До Гайдука крізь натовп агентів ДерВару пробився Генеральний прокуратор Крейда і зачитав постанову ГЕПРУ про арешт екс-генерала на шість місяців в умовах суворої ізоляції з метою проведення об'єктивного слідства. Одразу після цього на голову Гайдука натягли чорний каптур. «Ось і сонячне затемнення», — подумав він, відчуваючи металевий присмак у роті. То був смак його власної крові, яка лилася з розбитого носа після удару в обличчя. Початок липня удався на славу.
66.
7 липня 2077 р.
22.00
Офіційне повідомлення Канцелярії гетьмана України, розповсюджене на телеканалах України та інших засобах масової комунікації
Сьогодні, сьомого липня ц.р. відбулося чергове засідання Ради Національної безпеки України під головуванням Його
Ясновельможності гетьмана України, генерала армії К-Д Махуна. Обговорювалися актуальні питання зміцнення національної безпеки в контексті змін міжнародної обстановки, а також рішень саміту країн-членів Організації Глобальної Безпеки в Афінах. Проаналізувавши ситуацію, що склалася в світі у зв'язку з небезпечним загостренням протистояння між державами Чорної Орди і Організації Глобальної Безпеки, РНБ прийшла до єдино вірного висновку — ще раз урочисто проголосити нейтральний статус України, і звертається до всіх країн світу із закликом поважати це рішення.
Немає сумніву, що суверенні народи федеративної України підтримають рішення РНБ як свідчення передбачуваності, миролюбності й послідовності зовнішньої політики УВКФД, як ще один вагомий доказ справедливості безсмертної української національної ідеї «моя хата скраю», що забезпечив нашому народу мир і благоденство в XVII, XVIII, XIX, XX і XXI століттях.
РНБ висловлює переконання, що полум'я глобального конфлікту не торкнеться священної території України і засуджує будь-які спроби втягнути нашу державу у небезпечні альянси, що суперечить національним інтересам країни.
Рада Національної Безпеки прийняла ряд кадрових рішень: за серйозні недоліки в роботі з посади секретаря РНБ та радника гетьмана з питань національної безпеки звільнено Гайдука І.П., з посади міністра оборони (головного військового отамана) — Прядка П.І.. На посаду секретаря РНБ та радника гетьмана з питань національної безпеки призначено генерал-полковника Клинкевича В.Я.
Обов'язки Головного військового отамана взяв на себе особисто гетьман України. Начальником військової розвідки ЗС України призначено генерал-хорунжого Іванишина М.П.
Засідання РНБ продемонструвало непорушну єдність керівництва України і згуртованість навколо лідера нації — гетьмана К-Д. Махуна.
***
7 липня 2077
6.00 РМ за київським часом
Таємно
Раднику Президента Конфедерації ДПА з національної безпеки М. Джеферсон
Сьогодні о 10.30 AM до Посольства Конфедерації в Києві зателефонувала громадянка КДПА Б. О'Коннел і повідомила, що до квартири, в якій вона проживає разом зі своїм бойфрендом генералом Гайдуком, радником гетьмана України з національної безпеки, намагаються вломитися якісь люди, які називають себе агентами таємної поліції (ДерВар) і які мають нібито ордер на затримання Б. О'Коннел і на обшук квартири. Б.О'Коннел не відкривала дверей невідомим і просила допомоги Посольства. Я негайно вислав на місце інциденту бронетранспортер з другим секретарем посольства Мартином Гусаком у супроводі чотирьох морських піхотинців. В результаті активних лій представників Посольства, які погрожували застосувати лазерну зброю підвищеної потужності проти агентів Державної Варти, вдалося об 11.40 AM вивести Б. О'Коннел з блокованої квартири і, незважаючи на погрози та протидію агентів, доставити її на територію Посольства.
О 1.00 РМ я був викликаний міністром закордонних справ України Р. Фощенком, який вручив мені ноту протесту і в гострих недипломатичних висловах засудив дії Посольства, заявивши, що Б.О'Коннел звинувачується в шпигунстві, а генерал Гайдук у державній зраді й шпигунстві. Фощенко інформував мене, що генерал Гайдук заарештований і знятий з усіх посад.
