_{Переклад з російської}

Рейчел ще міцніше притиснула ляльку до грудей і втупилася на чорного звіра, котрий спостерігав за нею з-за кущів. Принаймні Рейчел здавалося, що звір за нею спостерігає. Це важко було сказати з повною визначеністю, оскільки очі у звіра були такими ж чорними, як і все інше.

Правда, коли на них падало світло, очі спалахували золотим блиском.

Їй вже доводилося бачити в лісі звіряток — кроликів, і єнотів, і білок, і ще всяку живність, але цей звір був більшим. Він був на зріст з Рейчел, а може, навіть і вище. Ведмеді бувають чорні. А що, якщо це ведмідь?

Але це — не справжній ліс, адже він — в палаці. Рейчел ще ніколи не бувала в такому лісі. Цікаво, водяться в таких палацових лісах звірі, як у справжніх?

Вона, мабуть, злякалася б, якби поруч не було Чейза. Рейчел знала, з Чейзом їй нічого не загрожує. Чейз — сама хоробра людина на світі. Але все одно вона трохи боялася. Чейз сказав їй, що вона — сама відважна дівчинка з усіх, кого він знає. Рейчел не хотіла, щоб Чейз подумав, ніби вона злякалася якогось великого кролика.

Може, це всього лише великий кролик, який мирно сидить собі на камені? Але у кроликів довгі вуха. А може, і справді ведмідь?

Вона повернулася і подивилася на стежку, на прекрасні квіти і повиті лозою низькі стіни, і на галявину, на якій Чейз розмовляв з Зеддом, чарівником. Вони стояли біля кам'яного постаменту, дивлячись на шкатулки, і говорили про те, що з цими скриньками робити. Рейчел була рада, адже це означає, що Даркен Рал не дістався до них і що він ніколи нікому не зможе заподіяти більше зла.

Рейчел обернулася перевірити, чи не наблизився чорний звір. Звір зник.

Вона озирнулась по сторонах, але ніде його не побачила.

— Як ти думаєш, Сара, куди він міг подітися? — Прошепотіла вона.

Лялька не відповіла. Рейчел попрямувала до Чейза. Її ноги хотіли втекти, але Рейчел не хотіла, щоб Чейз подумав, ніби вона зовсім не така вже й хоробра.

Чейз сказав, що вона хоробра, і від цього їй було добре. Рейчел йшла, раз у раз озираючись через плече, але чорного звіра вже ніде не було видно. Може, він живе десь у норі і пішов туди? Її ноги все ще хотіли бігти, тільки вона їм цього не дозволяла.

Коли Рейчел дійшла до Чейза, вона кинулася до нього і обхопила його коліно.

Чейз розмовляв з Зеддом, а вона знала, що перебивати — неввічливо, і тому терпляче чекала.

— Ну і що буде, якщо ти просто закриєш кришку? — Запитав чарівника Чейз.

— А все, що завгодно! — Зедд змахнув своїми кістлявими руками. Його сиве хвилясте волосся розтріпалося. — Звідки мені знати? Якщо я знаю, що таке шкатулки Одена, це зовсім не означає, що я знаю, що з ними робити зараз, коли Даркен Рал відкрив одну скриньку. Магія Одена вбила його за те, що він відкрив скриньку. Вона могла б знищити весь світ. За те, що я закрию скриньку, вона може вбити мене. Або ще того гірше.

Чейз зітхнув:

— Гаразд. Але ж ми не можемо просто так їх тут залишити? Значить, доведеться нам з ними щось зробити?

Чарівник насупився і в глибокій задумі задивився на шкатулки.

Минуло вже більше хвилини. Рейчел щосили смикнула Чейза за рукав. Чейз опустив погляд на дівчинку.

— Чейз…

— «Чейз»? Про що ми домовилися? — Він взявся в боки і скорчив пику, зображуючи дуже важливого дядька. Рейчел захихотіла і ще міцніше обхопила його коліно. — І місяця не минуло, як ти стала моєю донькою, а вже порушуєш домовленість. Я ж казав, що ти повинна називати мене «тато». Нікому з моїх дітей не дозволено називати мене Чейзом. Зрозуміло?

Рейчел посміхнулася і кивнула:

— Так, Че… тато.

Чейз закотив очі, похитав головою і скуйовдив їй волосся.

— Ну що там?

