Популярності цих закладів, які почали з'являтися також на території Північної Америки і Китаю, сприяв 132-серійний телесеріал «ТЕРМІНАЛ», знятий Голлівудом на гроші Крейди І.О.
Вважається теоретиком українського питання. Основні твори — «Галушка чи вареник? Роздвоєність української душі» (2047p.), «Український суржик — душа народу» (2054 р.), «Таємниця українського харчування» (2062 р.), «Видатні українські зрадники» (2063 p.), «Ідеологія ЗЕКу» (2065 p.), «Що робити з Україною і українцями?» (2070 p.). У своїх книгах поєднує елементи марксистської та нацистської доктрин та новітні досягнення неомаркетології, яка розглядає людину як ринковий товар.
Проголосив теорію захисту населення від інформації, яка підриває віру в справедливість державного устрою України і непорушність існуючого ладу. Очолює корпорацію захисту Інтернет-мереж від руйнівного впливу ліберально-демократичних ідей.
Розробив теорію позитивного впливу «поганих новин» на суспільство, доводячи, що «чорна інформація» (катастрофи, смерті, сцени насильства) примушує громадян цінувати реальне життя і радіти існуванню в повсякденній буденності, хоч би якою мерзенною вона була (див. книгу Крейди І. О. «Приборкання суспільства» (2072 р.). Після публікації своєї праці «Смертна кара як вища форма державної свободи» (2068 p.), був призначений Генеральним Прокуратором України, отримавши звання маршала юрисдикції.
У 2070 р. організував УСРАН (Українську секцію російської Академії наук), ставши академіком і канцлером УСРАН. За його сприяння до Києва було переведено основні установи РАН, дійовім членам і членам-кореспондентам якої було встановлено щомісячні пайки галушок і вареників. Дослідженнями УСРАН було встановлено, що етнічні українці є НЕДО-росами і відрізняються рядом рецесивних ознак від ПОВНО-росів.
Дослідження Крейди І.О. на цю тему — «Від недо-росів до повно-росів: проблеми і перспективи» (2073 р.) вважається останнім словом державної політики в національному питанні.
Завдяки своїм особистим зв'язкам з каральними органами Чорної Орди, має вільний доступ до джерел постачання наркотиків з Афганістану, які, пройшовши відповідну обробку в Полтавському науково-дослідному хімічному центрі, що діє під дахом концерну ГіВ, поступають на Захід, у мережу ТЕРМІНАЛІВ, що належать Крейді І.О.Зарубіжними операціями з транспортування і дистрибуції депресивних, суїцидостимулюючих наркотиків, зокрема ГАЛУЇНА, керує племінник Крейди І. О. — Крейда В.М.
Згідно з агентурними даними, Крейда В.М. встановив тісні зв'язки з одним з наймогутніших наркокартелів Мексіки, на чолі якого стоїть Хосе Сапатерро. Є також непідтверджена інформація про співпрацю Крейди І.О. з фармакологічною корпорацією NOP, щоналежіть чоловіку віце-президента Конфедерації Сари Лу Лейн.
Аналітики ВІРУ звертають увагу на те, що Крейда І. О., скориставшись економічними труднощами Еллади, купив в Егейському морі острів Кеапарос (нова назва Крейдос), потрапити на який практично неможливо. Супутник «Січ-77» зафіксував на острові інтенсивне будівництво, характер якого незрозумілий. У травні ц.р. агенту ВІРУ «Посейдон» вдалося проникнути на острів у якості будівельника (див. його повідомлення, додаток VIII-IX).
Крейда І.О. — одружений, має трьох дітей, зразковий сім'янин, любить українську народну музику («Гоп, мої гречаники»), грає на баяні й бубоні. Зібрав одну з найкращих колекцій українського класичного живопису та ікон епохи барокко.
Старший аналітик Максиміліан-IV
56.
2 липня, напередодні виліту до Афін, Гайдук скликав нараду керівного складу ВІРУ, яку проводив на Острові, в «підводному царстві», як називали цей зал жартівники ВІРУ. Однією зі стін цього підземного приміщення, прослуховування якого теоретично вважалося неможливим, слугувало броньоване скло величезного акваріуму, за яким відкривався магічний підводний світ Червоного моря, наче живцем привезений з Ейлату чи Шарм-ель-Шейху: посеред коралових рифів, у прозорій, насиченій сонячним світлом воді, плавали неземної краси риби, переливаючись усіма барвами райдуги — наче не живі істоти, а електронні японські іграшки, розмальовані кращими дизайнерами. Цим вікном в інший, веселий, райський і недосяжний світ особливо пишався Григорій Невінчаний, начальник відділу М — матеріально-технічного забезпечення ВІРУ: йому належала як ідея акваріуму, так і її практична реалізація.
