Через вісім кілометрів після Еретрії прибульці з Києва побачили на узгір'ї сліпучо-білий палац незвичайної архітектури: будівля нагадувала гігантську морську мушлю з білого і рожевого мармуру, оточену чотирма білосніжними вежами — наче фрагментами старовинних православних грецьких храмів з темно-синіми й багряно-червоними банями. Вежі — як чотири азимути на емблемі ОГБ.
У секретаріаті саміту панувала нервова атмосфера — метушилися молоді дипломати з кам'яними обличчями VBP (very busy persons), дівчата-секретарки бігали з одного кінця зали до іншого (вони були в грецьких хітонах і прикрашали середовище, сповнене похмурими панами у чорних сюртуках і генералами у синіх, чорних, зелених і жовтих мундирах) . Гайдук і його супутники озиралися на темноволосих дівчат, коли до них підійшов, дружньо посміхаючись, білявий американець і привітався. Це був помічник Марти Джеферсон, яку три дні тому президент Конфедерації Ширлі Ван Лі призначила радником з національної безпеки. Виконуючим обов'язки віце-президента став міністр оборони Олівер Браун.
— Ви мене не пам'ятаєте? — широко всміхався помічник Марти. — Це я супроводжував вас у лімузині... пам'ятаєте? Як ми їхали до Канади... Місіс Джеферсон чекає на вас. Прошу за мною.
Вони пройшли до сусідньої зали, поділеної на ряд кабінок, де відбувалися двосторонні зустрічі делегацій.
Залишивши Невінчаного і Мочалкіна в залі, Гайдук ступив до кабінки, схожої на пересувний трейлер для кіноакторів. Там його очікувала Марта Джеферсон — здавалось, що вона ще більш схудла і змарніла за той час, що не бачились, але чорні очі її — п'яні вишні — блищали так само молодо, як і у Вашінгтоні, смішних сивих кісок не було видно.
Коли Гайдук зачинив за собою двері, Марта підійшла до нього і двічі поцілувала, подивившись йому у вічі. Він знав, яким буде перше запитання, але мовчав. Вони сіли за стіл переговорів, Марта поклала руки на прохолодну алюмінієву поверхню столу. Руки були набагато старіші, ніж її очі.
— Де Божена? — спитала Марта.
— Вона не приїхала.
— Ви її залишили в резиденції? — не зрозуміла Марта.
— Ні. Вона залишилась у Києві.
— У Києві? — перепитала Марта, нервово ворушачи пальцями, наче піаніст, що розминається перед концертом. — Вона що — захворіла? Що сталося? Вона мені нічого не казала.
Гайдук мовчав.
— Тільки скажіть мені правду, — жалібно попросила Марта Джеферсон. — Адже ми домовилися, ви обіцяли...
— Я кохаю Божену, — твердо сказав Гайдук, наче хтось із ним сперечався.
Марта Джеферсон поглянула на нього як на божевільного.
— Я її кохаю. І вона мене. Вона вирішила залишитися в Києві.
— Ми ж домовлялися, — пальці Марти креслили механічні кола на сріблястій поверхні столу. — Як же так... В мене нікого, крім неї, немає. Зрозумійте це... Вона хотіла вирватись з України,ублагала мене допомогти. А тепер...
Гайдук не витримав і поклав важку долоню на тоненькі Мартині пальці.
— Пробачте, що не попередив. Я її не затримував. Навпаки — умовляв поїхати зі мною. Така оказія... Але, чесно кажучи, я радий, що вона залишилась.
Марта забрала руки зі столу і, наче цієї розмови не було, перекресливши щось у собі, сухо і відчужено сказала:
— Від імені президента Конфедерації місіс Ширлі Ван Лі хочу передати вам узгоджені попередньо пропозиції ОГБ до керівництва України.
Вона передала йому memory stick — маленький носій інформації, на блакитному корпусі якого золотом виблискувала емблема Організації Глобальної Безпеки.
— Пані президент призначає вам зустріч післязавтра, о п'ятій пополудні на півгодини. О шостій вона відлітає до Вашінгтона. Вона сподівається, що ви вивчите документ й зможете дати якщо не остаточну відповідь, то хоча б висловитесь з приводу прийнятності чи неприйнятності цих пропозицій. Але час вимагає швидких рішень.