— Там за деревами такий великий звір. По-моєму, це ведмідь або хтось ще страшніший. Я думаю, тобі треба вийняти меч з піхов і піти подивитися, що це таке.

— Ведмідь? Тут? — Чейз розреготався. — Рейчел, цей сад — в палаці. В таких садах ведмеді не водяться. Може, це була гра світла. Світло витворяє тут досить дивні штучки.

Рейчел похитала головою:

— Я так не думаю, Че… татко. Він стежив за мною.

Чейз посміхнувся, знову скуйовдив їй волосся, поплескав по щоці і ще міцніше притиснув її до себе.

— Ну тепер, коли я поруч, ніхто не посміє тебе образити.

Рейчел мовчки кивнула. Зараз, коли Чейз тримав її за руку, їй було вже не так страшно, і вона знову окинула поглядом зарості.

Чорний звір, майже прихований низенькою, оповитою лозою стінкою, метнувся в її сторону. Рейчел ще міцніше вчепилася в ляльку і тихенько запхикала, дивлячись на Чейза. Він вказував рукою на шкатулки.

— А до речі, що це за штука така, кругляк або діамант, або як його там? Він що, з шкатулки виліз? Зедд кивнув:

— Так. Але я не хочу говорити вголос, що я про це думаю, поки не буду повністю впевнений.

— Тату, — запхикала Рейчел. — Він наближається!

Чейз опустив погляд.

— Відмінно. Ти, головне, не випускай його з поля зору. — Він повернувся до чарівника. — А чому це ти не хочеш говорити про це вголос? Ти що, думаєш, воно якось пов'язано з тим, що ти розповідав про завісу, яка відділяє нас від Підземного світу? Що вона розірвана?

Зедд спохмурнів і пошкріб кістлявими пальцями своє гостре підборіддя. Він опустив погляд на чорний камінь, що лежав перед відкритою скринькою.

— Це саме те, чого я боявся.

Рейчел глянула поверх стіни — відстежити, де ховається чорний звір. Над краєм стіни виднілися руки. Вона здригнулася: звір вже зовсім близько!

Його руки… Це були не руки. Це були кігті. Довгі криві пазурі.

Вона подивилася на Чейза, подивилася, чим він озброєний, — просто, щоб упевнитися, що цього достатньо. У Чейза були ножі, дуже багато ножів, приторочених до пояса, а ще — меч, що висів на перев'язі, а ще велика-велика сокира, пристебнута до пояса, а ще — кілька товстих палиць з гострими шипами, а ще — арбалет за спиною. Рейчел дуже надіялася, що цього достатньо.

Подібний арсенал налякав би будь-яку людини, але він, здавалося, анітрохи не лякав чорного звіра, який добирався до них усе ближче і ближче. А у чарівника навіть ножа немає. На ньому один простий світло-коричневий балахон, і все. І він такий худий і кістлявий. Куди йому до Чейза! Але у чарівника є магія. Може, його магія злякає чорного звіра?

Магія! Рейчел згадала про магічну вогневу паличу, яку їй подарував чарівник Джіллер. Вона опустила руку в кишеню і міцно стиснула паличку.

Може, Чейзу знадобиться її допомога? Вона не дозволить, щоб цей звір образив її нового тата. Вона повинна бути хороброю!

— А це небезпечно?

Зедд спідлоба глянув на Чейза:

— Якщо це те, що я думаю, і якщо це потрапить не в ті руки, то «небезпечно» не те слово.

— Тоді, може, нам краще кинути камінь у глибоку прірву або взагалі знищити?

— Неможливо. Камінь нам ще знадобиться.

— А що, якщо ми його сховаємо?

— Саме про це я і думаю. Питання — де? Тут слід врахувати багато чинників. Мені треба відвезти Еді в Ейдіндріл і вивчити разом з нею пророцтва, і лише тоді я буду з повною упевненістю знати, що робити з каменем і що робити зі скриньками.

— А до тих пір? Поки ти не будеш знати з повною впевненістю?

Рейчел озирнулася на чорного звіра. Він був ще ближче, у самого краю стіни, зовсім поряд з ними. Підтягнувшись на своїх пазуристих лапах, він підняв голову і подивився їй прямо в очі.

Звір посміхнувся, оголивши довгі гострі зуби. У Рейчел минулося дихання. Його плечі тряслися. Він реготав. Дівчинка широко розкрила очі.