На засідання з'явилися заступники Гайдука, керівник його канцелярії, начальники дев'яти управлінь і шести служб, командири двох бригад спецназу «Грім» і «Блискавка» та перекладач Дмитро Мочалкін. Відсутні були лише командири мусульманських спецгруп — у п'ятницю вони відмолювали майбутні гріхи у Аллаха, враховуючи специфіку операції, наміченої на наступний тиждень. Прийшли також старші аналітики ВІРУ — численні Максиміліани, яких особливо цінував Гайдук. Начальник Другого, науково-технологічного управління, яким донедавна керував Гайдук, ще не був призначений.
Начальник Першого управління — глобально-стратегічного аналізу і прогнозів — підполковник Кирейко, схожий скоріше у своєму білому костюмі й незмінній краватці-метелику на професора права філіалу гарвардського університету в Києві, аніж на бойового офіцера, як завжди обережно — наче боявся, що його прогнози збудуться, а це призведе до незворотних ЗМІН у світовій історії — розповів про можливі рішення саміту ОГБ в Афінах та їхній вплив на хід глобальних подій. Він навіть порівняв саміт з Кримською конференцією Черчілля, Рузвельта і Сталіна 1944 року в Ялті.
Гайдук дивився на офіцерів, які сиділи, зосереджено втупившись в екрани лептопів, наче в магічні дзеркала, в яких можна побачити майбутнє, і питав себе: хто з них представник всемогутнього Сірого Князя, член сірих бригад, які терзали нещасну країну? Знав усіх, хто сьогодні зібрався тут — мозок і душу військової розвідки, за кожного можна було б поручитися. Можна. Було б. Якби не темні провалля людських душ, не таємні глибини заздрості, гнітючих комплексів дитинства, добре прихованої ненависті, честолюбства і засліплення грішми, а головне — захланної жадоби влади.
Недаремно консультант-психоаналітик ВІРУ професор Вебер казав про три рівні людської свідомості — людський, найбільш ламкий і несталий, пташиний і найнижчий — незнищенний, крокодилячий, коли людина з високодуховної, моральної істоти перетворюється на небезпечного хижака, котрий некліпно дивиться на свою жертву, очікуючи слушного часу, щоб накинутися і розтерзати, розшматувати, а потім, ледве витерши ікла від свіжої крові, виступати перед телекамерами й розповідати про патріотизм і служіння народові.
Гайдук згадав Віктора Безпалого, який не вписувався в ці пташино-крокодилячі схеми, але чомусь став зрадником. Тяжко зітхнувши, Гайдук примусив себе повернутися до наради. Начальник Шостого управління спеціальних операцій полковник Семиглазов, колишній військовий аташе в Москві, скаржився на відділ «Н» (забезпечення нелегальних операцій), який ще не виготовив фальшиві документи для турецької групи, і на відділ «Е» (спеціальних електронних операцій), бо ці веселі хакери майора Стригуна так і не передали командиру грецької групи необхідні для проведення операції коди.
Незважаючи на обговорення окремих технічних деталей, сама суть операції «Ахіллесова п'ята» та її кінцева мета не розкривалися: Гайдук взяв особисто на себе керівництво операцією, не узгодивши її ні з гетьманом, ні з ДерВаром. У разі провалу його очікував смертний вирок, у разі перемоги... Він не знав, що робити з плодами перемоги. Ще не знав.
Після наради він запросив усіх залишитись, щоб відзначити його другу генеральську зірочку. Це називалося «виставляння» й «обмивання». Григорій Невінчаний перетворив приміщення для засідань на бенкетний зал, що викликало серед офіцерів веселе пожвавлення. До Гайдука підійшла начальник Сьомого управління (агентурної розвідки), підполковник Назарова, непоказна тітонька, наче з телесеріалу «Англійська домогосподарка», й пошепки сказала, що тільки-но надійшло повідомлення агента «Посейдона» про повну готовність до операції. Гайдук дуже поважав цю тиху, немовби наївну і недалеку жінку, яка відзначалася глибоким аналітичним розумом і блискучим умінням вербувати агентів. Вона уславилася тим, що будучи резидентом ВІРУ в Європі й працюючи в підставній фірмі в Брюсселі, зайшла до чоловічого туалету штаб-квартири ОГБ, в якому мив руки заступник командуючого середземноморським сектором військ ОГБ французький адмірал Жан Дюваль, й завербувала його за чотири хвилини, показавши розгубленому адміралу деякі фото й вручивши йому 50-ти тисячну пачку рожевих асигнацій глобо. Саме Жан Дюваль допомагав тепер ВІРУ у проведенні операції в Егейському морі.