— Як ви розумієте, я не маю повноважень приймати рішення. Але обіцяю, що якнайшвидше ознайомлю керівництво України з пропозиціями ОГБ, — Гайдук відчув, що говорить не своїм, а чужим, механічним голосом.
Марта Джеферсон підвелася з-за столу, він також підвівся і застиг на хвилину, опустивши голову, намагаючись не зустрічатися поглядом з цією жінкою, вбраною в офіційний темно-сірий костюм з льону. На зморшкуватій шиї Марти він помітив низку старовинних коралів, потемнілих від часу. Божена розповідала йому історію цього намиста, вивезеного з села на Волині в 1942 році. На якусь мить він оглух — в кабіні працювала потужна система захисту від прослуховування.
Потім крізь товщу електронних імпульсів до нього пробилися слова Марти:
— Якщо б ви її кохали, то повинні були негайно вивезти з України. Ви і Божена — в смертельній небезпеці. Ви граєтесь з вогнем. На жаль, пане Гайдук (раніше вона називала його IHOR), ви приносите нещастя жінкам. І Ширлі, яка змушена була пошлюбити цього жовтого мерзотника... бо була вагітна від вас... І ця бідна пуерторіканка... Як її... Лінда... загинула ні за що, ні про що... І тепер Божена.
Вона рвучко відкрила двері кабіни, наче хотіла переконатися — чи ніхто не підслуховує. За дверима нікого не було.
58.
4 липня 2077 р.
16.00 РМ
Вища категорія державної таємниці
Негайно і Особисто Його Ясновельможності
Гетьману України,
Генералу армії Кузьмі-Данилу Махуну
Щойно радник Президента Конфедерації з національної безпеки n. М. Джеферсон передала офіційні пропозиції Організації Глобальної Безпеки на розгляд керівництву України (повний текст — див. додаток). Серед головних положень документа привертають увагу такі:
1. У разі згоди керівництва УВКФД, рішенням саміту Україна негайно приймається до ОГБ у режимі fast tract (швидка процедура);
2. Конфедерація держав Північної Америки готова передислокувати в Україну з території Німеччини, Чехії, Польщі і Румунії 10 батарей оперативно-тактичних ракет «Ревенджер-ХІ» і два авіаційних крила винищувачів-бомбардувальників F-160 з відповідним персоналом і ремонтною інфраструктурою.
3. Румунія категорично відмовляється брати участь в будь-якій військовій допомозі, наполягаючи на поверненні Буковини і Придністров'я та виході Молдови зі сфери впливу України
4. Польща згодна ввести на територію західних земель України особливу армію швидкого реагування ім. Л.Валенси у складі п'яти аеромобільних бригад.
5. «Фортеця Берлін» пропонує жандармський корпус СС (Self-Security — самозахист) для наведення порядку в тилах діючої армії.
6. ОГБ (власне КДПА) пропонує значні кредити (до 500 млрд. амеро) на модернізацію військово-оборонного комплексу України і оснащення ЗСУ найновішими системами озброєнь.
Умови, які висуває ОГБ:
— юридично-легітимне рішення України на основі закону Сейму про приєднання до ОГБ (строк — 6 днів);
— ліквідація агентури Чорної Орди в керівних структурах держави, включно зі Збройними силами, ДерВаром та ВІРУ. Список ворожої агентури буде передано негайно після формального приєднання до ОГБ;
— підписання таємної угоди з ОГБ про забезпечення
країн ОГБ українськими продуктами харчування і допуск спеціального логістичного комітету ОГБ до ресурсів «магічної дев'ятки ».
— демократизація України, ліквідація феодально-олігархічної системи управління країною (поетапно).
Чекаю відповіді, І. Гайдук
59.
Урочисте відкриття саміту ОГБ відбулося наступного дня. У величезному мармуровому залі засідань, де було встановлено чотирикутний стіл, яким можна було б огородити футбольне поле, розмістилися делегації сорока семи країн, глави держав і урядів, міністри закордонних справ і оборони, численні експерти і радники — військові, економічні, фінансові, представники розвідок і контррозвідок. Гайдука і Прядка на правах спостерігачів усадовили в дальньому куті, поряд з делегаціями Курдистану та Екваторіальної Африки.
