Київські власті, мабуть, забули уроки 1240 року, коли Успенський собор Печерської лаври — святиню східного християнства — пограбували війська хана Батия.
Ми звинувачуємо нинішнє керівництво України, її правлячий Верховний Директорат у злочинному невиконанні обов'язків по надійному захисту дипломатичних представництв. На совісті правителів у Києві — кров невинних жертв нападу Чорної Орди.
Ми розриваємо дипломатичні та інші відносини з київським режимом і даємо наказ нашим правоохоронним органам провести розслідування і, в разі встановлення вини, заарештувати посібників Чорної Орди і тих, хто сприяє наркотрафіку до Північної Америки і підтримує бунтівників Сапатерро.
Ми не визнаємо поділу України на зони впливу і виступаємо за територіальну цілісність цієї держави, її незалежність.
Ми закликаємо всі здорові сили українського суспільства виступити проти диктаторського режиму в Києві і встановити в Україні демократичний лад. Ми будемо підтримувати новий демократичний уряд України та Фронт визволення України.
Ми переконані, що об'єднаними зусиллями волелюбних демократичних націй нам вдасться подолати ворогів, що хочуть поневолити людство, повернути історію до похмурих часів рабства, безправ'я, духовної темряви, знищення самих основ християнства.
Наша боротьба буде виграна не стільки потужністю нашої зброї, скільки силою американських ідеалів свободи, нашої віри в Бога, в Його Провидіння.
Нехай захистить Бог усіх і кожного з Вас, дорогі американці, нехай Бог благословить Америку.
94.
З серпня 2077 р
Таємно, особисто Координатору Фронту Визволення України
Генерал-лейтенанту Гайдуку І.П.
Достойний Ігоре Петровичу!
У цей трагічний для нашої Батьківщини час хочу звернутися до Вас, одного з лідерів національно-визвольного руху України, зі словами гарячої підтримки Вашої діяльності, спрямованої на повалення подвійного ярма — злочинного режиму Клинкевича — Крейди — Басманова — Фощенка, вбивць законно обраного гетьмана Махуна, які довели нашу Вітчизну до руїни, і окупаційного режиму Чорної Орди — заклятих ворогів християнства та українського народу.
Як Ви знаєте, я завжди стояв на сторожі державно-національних інтересів України, у непростих умовах намагаючись підпорядкувати службу Державної Варти завданням захисту територіальної цілісності, правопорядку і особистих свобод громадян. Звичайно, не все вдавалося, враховуючи шалений опір можновладців, які зневажали закони України, ліквідували незалежне судочинство і створили в державі незаконний каральний орган — ГЕПРУ. Ви, як професіонал, добре розумієте це. І я вдячний Вам за те розуміння і підтримку, що ви їх завжди надавали ДерВару і мені особисто в ході нашої, на жаль, короткої співпраці. Спільні успішні операції ДерВару і ВІРУ підтверджують плідність даного напрямку безпекової роботи.
Ліквідація ДерВару та ВІРУ, їхніх випробуваних часом взаємодоповнюючих структур і методів роботи, розгром досвідчених кадрів злочинною клікою Клинкевича, відверта ставка режиму на кримінальні структури і бандформування призвели до втрати державою розвідувальної і контррозвідувальної компоненти як найнеобхідніших підпор національної безпеки.
Ваш безпідставний арешт і моє незаконне відсторонення від посади — це ланки одного ланцюга — зусиль правлячого Директорату позбутися чесних професійних патріотів-державників. У своєму останньому листі до гетьмана Махуна я попереджав про небезпеку, яку становлять для держави смертохристи і пропонував конкретні заходи протидії. При цьому, дорогий Ігоре Петровичу, я згадав Ваше пророче попередження щодо небезпеки смертохристів, висловлене Вами при нашій першій зустрічі. Хотів би, щоб принципові державницькі інтереси, які, переконаний, в нас з Вами збігаються, взяли в цей нелегкий час гору над дрібними непорозуміннями, що поділяли нас.
Мрію, щоб той високий дух взаємоповаги, що об'єднував нас з вами під час війни з Румунією, знову повернувся у наші відносини перед лицем тяжких випробувань, що випали на долю України сьогодні.