Я заявив, що справа Гайдука — це внутрішня справа української держави, і Посольство в неї не втручається. Натомість ми не можемо дозволити заарештувати громадянку Конфедерації без надання відповідних гарантій щодо забезпечення всіх її прав — на участь адвокатів, представників Посольства та американських журналістів у слідстві та судовому процесі.
Фощенко був вочевидь розлючений тим, що нам вдалося захистити Б. О'Коннел, і попередив, що такі дії Посольства завдають шкоди стратегічному партнерству наших країн саме в той момент, коли нам так необхідна єдність у збереженні миру і стабільності в Європі. Він заявив, що офіційний Київ не допустить виїзду Б. О'Коннел з території Посольства.
Міністр Фощенко також поінформував мене, що Україна прийняла рішення підтвердити свій нейтральний статус і утриматися від участі в операціях ОГБ проти Чорної Орди, що суттєво змінює геостратегічний баланс сил у регіоні. Складається враження, що у вищому керівництві України відбуваються якісь важливі події, виявом чого є усунення генерала Гайдука з політичної арени.
Що стосується Б. О'Коннел, то вона відмовилася від запропонованого мною варіанту її евакуації з Києва «Back fire» і просила залишити її на території Посольства до з'ясування долі генерала Гайдука.
На момент відправлення листа Посольство заблоковане українськими поліцейськими підрозділами, які нікого не впускають і не випускають з території Посольства без спеціальної перевірки.
Чекаю Ваших вказівок,
Посол Конфедерації ДПА в Україні Джон О'Салліван
67.
Після кількагодинного перебування з залізній скрині, гуркоту і жахливої трясучки (Гайдук навіть був подумав, що його перевозять до харківської євроазіатської міжнародної в'язниці «Дружба народів»), його нарешті вштовхнули до бетонного приміщення без вікон. На стелі поволі крутилися два вентилятори, анітрохи не освіжаючи сперте гаряче повітря. Після довгого перебування в темряві Гайдук мружив очі, намагаючись зрозуміти, куди він потрапив. Боліли зап'ястки, щойно звільнені від наручників. Ні урядового геджета, ні спецназівського годинника на його руках вже не було; на щастя, американський геджет — цей речовий доказ його запроданства клятим америкосам — залишився вдома.
— Ти хто? — почув ззаду чийсь хрипкий голос.
Озирнувшись, побачив двометрового, спухлого від пиятики лисого амбала в тільнику і смугастих штанах каторжника.
— А ти хто? — спитав Гайдук і отримав удар в обличчя, від чого знову почалася носова кровотеча.
— Мовчати, — гаркнув амбал. — Тут я питання ставлю. Ти хто?
— Генерал Гайдук.
— Ти ніхто і ім'я твоє ніщо. Запам'ятай. Твій номер сто тринадцять. Пойняв? Ти хто?
— Генерал Гайдук.
Удар в щелепу звалив його на підлогу. Каторжник ударив Гайдука ногою в пах.
— Хто, питаю?
— Номер сто тринадцять.
— Правильно, — задоволено сказав амбал. — Піднімайся. Скидай шмотки. Все скидай. Ну!
Він гидливо підштовхнув ногою залишки подертої генеральської уніформи, труси, шкарпетки і черевики в куток кімнати, до корзини для сміття.
— Ставай там, — показав на протилежну стінку. Взяв шланг до рук й ударив потужним льодяним струменем, доки Гайдук не задубів й колький біль не з'явився в кінчиках пальців.
Амбал посадив замерзлого на кістку Гайдука на холодний металевий табурет, ніжки якого були вцементовані в підлогу, й почав стригти колишнього генерала жахливою ручною машинкою, що не стільки зрізала, скільки виривала волосся. Закінчивши санітарні процедури, амбал кинув Гайдуку сіре лахміття й старі смердючі валянки, халяви яких були коротко обрізані.
— Одягайся.
На тісній куртці з короткими рукавами зліва на грудях було пришито новеньку прямокутну латку: синій трикутник і номер 113. Гайдук знав, що означає синій трикутник: так позначалися найбільш небезпечні агенти ворожих розвідок під час війни.
