день Рожениць, коли жінки, в яких немає дітей, частують бідних людей, – «щоб молилися Богородиці за її дітей». Такі жінки замовляють службу Божу в Церкві, а після богослужіння запрошують людей до себе на обід.

Свято Воздвижения є славне торжество чесного і животворящего Хреста Господнього. Воно започаткувалося внаслідок двох священних подій в історії Церкви Христової. Перша подія є чудесна поява і знахідка Хреста в період царювання Константина Великого. Константин не був християнином, але, за наказом свого батька, до християн ставився прихильно.

Кесар Італії Максентій оголосив війну Константину, щоб помститися йому за смерть свого батька Максеміана і в особі Константина знищити сильного захисника християн. Св. Євсевій оповідає, що військо Константина поступалося ворожому в чисельності й силі. Він відчував, що йому необхідна допомога з високості, і він шукав її. Мудрий цар відав, що чимало державних діячів звертались до різних богів, але вони не допомагали. А його батько Константій все своє життя молився до єдиного Бога, який йому завжди допомагав. Константин почав молитися до єдиного Бога і просити, щоб Він явивсь і допоміг йому.

Цар оповідає, що в 312 році, 28 жовтня, коли сонце почало заходити, він побачив на небі знамення Хреста Господнього і напис із зірок: «Цим переможеш». А наступної ночі уві сні Константин побачив самого Ісуса Христа, Який звелів йому зробити на військових прапорах хрест і провістив, що Константин переможе в цій битві.

Константин зробив такий хрест із золота і самоцвітів. Подібні хрести були виготовлені для всієї армії. І справді, його військо, серед якого були християни, наступного дня виграло битву і переможно ввійшло до Риму. Силою Божою Константин знищив ворога, який, тікаючи, був скинутий з мосту в річку Тібр і потоплений. Переможець урочисто ввійшов у місто, де його зустрічали люди з веселими обличчями і добрими серцями, з благословінням і великою радістю. Він не похвалявся і не пишався своєю перемогою, а зразу ж приніс подяку Господові своєю молитвою до Нього. У своєму виступі перед народом він показав велику силу знамення Хреста Господнього. Після цього в місті була поставлена статуя царя з хрестом у правій руці. На ній зроблено напис: «Цей рятівний хрест, істинний свідок мужності, яким я спас і звільнив місто наше від ярма мучителя і повернув Римському сенату волю і колишню славу».

І надалі Константин і його воїни неодноразово переконувались у великій силі й допомозі Хреста. Коли вороги бачили прапор з хрестом, то зразу ж тікали. Прапор охоронявся п'ятдесятьма дужими воїнами. Сам цар розповідав, що якось один з охоронців злякавсь і, передавши прапор іншому, побіг з поля бою. Та його наздогнала стріла, пронизала йому живіт, і він помер. То була йому кара за полохливість і невіру. А той охоронець, що підхопив прапор, залишився живий. Силою хреста Константин переміг не лише одного Максентія, але і Августа Ликинія, скіфів і сарматів.

Хрест, який був у язичників знаряддям смертної кари, з часів появи і допомоги Константинові в перемогах над ворогом став знаком торжества християн над язичниками в Римській імперії.