Я повністю підтримую принципи і цілі Фронту Визволення України, в діяльності якого вже беруть участь ряд чесних офіцерів ДерВару і ВІРУ, і пропоную Вам союз в ім'я боротьби зі спільним ворогом — союз ДерВару і ВІРУ, союз Ю.Мережка та І.Гайдука.
У разі Вашої згоди готовий підпорядкувати Вам і поставити на службу ФВУ наявні ресурси ДерВару, які перебувають у моєму розпорядженні. При особистій зустрічі ми могли б обговорити з Вами конкретний план спільних операцій в рамках всенародного опору окупації України.
Адже мета в нас єдина: бачити улюблену Україну вільною демократичною європейською державою, а не поневоленим улусом Чорної Орди.
Чекаю на Вашу якнайоперативнішу відповідь на адресу [email protected] Наші люди можуть негайно увійти в особистий контакт і домовитися про нашу зустріч упродовж наступних 3-5 днів.
Зі щирою повагою, Ваш Ю. Мережко
Цікавим було обговорення цього листа в штабі Гайдука: полковник Палій був переконаний, що Мережко заманює Гайдука в пастку, хоче здати його генералу Мохамад-беку. Палій запропонував погодитись на зустріч Гайдука і Мережка в такому місці, де снайпери ВІРУ могли б ліквідувати колишнього директора ДерВару. Два офіцери-спецназівці підтримали ідею і висловили бажання провести цю операцію. Гайдук вагався. Знаючи довгі роки Мережка, він повірив у щирість пропозицій старого, ображеного Клинкевичем жандарма, в його бажання знову повернутися до влади — тепер уже влади у ФВУ. Його знання агентури й авторитет серед офіцерів ДерВару були б не зайвими зараз, коли ФВУ так потрібна була підтримка з боку однієї з наймогутніших структур держави. Але крапку в суперечках поставив мудрий Григорій Невінчаний.
— Ігоре Петровичу, ви що — осліпли? Мати справу з цим бляхою-мухою все одно, як після розгрому Німеччини в 1945 році зустрічатися з Гіммлером. Невже ви не розумієте, що Мережко патологічно ненавидить вас, ненавидить так, як колись один український президент — забув його прізвище — ненавидів свого прем'єр-міністра. До судоми, до посиніння. І знаєте, коли це почалося? Не пам'ятаєте? Коли ми з вами взяли в полон румунського генерала і не віддали цьому курдупелю, Мережку. Він хотів усю славу приписати собі. Мені хлопці з його оточення розповідали, що він поклявся знищити вас. Він нікому і нічого не прощав. Тому я пропоную: організувати з ним зустріч і схопити його. Він знає дуже багато таємниць. А потім віддати під суд. Повірите йому — то ви найбільший лох у світі. Він знищить вас. От і вся бляха-муха.
На тому і порішили.
95.
Генерал армії Мохамад-бек похмуро сидів перед великим екраном штабного комп'ютера, переглядаючи таємні повідомлення командування визвольних сил Чорної Орди та інформацію агентури МУР — міжнародного управління розвідки. Генерал відкинув пропозицію везіра Хлищенка-Хлищова, цього каторжника, якого він зневажав, про розміщення командування на горі над Дніпром, у приміщенні Сейму. Мохамад-бек наказав підняти червоно-чорний прапор визвольної армії над Батий-градом, над золотим палацом, що домінував над західною частиною Києва. Головний штаб армії, МУР та тилові структури зосередились у спорудах на Батиєвій горі, в яких уряд Території збирався проводити історичний саміт СДОР.
Генералу подобався його новий просторий кабінет, розташований на верхньому поверсі башти хана Батия, під золотим куполом, що нагадував розкішний купол мечеті Куббат ас-Сахра в Єрусалимі. До відкриття саміту залишалося понад три місяці, і генерал вирішив, що найкращим подарунком для його учасників буде заміна золотих хрестів на київських церквах на золоті півмісяці, й побудова високих, схожих на балістичні ракети, мінаретів навколо Успенського собору Печерської Лаври, золотоверхого Михайлівського і Софійського соборів. Він уже був дав відповідні розпорядження інженерній службі тилу армії, але історія з захопленням американського посольства і міжнародний резонанс, викликаний цим, примусили Мохамад-бека на певний час відкласти архітектурні плани.
